УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Курської А.Г. суддів Кірюхіної М.А. Горбань В.В. при секретарі Фетісовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2004 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 190000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до договору позики від 27 серпня 2000 року він передав відповідачеві 190000 грн. ОСОБА_2. зобов'язався повернути борг 27 серпня 2002 року, проте своїх зобов'язань щодо повернення боргу не виконав.

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг в сумі 190000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 03 березня 2004 року порушені її права, оскільки сума боргу стягнута з її колишнього чоловіка ОСОБА_2, що значно зменшує її частку при розділі спільного майна, а розписка носить безгрошовий характер.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. вказує, що дійсно отримав у позивача в борг 190000 грн., які йому повернув під час виконання судового рішення, тому доводи апеляційної скарги про фіктивність розписки безпідставні.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянтку ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи

Справа № 22-ц-4537/2008 р. Головуючий у першій

інстанції Кукта М.В. Доповідач Кірюхіна М.А.

апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд зазначив, що відповідач ОСОБА_2. не виконав обов'язки за договором займу, підтвердженого письмовою розпискою відповідача, що визнав у судовому засіданні, тому позов підлягає задоволенню.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи і відповідають вимогам ст.ст. 15, 15 -2, 30, 62, 75, 202 - 203 ЦПК України в редакції 1963 року, чинного на момент розгляду справи.

Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності і обґрунтовано задовольнив позов.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду вирішені питання про її права та обов'язки є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позов було пред'явлено до
ОСОБА_2, який у судовому засіданні суду першої інстанції позов
визнав, а надалі суму боргу повністю сплатив, у зв'язку з чим виконавче
провадження по справі закрите 11 травня 2004 року. ОСОБА_1 позовних
вимог про стягнення боргу, а ОСОБА_2. позовних вимог про

повернення половини боргу до ОСОБА_3 не заявляли, що підтвердила апелянтка у судовому засіданні апеляційного суду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснила, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано у 2002 році, і апелянтка такі дані не спростувала, а позов про стягнення боргу заявлений у 2004 році. Його виконання мало місце також у 2004 році. ОСОБА_3 пояснила у засіданні апеляційного суду, що з позовом про визнання недійсним договору займу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталась, та не надала доказів безгрошовості спірної розписки. Таким чином ОСОБА_2. визнав даний борг як свій особистий, такий що не порушує інтересів інших осіб, зокрема і колишньої дружини ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що права, свободи та інтереси ОСОБА_3 розглядом справи без її участі не є порушеними, невизнаними або оспорюваними.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам відповідно до цивільно - процесуального законодавства, чинного на момент розгляду справи і постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Оскільки з'ясування матеріально - правових наслідків несплати боргу можливе і без участі по справі ОСОБА_3, яка не є стороною в договорі займу, ні особою, права і законні інтереси якої зачіпаються цією розпискою, тому колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав для скасування рішення суду на підставі п.4 ст. 311 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, п. 1 ч.1 ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 325Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 березня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.