Ухвала

іменем україни

03 жовтня 2017 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючої Григорʼєвої І.В.,

суддівЄленіної Ж.М., Британчука В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Гапона В.О.,

прокурораЖукова О.В.,

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050420000806, щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2 судимого 24 листопада 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,

установив:

У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням прокурора, згаданий суд не дотримався положень ст. 404 вказаного Кодексу, належним чином не розглянув апеляційну скаргу сторони обвинувачення, не дав умотивованих відповідей на викладені у ній доводи, залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення ст. 71 КК і допустив у рішенні істотні суперечності своїх висновків щодо правил призначення покарання, регламентованих зазначеною нормою права та ч. 4 ст. 70 цього Кодексу. Скаржник вважає, що оспорювана ухвала щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 червня 2016 року, залишеним ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 без змін, останнього було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 листопада 2014 року, ОСОБА_6 визначено остаточний захід примусу у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вказаним вироком також було засуджено ОСОБА_5 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 289 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими у крадіжці, поєднаній із проникненням у приміщення, вчиненій повторно за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5 також у незаконному заволодінні транспортним засобом, скоєних за обставин, викладених у вироку.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_5 09 грудня 2015 року близько 03.00 год. незаконно заволодів належним ОСОБА_7 мотоциклом із причепом «МТ 10-36» (державний реєстраційний знак НОМЕР_1), що знаходився на території домоволодіння на АДРЕСА_3 завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1830 грн.

Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 в період з 13-го по 17 серпня 2015 року близько 22.00 год. проникли до будинку АДРЕСА_4 в згаданому населеному пункті, звідки таємно викрали належне ОСОБА_8 майно загальною вартістю 1665,71 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Апеляційний суд Донецької області згаданою ухвалою від 25 жовтня 2016 року вирок щодо ОСОБА_5 змінив, виключив із рішення посилання на судимості останнього та на обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів. У решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційних вимог, засудженого ОСОБА_5, який вважав їх обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

У силу приписів ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Згідно зі ст. 419 цього Кодексу, крім додержання інших, передбачених у ній вимог, в ухвалі слід проаналізувати і зіставити з наявними у справі фактичними даними всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі необхідно зазначити мотиви та підстави її відхилення.

Виходячи з положень кримінального процесуального закону в рішенні суду апеляційної інстанції як в акті правосуддя, ухваленого іменем України, має бути викладено встановлені юридичні факти, а не суперечності. Отже, рішення суду в резолютивній частині ухвали повинно логічно випливати з мотивувальної її частини, узгоджуватися з наведеними в ній висновками, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Цих вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, крім засудженого ОСОБА_5, вирок місцевого суду оскаржив в апеляційному порядку прокурор. Останній, у числі іншого, посилався на неправильне застосування ст. 71 КК при визначенні засудженому ОСОБА_6 остаточного заходу примусу. Аргументуючи свою позицію прокурор зазначав, що правилами цієї статті на відміну від положень ч. 4 ст. 70 КК не передбачено принципу часткового складання призначених покарань.

За наслідками розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення суд залишив вирок щодо ОСОБА_6 без змін, частково задовольнивши заявлені прокурором вимоги, які стосувалися засудженого ОСОБА_5

Проте суд апеляційної інстанції, здійснюючи провадження, не з'ясував й не проаналізував суті доводів прокурора щодо особливостей правозастосування ст. 71 КК і не дав на них умотивованих відповідей, Натомість суд допустив істотні суперечності своїх висновків. Так, у мотивувальній частині ухвали констатовано, що злочин, за який ОСОБА_6 засуджено в цій справі було вчинено ним до постановлення попереднього вироку від 24 листопада 2014 року; місцевий суд, призначаючи остаточне покарання, не дотримався вимог ч. 4 ст. 70 КК і неправильно застосував ст. 71 вказаного Кодексу. Поряд із цим в ухвалі зазначено протилежні за змістом фактичні дані щодо часу вчинення згаданою особою кримінального правопорушення, зокрема в період із 13-го по 17 серпня 2015 року. Також попри свої попередні висновки щодо порушень місцевим судом указаних норм матеріального права апеляційний суд не висловив своєї позиції щодо можливості виправлення допущеної помилки, навпаки, прийняв рішення про залишення вироку щодо засудженого ОСОБА_6 без змін.

Таким чином, доводи прокурора з питань правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_6 залишилися без перевірки упродовж апеляційної процедури і не отримали належної правої оцінки в ухваленому рішенні.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, про що слушно йдеться в касаційній скарзі. Тому це рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Разом із тим, у поданій касаційній скарзі не міститься обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_5 Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обовʼязкове скасування оспорюваного рішення у вказаній частині в ході касаційного розгляду не встановлено. Відтак, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, перевірити всі доводи, які стосуються ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі прокурора, а також інші його доводи в касаційній скарзі щодо порушення вимог ст. 404 КПК й ухвалити справедливе рішення з дотриманням ст. 370 вказаного Кодексу.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 6 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Цю ж саму ухвалу щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Григор’єва В.В. Британчук Ж.М. Єленіна