УхвалА

іменем україни

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, визнанням договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - на рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 479 580 грн, що еквівалентно 60 тис.доларів США, згідно умов якого він зобов'язався повернути позичені кошти до 16 грудня 2016 року відповідно до графіку платежів, а саме кожних півроку до 30 червня та 30 грудня повинен був сплачувати по 80 тис. грн з урахуванням відсотків, передбачених п. 2 договору позики, а решта суми в останній день позики.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики між ним та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останньому передано в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,8014 га, яка знаходиться у с. Рожни Броварського району Київської області.

Вказував, що 27 червня 2014 року та 25 грудня 2014 року він сплатив ОСОБА_6 120 тис. грн та 40 тис. грн відповідно, що підтверджується нотаріально завіреними заявами, в останній з яких зазначено, що за взаємним погодженням, решту частини суми чергового платежу у розмірі 40 тис. грн він зобов'язався сплатити до 31 березня 2015 року, що мало б вважатись належним виконанням умов вищевказаного договору позики.

Узазначений строк та згідно умов договору позики грошові коштиповернуті не були. За усною домовленістю з відповідачем вони дійшли згоди про повернення всієї суми позики без виплати чергових платежів до завершення строку основного зобов'язання.

Проте 18 квітня 2016 року з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 квітня 2016 року йому стало відомо, що новим власником належної йому земельної ділянки є ОСОБА_7, право власності якого виникло на підставі укладеного з ОСОБА_6 договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О.

Позивач вважав, що зазначені дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. по реєстрації права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку незаконними та необґрунтованими, а рішення та запис про вказану вище реєстрацію права власності такими, що мають бути скасовані, оскільки ніяких вимог про порушення зобов'язання він не отримував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд: визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, яка знаходиться у с. Рожни Броварського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1; визнати недійсним з моменту укладення нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений 10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. щодо реєстрації права власності ОСОБА_7 на нерухоме майно, а саме земельної ділянки, яка знаходиться у с. Рожни Броварського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться у с. Рожни Броварського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчений 10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О. Стягнуто солідарно з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 102 грн 50 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 404 грн 25 коп. судового збору кожному.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 12, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», умови іпотечного договору, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, як позичальник, взяті на себе зобов'язання за нотаріально посвідченим договором позики належним чином не виконав, грошові кошти ОСОБА_6 не повернув, у зв'язку з чим у останнього згідно умов договору позики та іпотечного договору виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме спірної земельної ділянки. При цьому подальші дії іпотекодержателя щодо відчуження предмета іпотеки, надсилання позичальнику вимоги про дострокове погашення боргу, та дії приватного нотаріуса щодо посвідчення спірного договору купівлі-продажу були вчиненні відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

У зв'язку з наведеним позивач не довів підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Посилання касаційної скарги на те, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 була усна домовленість про інший порядок повернення решти суми боргу, ніж передбачено договором позики, позивачем не доведено, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України). Крім того, будь-які зміни до договору позики також мали вчинятися у такій самій формі, що й договір (ст. 654 ЦК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів у справі та фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б.І. Гулько

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта