Справа № 2-а-119/2009 р.

                                                              П О С Т А Н О В А

                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    15 жовтня 2009 року                               Гуляйпільський районний суд Запорізької області

    у складі: головуючого судді                                                               Каракай Н.Д.

    При секретарі                                                                                     Юрченко Н.М.

    Розглянувши у письмовому провадженні в м. Гуляйполе Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущенного строку звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної підтримки “Дітям війни”,

                                                         В С Т А Н О В И В:

            17.06.2009 року до суду звернувся позивач з позовом до відповідача про поновлення пропущенного строку звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної підтримки “Дітям війни”.

    В позові позивач посилався на те, що як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, недоплата надбавки до пенсії склала: за 2006 рік — 1290,60 грн., за 2007 рік — 1442,70 грн., за 2008 рік — 1163,40 грн., за січень-травень 2009 рік — 605 грн. а всього — 4501,70 грн. Прохає суд відновити пропущений строк  звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період  з 01.01.2006 року по 01.06.2009 року, зобов`язати відповідача нарахувати позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в розмірі 30 % від мінімальної пенсії та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підвищити пенсію позивача на 30 % від прожиткового рівня для непрацездатних з 01.06.2009.

    15.10.2009 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Державне Казначейство України ( а. с. 25 ).

    15.10.2009 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області (а.с.24) ухвалено судовий розгляд здійснити в письмовому провадженні згідно письмових клопотань позивача ( а. с. 23 ) і відповідача ( а. с. 18-21 ).

    Відповідач надав суду письмові заперечення ( а. с. 18-21 ), прохає відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що позивачем пропущено встановлений строк на звернення до суду за захистом свого пропущенного права без поважної причини.

    Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає встановленими наступні обставини:

    Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року (далі по тексту- Закон України № 2195 - IV).

    З 10.02.2006 року позивач має статус “дитини війни”, що підтверджується довідкою № 109/61 від 17.06.2009 року ( а. с. 9 ) та посвідченням ( а.с.11).

    З 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитині війни ( а. с. 22 ).

    Позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006 року.

2.

    Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі по тексту -Закон України № 1058 - IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України № 1058- IV, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

    Положення ст. 28 Закону України № 1058 - IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 даної статті, мінімального розміру пенсій за віком.

    З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України № 2195- IV дія ст. 6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України « Про Державний бюджет України на 2006 рік».

    Законом України від 19.01.2006 року № 3367-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 виключено та ст. 110 (викладеною цим законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України № 2195-IV, запроваджуються з 01.01.2006 року , а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Цей Закон був опублікований 22.03.2006 року і набрав чинності 02.04.2006 року.

    Тобто з 02.04.2006 року ст. 6 Закону України № 2195- IV знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймались.

    А тому позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача за 2006 рік та зобов` язання віповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за цей період відповідно до ст.6 Закону України № 2195-IV в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не грунтуються на законі і в задоволенні їх необхідно відмовити.

    Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст.111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Водночас п.12 ст.71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону України № 2195- IV була призупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.

    Таким чином з 01.01.2007 по 09.07.2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв`язку з чим мали пріоритет порівняно з нормою- ст. 6 Закону України № 2195- IV.

    А тому позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та зобов` язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за цей період відповідно до ст. 6 Закону України № 2195- IV в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не грунтуються на законі і в задоволенні їх необхідно відмовити.

    Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону України № 2195- IV, тобто з часу прийняття такого рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсіїї за віком.

    Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів позивача за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановлений ст. 99 КАС України, без поважної причини і тому відмовляє позивачу в його поновленні.

    Твердження позивача щодо того, що він дізнався з засобів масової інформації про порушення

3.

свого права, суд не визнає поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як позивачу повинно було стати відомо про порушення права з дня опублікування Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, а саме в липні 2007 року.

    В період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід керуватися ст. 6 Закону України № 2195- IV при визначенні розміру виплат.

    Однак суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановлений ст. 99 КАС України, без поважної причини і тому відмовляє позивачу в його поновленні.

    А тому незважаючи на те, що право позивача в цей період було порушено, суд керуючись ч.1 ст.100 КАС України, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог в зв`язку з пропуском річного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

    В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивачу виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

    А тому позовні вимоги в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року не підлягають задоволенню, як такі, що не грунтуються на законі.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними положення ст. 67 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.3 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», таким чином відновлено дію ст.6 Закону України № 2195- IV.

    Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездітність на 2008 рік затверджений в наступному розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня - 482 грн., тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України № 2195-IV, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів позивача за період з 22.05.2008 року по 16.06.2008 року виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановлений ст. 99 КАС України, без поважної причини і тому відмовляє позивачу в його поновленні.

    Відповідно до вимог ст. 54 Закону України »Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 3835-VI від 26.12.2008 року встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли в грудні 2008 року, тобто цей розмір складає 498 грн., тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України № 2195-IV, починаючи з 01 січня 2009 року.

    Таким чином в період з 17.06.2008 року по до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по день розгляду справи позивач має право на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195- IV.

    А тому бездіяльність відповідача щодо перерахуванню та виплати підвищення до пенсії позивачу в цей період повинна бути визнана протиправною, так як не грунтується на законі, тоді як позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, як такі, що грунтуються на законі.

    Що стосується вимоги позивача зобов`язати відповідача підвищити його пенсію на 30 % від прожиткового рівня, то в цій частині позову необхідно відмовити в їх задоволенні, оскільки вирішувати спори на майбутній час суд не вправі.

            Суд не приймає до уваги твердження відповідача в письмових запереченнях щодо відсутності бюджетних коштів на виплату даних підвищень до пенсії, відсутність рішень державних органів влади та механізму перерахунку даних підвищень до пенсії, так як органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання  своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України № 2195-1У . Крім того, Пенсійний фонд України діє у

4.

відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання  пенсіонерів. Таким чином, обов”зок по нарахуванню та виплатї пенсій та надбавок до неї покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а порушене право підлягає захисту і гарантується постановою суду захист інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

    Керуючись ст. cт. 8-11,99-100,159-164 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п.12 ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік», суд -

                                                             П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущенного звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної підтримки “Дітям війни” задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 17.06.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 15.10.2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною.

    Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за період з 17.06.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 15.10.2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга може бути подана після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: