ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р.Справа № 916/979/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від позовом - Ю.О. Бондар, довіреність №15/03/17 від 15.03.2017;

від відповідача - А.С. Притула, довіреність №10 від 30.01.2017;

від третьої особи - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017

у справі №916/979/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента"

до відповідача: публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про визнання договору укладеним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/979/17 (головуючий суддя Т.Г. Д'яченко, судді: О.В. Цісельський, Ю.М. Щавинська) позовні вимоги задоволено повністю: визнано укладеним договір про постачання електричної енергії між товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" (далі - ТОВ „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента") та публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі- ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго") в редакції та на умовах товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента", запропонованих проектом договору, який є додатком до листа останнього (оферти) вих. №22/03 від 03.02.2017; стягнуто з публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" 1600 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/979/17 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 25.09.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представник позивача проти її задоволення висловив заперечення; представник третьої особи участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с. 64-66).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №66634768, №66635243 від 25.08.2016 товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" є власником нежитлових приміщень №511, загальною площею 417,3 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (том І а.с.54-60).

Вказане майно раніше в рівних частинах належало ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що вбачається із змісту свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення серії НОМЕР_1 від 25.08.2016, серії НОМЕР_2 від 25.08.2016, на підставі яких державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на зазначене майно за позивачем (том І а.с.52, 53).

Після набуття права власності на нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_1, ТОВ „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" звернулось до ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" з заявою №22/03 від 03.02.2017, яка містила пропозицію на укладення з ним, як з новим власником, договору на постачання електричної енергії на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення №511, загальною площею 417,3 кв.м, які розташовані у АДРЕСА_1. До вказаної заяви позивачем було подано проект договору (том І а.с.112-113).

Листом №102 від 20.02.2017 відповідач повідомив позивача про те, що на даний час між ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 діє договір на постачання електричної енергії №5159 від 30.12.2011 на вказані нежитлові приміщення і наявність діючих договірних відносин з постачання та споживання електричної енергії на цей об'єкт унеможливлює прийняття пропозиції ТОВ „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" (том І а.с.114-116).

Із матеріалів справи також вбачається, що 30.12.2011 між відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", яке в подальшому перейменовано на публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" ("постачальник") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ("споживач") було укладено договір про постачання електричної енергії №5159 (далі - договір №5159 від 30.12.2011), за умовами якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадкам вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником електричної енергії та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (том І а.с.108-111).

У додатку №1 до вказаного договору сторонами узгоджено перелік об'єктів споживача, що живляться від мереж РЕМ, серед яких значиться об'єкт, розташований у АДРЕСА_1.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання укладеним договору про постачання електричної енергії між товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента" та публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" в редакції та на умовах товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента", запропонованих проектом договору, який є додатком до листа останнього (оферти) вих. №22/03 від 03.02.2017.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для задоволення такого позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179 - 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною шостою цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини третьої вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При цьому, згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем ("постачальник") та третьою особою ("споживач") 30.12.2011 укладено договір №5159 про постачання електричної енергії на об'єкт, розташований у АДРЕСА_1. Даний договір за відсутності письмових заперечень жодної із сторін продовжив свою дію на 2017 рік. На даний час електроустановки споживача не від'єднані від електричних мереж постачальника.

За твердженням відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_3 продовжує споживати електричну енергію та здійснювати оплату за рахунками.

Відповідно до пояснень позивача він не має доступу ні до самого нежитлового приміщення, ні до розрахункових приладів обліку електричної енергії, оскільки попередні власники придбаних ним нежитлових приміщень не звільнили їх.

Відповідно до частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Згідно з частиною шостою статті 24 та статтею 26 вказаного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Отже, за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до господарського суду із заявою про спонукання відповідного енергопостачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за №417/1442 (далі- ПКЕЕ).

Пунктом 1.13 ПКЕЕ передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з пунктом 1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пункт 5.2 ПКЕЕ).

Визнавши укладеним договір про постачання електроенергії між позивачем та відповідачем, місцевий господарський суд всупереч вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, не виклав у резолютивній частині рішення ні текст договору, ні його умови.

Резолютивна частина оскарженого рішення містить посилання на те, що його укладено в редакції та на умовах ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", що запропоновані проектом, який є додатком ло листа позивача вих.№22/03 від 03.02.2017.

Між тим до позовної заяви позивачем було додано лист ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" вих.№22/03 від 03.02.2017 без додатків, в тому числі і без проекту договору (том І а.с.112-13).

Мотивувальна частина рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 також не містить умов, на яких визнано укладеним договір постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем. Відтак відсутній і аналіз цих умов на їх відповідність чинному законодавству.

Разом з тим слід відмітити, що в матеріалах справи наявний проект договору про постачання електричної енергії (том І а.с.21-32), який не містить всіх істотних умов договору, які є обов'язковими при укладенні цього виду договору, зокрема тих, що передбачені підпунктами 3, 4, 6, 8, 9 пункту 5.5 та підпунктами 1,2,4 пункту 5.6 ПКЕЕ, а саме: договірних величин споживання електричної енергії, величин дозволеної та приєднаної потужності, узгодження режиму роботи електроустановки споживача, відомостей про розрахункові засоби обліку електричної енергії тощо, а також строку дії договору.

Проект зазначеного договору містить умови про те, що постачальник продає електричну енергію споживачу з дозволеною потужністю на рівні, що відповідає умовам попереднього договору, точка продажу електричної енергії також відповідає умовам попереднього договору, укладеного за адресою об'єкту (договір №5159).

Між тим, як встановлено в судовому засіданні судом апеляційної інстанції, попередній договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Ймовірно у даному проекті мова йдеться про договір, укладений з попереднім власником нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1. Однак судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 626, 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Наявний в матеріалах справи проект договору, який за твердженням позивача і є додатком до листа №22/03 від 03.02.2017, не містить всіх істотних умов договору, що виключає можливість задоволення позовних вимог в тій редакції, в якій вони викладені.

Відтак, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає обгрунтованими доводи скаржника про те, шо відсутність у прохальній частині позовної заяви тексту договору на постачання електричної енергії, як єдиного документу, положення якого б підлягали застосуванню, залишилась поза увагою суду першої інстанції, який не виклав ні у резолютивній, ні у мотивувальній частині рішення ні текст договору, ні умови, на яких його укладено.

Крім того, місцевим господарським судом не було враховано, що на даний час фактично третя особа не звільнила і продовжує користуватися нежитловими приміщеннями, розташованими у АДРЕСА_1, при цьому ні ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", ні ПАТ "Енергетина компанія Одесаобленерго" не було вжито жодного заходу, направленого на розірвання чинного укладеного між останнім та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору на постачання електричної енергії. Існування двох договорів на постачання електричної енергії, укладених з різними споживачами на один і той самий об'єкт постачання, у даній конкретній ситуації призведе до невизначеності положення всіх учасників цього судового процесу та може спровокувати виникнення конфліктних ситуацій.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 не відповідає цим вимогам з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2017 у справі №902/736/16.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/979/17 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна