Справа № 369/11222/16-ц

Провадження № 2/369/491/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Завойській В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дітей, посилаючись на те, що виконкомом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 02 лютого 2002 року був зареєстрований шлюб між нею і ОСОБА_2. У шлюбі в них народились діти: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року шлюб між ними було розірвано.

Після розірвання шлюбу вони стали проживати за різними адресами-вона у АДРЕСА_1, а її колишній чоловік-у АДРЕСА_2.

Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням вирішити питання про місце проживання дітей, адже окреме їх проживання шкодить, в першу чергу, їх інтересам, у тому числі проживання сина без можливості спілкування з нею, його мамою, обмежує права дитини, але відповідач добровільно цього питання не вирішує, продовжує не дозволяти їй та їхній дочці навіть бачитись з ОСОБА_4, а будь-які намагання поспілкуватись з сином категорично пересікає у грубій формі.

Слід зазначити, що відповідач на її телефонні дзвінки не відповідає, водночас він проживає у приватному жилому будинку, домоволодіння має глуху огорожу, хвіртка завжди замкнена, у дворі злі собаки, що все є перепоною її спілкування з сином і приймання участі у його вихованні.

Відповідач фактично позбавляє їхнього сина материнської турботи, почуттів та емоцій, що виникають при можливості спілкування з рідними-її, його мамою, сестрою, її батьками, які є дідом та бабою ОСОБА_4, що негативно впливає на психоемоційний стан дітей і породжує судовий спір про визначення місця їхнього проживання.

У неї створені всі умови для проживання, утримання, виховання і розвитку їхніх дітей, а саме: вона має постійне місце роботи, відповідно, стабільний рівень її доходів, наявні відповідні житлові умови, їй належить на праві власності ? частина жилого будинку загальною площею 252,4 кв.м.. Для сімейних зручностей вона проживає з батьками у приватному будинку загальною площею 144,6 кв.м., який з усіма комунальними зручностями. Будинок належить на праві власності її мамі ОСОБА_5. Її батьки, які для дітей є дідом і бабою, завжди з готовністю та любов»ю можуть забезпечити догляд за дітьми і при необхідності, надати потрібну допомогу. У будинку виділена окрема кімната для дітей, на земельній ділянці має місце обладнаний дитячий куточок. Їхня сім»я моральна, у них ніхто не палить, не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, тобто є всі умови для належного виховання і розвитку дітей.

На противагу умовам її проживання, відповідач проживає сам, працював водієм, його робота часто закінчується пізно, за своїм режимом життя у нього не завжди є можливість самостійно надати малолітнім дітям необхідну турботу-слідкувати за станом їхнього здоров»я, дотримання правил гігієни, наявність потрібного, чистого та випрасуваного одягу, справного взуття, підготовки домашнього завдання до школи та інше.

При цьому, наявність у відповідача, як батька, необхідного доходу на утримання дітей, не може бути підставою розлучення сина з своєю матір»ю.

Має місце той факт, що відповідач, не рахуючись з інтересами їхніх дітей, та її, як матір»ю, самовільно прийняв рішення і утримує їхнього сина ОСОБА_4 у себе, обмежуючи його права та її право на участь у його вихованні.

Таким чином, вона вважає, що є необхідність визначити місце проживання дітей з нею, при цьому, відповідач, як батько, зберігає усі свої правомочності щодо дітей. І вона не заперечує проти участі відповідача в утриманні та вихованні їхніх дітей.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, по місцю проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, суду надана заява про розгляд справи у відсутності її представника.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши дійсні обставини, дослідивши письмові докази, показання свідків, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що з 02 лютого 2002 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого 02 лютого 2002 року Виконкомом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В шлюбі подружжя має дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що зареєстрований 02 лютого 2002 року Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 2-розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище сторін залишено без змін.

Згідно наданої Боярським навчально-виховним комплексом «Гімназія-загальноосвітня школа 1 ступеня» характеристики ОСОБА_4 від 15 лютого 2017 року, від 22 грудня 2016 року ОСОБА_4 має хороший фізичний і розумовий розвиток, високий та достатній рівень навчальних досягнень. Учень надає перевагу предметам математичного циклу, має широкий кругозір, добре розвинуте логічне мислення, любить читати. ОСОБА_4 має хорошу пам»ять, матеріал запам»ятовує швидко і легко його відтворює, вміє відрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, має розвинуту увагу, він організований, вміє самостійно працювати з книгою, завчати матеріал, контролювати себе, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя. ОСОБА_4 є емоційним, вразливим, товариським, артистичним, користується авторитетом серед школярів.

Відповідно до наданої суду ТОВ «Хеппілон Україна» характеристики ОСОБА_1 від 19 грудня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює на посаді бухгалтера з 2013 року у групі компаній «Хеппілон», до якої належать такі юридичні особи, як ТОВ «Таверна Хеппілон Україна», ТОВ «Таверна Україна», ТОВ «Ікрінка», ТОВ «Ресторан Ікрінка». За період перебування на посаді бухгалтера по теперішній час вона зарекомендувала себе, як висококваліфікований фахівець у галузі бухгалтерії у сфері ресторанного бізнесу. ОСОБА_1 відповідально і серйозно відноситься до виконання своїх посадових обов»язків. Ділові якості вона проявила на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги від співробітників підприємства не надходило, тільки позитивні відгуки. В колективі користується повагою і авторитетом. Вільний від роботи час проводить з сім»єю, надає перевагу активному відпочинку з дітьми, проявляє себе, як турботлива, уважна та відповідальна мати, шкідливих звичок не має.

ТОВ «Ресторан Ікрінка» 27 грудня 2016 року, 20 лютого 2017 року надав довідки, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Ресторан Ікрінка» з 16 грудня 2016 року і дохід за період з 16 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року склав 13500 грн., та з 01 липня 2016 року по 31 листопада 2016 року дохід склав 35 250 грн., та згідно довідки ТОВ «Таверна-Україна» від 09 серпня 2016 року дохід ОСОБА_1 за період з 01 липня 205 року по 30 червня 2016 року склав 84600 грн..

Відповідно до довідки Боярського навчально-виховного комплексу «Гімназія-загальноосвітня школа 1 ступеня» від 23 грудня 2016 року дочка ОСОБА_1 ОСОБА_3 дійсно навчається у 1-Г класі Боярського НВК «Гімназія-ЗОШ І ступеня» з 01 вересня 2016 року по теперішній час. Вихованням дитини, зі слів класного керівника ОСОБА_8, займається мати ОСОБА_1 та здійснює усі необхідні фінансові витрати на його навчання та виховання. Щомісяця мати сплачує 50 грн. благодійного внеску, у фонд класу-50 грн. та 430 грн. на додаткові освітні послуги, все разом становить у сумі 530 грн.. ОСОБА_1 бере активну участь у роботі батьківського комітету.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 26 грудня 2016 року депутата Білогородської сільської ради ОСОБА_1 проживає у приватному будинку в АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_5. Загальна житлова площа будинку складає з двох частин, частина оселі в якій проживає заявник, складає 65,8 (25,3) кв.м., на якій проживають 4 особи: ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_9 (батько), ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 2009 року народження.

Відповідно до довідки Центральної районної лікарні в м. Боярка від 05 травня 2017 року ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_1, оглянута лікарем-психіатром райполіклініки Києво-Святошинського району і встановлено діагноз-без психічних розладів.

Згідно довідки ТОВ «Хеппілон Україна» від 09 лютого 2017 року ОСОБА_5 дійсно працює у групі компаній «Хеппілон», до якої належать такі юридичні особи: ТОВ «Таверна Хеппілон Україна», ТОВ «Таверна Україна», ТОВ «Ікрінка», ТОВ «Ресторан Ікрінка» на посаді оператора інформаційно-комунікаційних мереж з 01 червня 2013 року.

Згідно наданої ТОВ «БМ»-Груп» характеристики ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, працює на посаді продавця-консультанта по продажу автозапчастин з листопада 2014 року без оформлення трудового договору. За період перебування на посаді продавця-консультанта по теперішній час він зарекомендував себе позитивно, як фахівець у певній галузі. Ділові якості проявив на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійний та врівноважений, жодної скарги від клієнтів певної сфери обслуговування не надходило, тільки позитивні відгуки. В колективі користується повагою та авторитетом. Неодноразово був премійований за сумлінну працю.

Відповідно до наданої суду Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області характеристики від 23 січня 2017 року ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, приводів в міліцію не було. Відгуки сусідів позитивні. За характером дисциплінований, цілеспрямований, самостійний, психологічно урівноважений, відноситься з повагою до інших людей, організований.

Згідно Довідки про доходи за 2016 рік ТОВ «БМ-Групп» доходи ОСОБА_2 з січня 2016 року по грудень 2016 року становлять всього 83800 грн..

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов сім»ї ОСОБА_2 від 07 червня 2017 року депутатом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було поведено обстеження житлово-побутових умов сім»ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, і обстеженням встановлено, що в будинку фактично проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_2. Загальна площа будинку 250 кв.м., 5 кімнат. В будинку зроблений сучасний ремонт, все житло облаштоване меблями та побутовою технікою. У дітей окремі кімнати, в яких створені умови для сну, навчання та ігор. Умови проживання створені для безпечного проживання дітей.

Згідно наданої Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області довідки від 23 січня 2017 року № 54 ОСОБА_2 має на своєму матеріальному утриманні дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2.

У наданому суду Висновку Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17 березня 2017 року вказано, що з вересня місяця 2015 року по даний час малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з матір»ю за адресою: АДРЕСА_1. Малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації від 20 лютого 2017 року (протокол № 3) Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір»ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду показання, що ОСОБА_2 займається веденням городніх робіт, готує їду. Син ОСОБА_4 розказував свідку, що його батько варить їсти, в ОСОБА_4 є своя кімната. Син ОСОБА_4 не хоче жити разом з своєю матір»ю. ОСОБА_2 відвозить свого сина ОСОБА_4 в школу, на заняття з футболу. В сина добрі стосунки з своїм батьком. Коли ж дзвонить мати, то ОСОБА_4 не бажає з нею розмовляти.

Свідок ОСОБА_11, що є фахівцем із соціальної роботи підрозділу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Центру соціальних служб для сім»ї та дітей і молоді, надала свідчення суду, що ОСОБА_4 живе з своїм батьком і потреби дитини задоволені в повному обсязі. Він має свою окрему кімнату в будинку. Дитиною займається батько і виховує свою дитину. ОСОБА_4 любить свою матір і скучає за нею. Однак, ОСОБА_4 не бажає йти з будинку. Щоб жити разом з матір»ю, ОСОБА_3 дуже прив»язаний до свого батька ОСОБА_2 і хоче жити з батьком. З матір»ю дитина не бачиться, бо не бажає цього. Мати своєму сину купує подарунки, цікавиться і приймає участь щодо навчання сина. Дочка ОСОБА_3 прив»язана до матері. Син ОСОБА_4 більше прив»язаний до батька. Син ОСОБА_4 переживає, що мати може забрати його примусово жити з нею разом.

Свідок ОСОБА_13 надав свідчення суду, що з травня 2015 року ОСОБА_4 проживає з своїм батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_2. Дочка ОСОБА_3 з травня 2015 року проживає з матір»ю ОСОБА_1 і її батьками в двохкімнатному будинку. В одній кімнаті живе дід і баба, в другій кімнаті живуть ОСОБА_1 з своєю дочкою ОСОБА_3. Внук свідка ОСОБА_4 навчається в Боярській гімназії і живе дитина разом з своїм батьком. Дочка ОСОБА_3 дуже рідко бачиться з батьком ОСОБА_2. Мати ОСОБА_4 ОСОБА_1 у вихованні свого сина ОСОБА_3 і його матеріальному утриманні участі не бере.

Свідок ОСОБА_14 надала свідчення суду, що ОСОБА_4 не спілкується з матір»ю. Дочка з прив»язана до своєї матері і любить її. Майже кожні вихідні дні свідок ОСОБА_14 буває вдома у позивачки ОСОБА_1. В сім»ї, як зазначила свідок, проживають всі нормальні люди, зокрема, мати і батько ОСОБА_1, і панує в сім»ї дружна атмосфера.

В судовому засіданні судом було заслухано думку дитини ОСОБА_4, який пояснив, що постійно проживає разом з батьком. Батько ОСОБА_2 відвозить сина до школи, готує йому їду, прасує, прибирає в будинку, де вони живуть разом. ОСОБА_4 зазначив суду, що він тільки хоче жити разом з своїм батьком, бо батько його дуже любить, піклується про нього, матеріально утримує. Також, в свою чергу, ОСОБА_4 дуже любить свого батька. З матір»ю ОСОБА_1 син проживати не хоче.

Згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов»язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов»язків, рівень матеріального забезпечення, вік дітей, стан здоров»я, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, суд дійшов висновку про можливість забезпечення матір»ю ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 сприятливих умов для виховання та забезпечення дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому позов про визначення місця проживання дітей підлягає задоволенню частково, і суд визначає місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір»ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказувала, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням вирішити питання про місце проживання дітей, адже окреме їх проживання шкодить, в першу чергу, їх інтересам, у тому числі проживання сина без можливості спілкування з нею, його мамою, обмежує права дитини, але відповідач добровільно цього питання не вирішує, продовжує не дозволяти їй та їхній дочці навіть бачитись з ОСОБА_4, а будь-які намагання поспілкуватись з сином категорично пересікає у грубій формі. На противагу умовам її проживання відповідач проживає сам, працював водієм, його робота часто закінчується пізно, за своїм режимом життя у нього не завжди є можливість самостійно надати малолітнім дітям необхідну турботу-слідкувати за станом їхнього здоров»я, дотримання правил гігієни, наявність потрібного, чистого та випрасуваного одягу, справного взуття, підготовки домашнього завдання до школи та інше. При цьому, наявність у відповідача, як батька, необхідного доходу на утримання дітей, не може бути підставою розлучення сина з своєю матер»ю. Також позивач ОСОБА_1 зазначала, що має місце той факт, що відповідач, не рахуючись з інтересами їхніх дітей, та її, як матір»ю, самовільно прийняв рішення і утримує їхнього сина ОСОБА_4 у себе, обмежуючи його права та її право на участь у його вихованні.

Суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 є необгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи і наданих суду пояснень учасників процесу, показань свідків, думки дитини ОСОБА_4, малолітній ОСОБА_4 постійно проживає з своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, і потреби дитини задоволені в повному обсязі. ОСОБА_2 займається вихованням сина і матеріально його утримує. ОСОБА_4 дуже прив»язаний до свого батька і хоче жити разом з ним.

Враховуючи вищевикладене, ставлення батьків до виконання своїх обов»язків, рівень матеріального забезпечення, вік дитини, стан її здоров»я, , особисту прихильність дитини до кожного з батьків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, по місцю проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки позивач ОСОБА_1 і представник позивача не довели в судовому засіданні і не надали належних і допустимих доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 275 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір»ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 275 грн. 60 коп..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.