ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 липня 2006 р. |
№ 10/35б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Удовиченка О.С. |
|
суддів: |
Панової І.Ю. |
|
|
Стратієнко Л.В. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" |
|
на ухвалу та постанову |
господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. |
|
у справі |
№ 10/35 б господарського суду Луганської області |
|
за заявою до |
ТОВ "Торговий дім "Український каолін" ВАТ "Лисичанська сода" |
|
про |
банкрутство |
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
ВАТ "Лисичанська сода" ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" |
Горшанов Д.І., Биструшкін В.Ю. Романюха Д.М., Карпович Н.А. |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2004 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український каолін" (далі -ТОВ "Торговий дім "Український каолін") було порушено справу № 10/35 б про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" (далі -Боржник).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. затверджено мирову угоду від 26.01.2006 р. укладену між Боржником та кредиторами в особі голови комітету кредиторів, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_1 по виконанню обов'язків розпорядника майна боржника, а провадження у справі № 10/35 б припинено.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що мирова угода підписана боржником та головою комітету кредиторів, текст мирової угоди не суперечить вимогам ст.ст. 35, 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 06.02.2006 р. у справі № 10/35б, конкурсний кредитор -товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання”) звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити комітету кредиторів та боржнику у затвердженні мирової угоди від 26.01.2006 р., а провадження у справі відновити.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.) ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що умови мирової угоди від 26.01.2006 р. не суперечать законодавству та не порушують прав кредиторів або інших осіб, засідання комітету кредиторів, яке відбулося 26.01.2006 р. (протокол № 3 від 26.01.2006 р.), є правомочним, оскільки на ньому були присутні всі повноважні члени комітету, обрані загальними зборами кредиторів (протокол № 1 від 28.12.2005 р. та додатки до нього) більшістю голосів, комітет кредиторів дотримався порядку прийняття рішення про укладання мирової угоди, встановленого ст.ст. 35-37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон), відповідно до п. 9 ст. 16 Закону рішення комітету кредиторів про затвердження мирової угоди було прийнято більшістю голосів кредиторів, які були присутні на комітеті кредиторів.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі № 10/35 б скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити комітету кредиторів у затвердженні мирової угоди від 26.01.2006 р., а провадження у справі відновити.
При цьому скаржник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норми процесуального права, а саме ч. 2 ст. 11110 ГПК України та матеріального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 37 та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1-15, а також ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" відповідно до якої, на думку скаржника, заборгованість Боржника перед ним не підлягає прощенню (списанню).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу № 3 засідання комітету кредиторів від 26.01.2006 р., між боржником та комітетом кредиторів укладено мирову угоду, відповідно до якої загальна сума кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами, згідно реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалами господарського суду Луганської області від 28.11.2005 р. та від 12.12.2005 р. складається з: вимог кредиторів першої черги -вимог кредиторів, забезпечених заставою та витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, вимог кредиторів третьої, четвертої та шостої черг.
Мировою угодою передбачено наступне.
Частина заборгованості боржника перед кредиторами першої черги підлягає розстроченню, а інша прощенню (списанню). Заборгованість боржника перед кредиторами третьої черги підлягає прощенню (списанню) у розмірі 95% від суми, визначеної за кредиторами даної черги реєстром вимог кредиторів. Решта зобов'язань боржника перед кредиторами третьої черги підлягає розстроченню, а заборгованість четвертої та шостої черги підлягає прощенню (списанню) у повному обсязі.
Сторони домовились, що мирова угода, яка укладена у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є також мировою угодою у розумінні ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” і затвердження цієї мирової угоди є, крім того, затвердженням мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів № 2 від 17.01.2006 р. та № 3 від 26.01.2006 р., за рішення щодо затвердження умов мирової угоди у справі № 10/35б про банкрутство боржника члени комітету кредиторів проголосували більшістю голосів.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для конкурсних кредиторів, які не брали участь у голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
Судами першої та апеляційної інстанції у мировій угоді у справі № 10/35б не встановлено порушення комітетом кредиторів вимог ч. 3 ст. 36 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно ч.1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм Закону України "Про електроенергетику", оскільки, на його думку, виключно даним Законом визначаються правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулюються відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії та передбачена заборона на списання заборгованості за поставлену Боржнику електроенергію.
Судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанції Закону України "Про електроенергетику" є необґрунтованим з огляду на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) встановлений спеціальний порядок виявлення і задоволення вимог кредиторів та спеціальні процедури банкрутства, в тому числі мирова угода для відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 35 Закону, мирова угода може передбачати розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. При цьому виключень для енергопостачальних підприємств на списання їх кредиторської заборгованості за мировою угодою у справі про банкрутство законодавством не передбачено.
На думку скаржника, суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду необґрунтовано не врахував вимоги п. 3 ч. 1 ст. 37 та ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, з чим погодився суд апеляційної інстанції. На думку ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", мирова угода про закінчення виконавчого провадження повинна бути укладена між стягувачем, яким він є відповідно ч. 1 ст. 11 названого закону та боржником.
З такими доводами скаржника судова колегія не погоджується, оскільки, відповідно до ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.
Умовами мирової угоди передбачено, що мирова угода укладена у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є також мировою угодою у розумінні ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” і затвердження цієї мирової угоди є, крім того, затвердженням мирової угоди про закінчення виконавчого провадження. Суд першої інстанції, оцінюючи відповідність умов мирової угоди вимогам ст.ст. 35, 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та затверджуючи мирову угоду, вірно встановив, що сторонами мирової угоди є стягувач, а отже - кредитори в особі комітету кредиторів та боржник.
В своїй касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" посилається на порушення судом першої інстанції ст. 36 Закону та вважає, що мирова угода може бути затверджена комітетом кредиторів, за умови якщо за неї проголосували кредитори кожної черги.
Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону, рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
При цьому згідно статті 15 Закону підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах комітету кредиторів, а також для визначення черговості вимог кредиторів є ухвала попереднього засідання, на якому господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Реєстр вимог кредиторів включає усі визнані судом вимоги кредиторів.
Доводи скаржника, щодо необхідності згоди на укладення мирової угоди хоча б одного з конкурсних кредиторів третьої черги є необгрунтованими, оскільки ст. 35 Закону не містить обов'язку надання згоди на укладення мирової угоди кредиторів кожної черги.
В своїй касаційній скарзі ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено ч. 2 ст. 11110 ГПК України, оскільки при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди до участі у справі не були залучені державні підприємства "Енергоринок" та "Укренерговугілля" (далі - ДП), що є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарського суду.
Судова колегія Вищого господарського суду України вважає доводи ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” необгрунтованими.
Відповідно до ст. 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, а учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
ДП "Енергоринок" та ДП "Укренерговугілля" не належать до жодної з категорії осіб, зазначених у цій статті.
Таким чином, зазначені особи не відповідають ознакам сторони або учасника провадження у справі про банкрутство № 10/35 б.
Враховуючи викладене, а також те, що черговість погашення кредиторських вимог в мировій угоді встановлена згідно реєстру вимог кредиторів, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо відповідності умов мирової угоди вимогам ст.ст. 35, 36 Закону.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що господарським судом Луганської області та Луганським апеляційним господарським судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі № 10/35 б залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
Л.В. Стратієнко