Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

02 жовтня 2017 року м. Рівне

Суддя Апеляційного суду Рівненської області Ковальчук Н.М., розглянувши апеляційну скаргу прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року в справі відносно ОСОБА_2 про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-7 КУпАП, ч.2 ст.172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 101 від 17 серпня 2017 року про адміністративне правопорушення, пов»язане з корупцією, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Костопільське лісове господарство» та будучи, згідно підпункту "а" п. 2 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.214 року №1700-VІІ, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в порушення ч.1 ст. 28 цього Закону, не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та в період з 03.01.2017 по 31.05.2017 року погоджувала договори про надання послуг, які укладались її чоловіком - ФОП ОСОБА_3 з ДП "Костопільське лісове господарство" та перевіряла акти приймання-передачі робіт та послуг наданих підприємству фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, тобто своїми умисними діями, які виразились у неповідомленні в установленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів, вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу № 102 від 17 серпня 2017 року за період з 03.01.2017 року по 31.05.2017 року ОСОБА_2, так само перебуваючи на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Костопільське лісове господарство», у встановлені Законом України "Про запобігання корупції" терміни не повідомила безпосереднього керівника про наявність у неї конфлікту інтересів, погоджувала договори про надання послуг, які укладались її чоловіком - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з Державним підприємством "Костопільське лісове господарство", перевіряла акти приймання-передачі робіт та послуг наданих підприємству фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, тобто своїми умисними діями в умовах реального конфлікту інтересів вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст.172-7 КУпАП.

Постановою  Костопільського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених  ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Вважаючи постанову незаконною, прокурор Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріал справи, суд вважає, що скарга  не підлягає розгляду і повертається особі, яка її подала, виходячи із слідуючого.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному КУпАП.

______________________________________________________________________________________________________

справа № 564/1723/17 суддя1-ї інст. ОСОБА_4

провадження № 33/787/522/2017 суддя ІІ-ї ОСОБА_5

За ч.2 ст. 294 КУпАП(в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014 року), постанова судді у справі про  адміністративне  правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня  винесення постанови.

Вказана норма закону є спеціальною.

Наведений перелік осіб, яким надано право на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Прокурора як суб'єкта оскарження було виключено із зазначеного переліку шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП Законом України № 1697-VII від 14.10.2014 року(підпункт 2 пункту 5 розділу ХІІ), який набрав чинності 26.10.2014 року.

Із позбавленням прокурора права на оскарження постанови судді одночасно виключено ч. 2 ст. 295 КУпАП, яка до внесення змін встановлювала обов'язок повідомляти прокурора про результати розгляду його апеляційної скарги, а на даний час вказана норма такого обов'язку не визначає.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП (із змінами, внесеними Законом України №1697-VII від 14.10.2014р.) кореспондуються з положенням Закону України "Про прокуратуру" (в редакції цього ж Закону України № 1697-VII від 14.10.2014р.), згідно з якими, однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст.2 цього Закону).

Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014р.) та спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Що стосується посилань прокурора на ст. 250 КУпАП як на правову підставу подання апеляційної скарги, то апеляційний суд вважає необхідним зазначити наступне.

Ухвалою Конституційного Суду України № 49-у/2015 від 8 грудня 2015 року, якою відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 250 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Таким чином, до усунення вказаних неузгодженостей у законодавчому порядку, суди при розгляді справ повинні керуватися практикою Європейського суду з прав людини, якою наголошено на тому, що вирішення колізій у національному законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення "Щокін проти України").

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1, в якій ставиться питання про погіршення становища особи, не ґрунтується на нормах права, а відтак не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Повернути прокурору Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2 у справі про адміністративні правопорушення, передбачені за ч.1 ст.172-7 КУпАП, ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя підпис ОСОБА_5

Згідно: суддя Н.М.Ковальчук