Справа № 3-2527/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року суддя Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, при секретарі Монт А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення -,
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 19.10.2009 року о 11 год. 15 хв. працівниками ВПМ Кременчуцької ОДПІ в ході проведення перевірки громадян, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів по м. Кременчуку на наявність свідоцтв про державну реєстрацію підприємницької діяльності, по вул. Воровського в м. Кременчуці було встановлено здійснення господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання громадянином ОСОБА_2
В судовому засіданні правопорушник вину в скоєнні виявленого перевіркою правопорушення не визнав, при цьому пояснив, що він ніколи не займався господарською діяльністю. 19.10.2009 року по вул. Воровського в м. Кременчуці погодився підвезти громадян і грошей за це не отримав.
Вислухавши правопорушника, вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступних висновків:
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП, відповідальність за скоєння правопорушення, передбаченого даною частиною вказаної статті настає за умови провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Абзацом 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» визначено, що господарська діяльність — це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов’язкові ознаки якої — безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Згідно з вимогами ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб — підприємців.
Будь-які докази того, що ОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю та систематично отримував прибуток податковим органом суду не надано.
Суд вважає, що перевезення пасажирів громадянином ОСОБА_2 носить одноразовий характер і не має такої ознаки як систематичність здійснення господарської діяльності, а тому ОСОБА_2 не є фізичною особою - підприємцем і ним не могло бути порушено вимоги ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», оскільки дія цього Закону на нього не поширюється.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, оскільки він не є суб’єктом господарювання, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И В:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.164 КУпАП України – закрити .
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги, протесту прокурора до Апеляційного суду Полтавської області через місцевий суд.
Суддя І.І. Дядечко