справа № 2-1008/2009

                                                 РІШЕННЯ

                                            ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

06 листопада 2009 року                                       Верхньодніпровський районний суд

                                                                                   Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

   Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватної виробничо - комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та зустрічною позовною заявою приватної виробничо - комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” до ОСОБА_1  про стягнення земельного податку,-  

                                                       ВСТАНОВИВ:

      До суду звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки до відповідача ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” посилаючись на таке: 23.12.2003 року вона уклала з відповідачем ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” договір оренди земельної ділянки, згідно до якого надала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку площею 7.2200 га., ріллі, яка розташована та території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на  строк 4 роки та 11 місяців, починаючи з 13.04.2004 року.

     Відповідно до п. 2.3. договору оренди земельної ділянки відповідач повинен був на підставі Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 сплачувати на її користь орендну плату у вигляді 949 грн., 11 коп., за кожен рік оренди, що складало 1.5% від вартості земельної ділянки, при цьому сплата орендної плати за 2008 рік, має бути сплачена не пізніше 31.11.2008 року

      Згідно до Указу   Президента України від 02.02.02. № 92/2002 “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами № 830/2002 від 13.02.2002 року та № 725 від 19.08.2008 року в 2008 році був встановлений мінімальний розмір плати за оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення у вигляді 3% вартості земельної ділянки.

       Відповідно відповідач повинен був сплатити їй за договором оренди земельної ділянки орендну плату за 2008 рік в розмірі 1898.22 грн. Однак відповідач свого обов”язку не виконав. В зв”язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату за 2008 рік в сумі 1898 грн 22 коп., пеню за прострочення сплати орендної плати за 2008 рік в сумі 23.15 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн., зобов”язати відповідача передати їй за договором оренди за 2006, 2007 рік 2 т пшениці, кукурудзи 400 кг, ячменю – 400 кг., соняшника -200 кг., та стягнути на її користь збитки за 2006, 2007 та 2008 роки, пов”язані з невиконанням відповідачем обов”язку щодо осінньо-весняної оранки  присадибної ділянки в сумі 130 грн. 65 коп.

        Відповідач ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого земельного податку посилаючись на те, що згідно з п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року передбачено, що  обов”язок  по сплаті земельного податку – є обов”язком орендодавця, але сплачується орендарем за рахунок коштів орендодавця.

       Орендодавцем за період дії даного договору з 2004 по 2009  роки було сплачено земельного податку на суму  260 грн 58 коп, яку він просить стягнути з ОСОБА_1

         В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримав, позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, в запереченнях на зустрічну позовну заяву посилався на те, що  ПВКФ «Дніпроагротехсервіс»  за його рахунок вже сплачувало вказаний податок, так як орендна плата виплачувалась йому в меншому розмірі.

             Представник відповідача ПВКФ «Дніпроагротехсервіс» позовні вимоги за первісним позовом не визнав, вказуючи, що орендна плата  ОСОБА_1 виплачена відповідно до умов договору в розмірі 1.5 % , вона виплачена до закінчення терміну чинності договору, тому порушень в її виплаті немає. 31 листопада не можна ввжати кінцевим терміном виплати орендної плати, так як такої дати взагалі не існує. Додаткова угода на яку посилається позивач, щодо надання їй зерна та проведення оранки  присадиьної ділянки, не містить  дати та  номера договору до якого вона укладена, тому її не можна віднести до договору, на який посилається позивач, вона могла стосуватись і попереднього договору. Крім того позивач не надає доказів щодо понесених нею затрат та оранку та культивацію  присадибної ділянки  та обгрунтування зробленого розрахунку.

    Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав в поному об»ємі, просить стягнути з ОСОБА_1, суму сплаченого земельного податку, також пояснив, що за рахунок орендної плати ОСОБА_1 проводилась оплата не земельного податку, а податку  на прибуток фізичної особи.

    Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді цивільнохї справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а за зусчтрічною позовною заявою задоволенню не підлягають за такими підставами.

   23.12.2003 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” був укладений  договір оренди земельної ділянки, згідно до якого позивачка ОСОБА_1 надала відповідачу в оренду належну їй земельні ділянку, площею 7.2200 га ріллі, яка розташована та території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на  строк 4 роки та 11 місяців, починаючи з 13.04.2004 року.

     Відповідно до п. 2.3. договору оренди земельної ділянки відповідач повинен був на підставі Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 сплачувати на її користь орендну плату у вигляді 949 грн., 11 коп.,  за кожен рік оренди, що складало 1.5% від вартості земельної ділянки, при цьому сплата орендної плати за 2008 рік, мала бути проведена не пізніше 31.11.2008 року.

      п. 2.3. вищевказаного договору встановлюється також, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: збільшення розмірів ставки земельного податку або її індексації

        Відповідно до ст. 1 Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток” від 02.02.2002 року зі змінами внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 року був встановлений мінімальний розмір плати за оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення  у вигляді 3 відсотків вартості земельної ділянки.

           ст. 2 вищевказаного Указу Президента України визначається, що Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо забезпечення встановлення сторонами договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), плати за їх оренду в розмірах не менших, ніж визначено ст. 1 цього Указу.

         Таким чином суд вважає, що з часу прийняття змін до ст. 1 Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток” та п.п. 2.3 Договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003  року, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з 19.08.2008  року повинен бути встановленим в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, а сторони, в тому числі і ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” повинно було вжити заходів щодо внесення змін до умов договорору з цього приводу, але цього не зробило.

          Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем складає:

        63274.09 Х 3% = 1898 грн. 22 коп.- розмір орендної плати виходячи з 35 вартості земельної ділянки в рік. Виходячи з даної суми розмір орендної плати в місяць складає 1898.22:12 = 158 грн 19, коп., а розмір орендної плати в день складає 158.19: 30 = 5.27 грн.

         Строк закінчення договору оренди земельної ділянки 16.03.2009 року.

        Таким чином з 19.08.2008 року по 16.03.2009 року розмір орендної плати виходячи з 3% річних повинен складати: (158.19 грн. Х 5 міс.)  + ( 5.27 грн Х 28 дн.) = 949 грн 14 коп.

            Позивачці ОСОБА_1 за даний час виплачувалась орендні плата з розрахунку 1.5% від вартості земельної ділянки, що за даний період складає суму 474 грн.54 коп.

             Таким чином заборгованість по орендній платі з розрахунку 3% вартості земельної ділянки складає 949.14 – 474.54 =  548.24 грн.

               Дана сума на думку суду і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

        Посилання представника позивача на п.п 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року, а саме, що умови цього договору зберігають силу на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором встановлені інші правила, ніж передбачені договором, і тому до закінчення строку договору  відповідач повинен був сплачувати позивачеві  орендну плату в розмірі 1.5% від вартості земельної ділянки, на думку суду є безпідставними.    Так як п.п. 2.3. цього договору містить положення щодо  регулювання безпосередньо  орендної плати орендної плати і передбачає положення, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: збільшення розмірів ставки земельного податку або її індексації, тобто містить конкретизазацію, щодо регулювання саме питань орендної плати

           Тому після внесення змін щодо Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток”, на думку суду розмір орендної плати за вищевказаним договором оренди земельної ділянки  мав би бути переглянутий щодо його збільшення до 3% від вартості земельної ділянки.

              Крім заборгованості по орендній платі  позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути також пеню в розмірі 23.15 грн., за прострочення сплати орендної плати.

    Суд вважає, що дані позовні вимоги також підлягають задоволенню, так як згідно п.п. 2.3 орендної плати розрахунки по орендній платі здійснюються не пізніше 31  листопада кожного року.

              Розділом 5  договору про оренду землі від 23.12.2003 року передбачається, що при  несвоєчасній сплаті орендної плати нараховується пеня згідно ст. 25 розділу 8 Закону україни № 2235-ХП від 03.07.2003 року “Про плату за землю”.

                Не виходячи за межі позовних вимог суд вважає, що дана сума 23.15 грн., підлягає  стягненню з відповідача так як відповідно до копії відомості  видачі орендної плати по ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” грошові кошти на її видачу надійшли 05.03.2009 року, тобто з порушенням визначеного в договорі строку.

    Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на ту обставину, що в договорі визначений кінцевий строк  оплати орендної плати 31 листопада, в той час як листопад місяць має лише 30 днів, тому даний строк кінцевим вважати не можна, а так як відповідач провів оплату орендної плати до  закінчення терміну дії договору то вважається, що він  своєчасно виконав свій обов”язок по виплаті орендної плати.  Проте  відповідно  до ст. 254 ЦК України встановлено, що якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

      Тому на думку суду відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до кінця листопада місяця 2008 року, але  фактичний розрахунок провів лише в березні 2009 року

         Згідно  доповнених  позовних вимог позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача також 3000 грн., на відшкодування спричиненої їй неналежним виконанням договору моральної шкоди, яку обгрунтовувала тим, що  вона повинна була змінити свій звичайний уклад життя, звертатись за захистом своїх прав до фахівців в галузі права та до суду, вона розраховувала отримати  зерно у відповідному розмірі для того, щоб годувати домашню худобу та птицю. Також просить зобов”язати відповідача передати їй за договором оренди орендну плату за 2006 та 2007 року у вигляді сільгосппродукції: пшениці – 2 т., кукурудзи -400 кг, ячменю – 400 кг, соняшника -200 кг. Та стягнути на її користь спричинені збитки за 2006, 2007, 2008 роки в сумі 130.65 грн пов”язанні з невиконанням відповідачем своїх обов”язків щодо проведення осінньої оранки та весняної культивації в сумі 130 грн.65 коп.

       Суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог позивачці потрібно відмовити за такими обставинами.

       Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

         Як встановлено в судовому засідання позич ОСОБА_1 просить  відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, пов”язану з неналежним виконанням умов договору оренди землі, щодо несвоєчасної та не в повному розмірі виплати орендної плати. Проте договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачем та відповідачем 23.12.2003 року не передбачено відповідальності за спричинену моральну шкоду, пов”язану з неналежним виконанням сторонами договірних відносин. Крім того позивач не надала суду доказів, які б свідчили про спричинення їй моральної шкоди. Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди потрібно відмовити.

        Що стосується  позовних вимог про зобов”язання відповідача передати позивачці за договором оренди орендну плату за 2006 та 2007 року у вигляді сільгосппродукції: пшениці – 2 т., кукурудзи -400 кг, ячменю – 400 кг, соняшника -200 кг.. суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог позивачці також потрібно відмовити за такими обставинами. Данні вимоги  позивачка   обгрунтовує додатковою угодою до договору оренди. Проте в даній  додатковій угоді не зазначається дата та номер договору до якого  вона складена. В самій додатковій угоді вказується, що з 2003 року до закінчення строку договору оренди видавати на пай  пшениці – 1 т., кукурудзи -200 кг, ячменю – 200 кг, соняшника -100 кг. та проводити оранку та культивацію  земельної ділянки до 0.5 га. Суду надано дві копії договору оренди земельної ділянки: перший договір оренди земельної ділянки укладений позивачкою з ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” 15.02.2000 року строком на 5 років. Таким чином термін його дії повинен закінчуватись в 2005 році. Другий примірник договору оренди земельної ділянки укладений 23.12.2003 року, як пояснюють цей договір був укладений сторони в зв”язку зі зміною керівника фірми. І так як договір переукладався в 2003 році суд вважає, що додаткова угода відноситься все ж таки до договору, укладеного 23.12.2003 року. Проте представником відповідача надано суду копії відомостей за якими ОСОБА_1 в  2006 та 2007 році видавалось в рахунок орендної плати 1000 та 800 кг., пшениці в 2006 році  300 кг ячменю, 100 кг. проса. Видачу пшениці в 2007 році в  меншому розмірі представник відповідача обгрунтовує її вартістю та тим, що така кількість відповідала розміру орендної плати. Таким чином в 2006 році позивачці видана пшениця в кількості 1 т., видана також інші види зерна, пшениця видавалась позивачці і в 2007 році, в судовому засіданні встановлено, що орендна плата проводилась за бажанням сторін або в натуральному або в грошовому вигляді і як пояснював представник позивача вони  завжди отримували орендну плату  в натуральній формі, тому суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог потрібно відмовити.

      Що стосується позовних вимог про стягнення збитків пов”язаних з  невиконанням обов”язків  відповідачем  по проведенню осінньої та весняної оранки землі, суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог потрібно відмовити, так як позивач навів розрахунок, спричинених збитків, проте не надав суду доків, які б  підтверджували понесення даних збитків, а саме вартості паливно-мастильних матеріалів у вказаний період, кількість їх затрат на присадибну земельну ділянку позивача, розмір проведеної оплати за оранку та культивацію та доказів, які б огрунтовували правильність проведеного розрахунку.

        В зустрічній позовній заяві  ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” ставить вимогу про стягнення з ОСОБА_1  суми земельного податку за 2004-2008 роки посилаючись на п. 2.3  укладеного договору оренди землі, ст. 24, 27, 28 Закону України “Про оренду землі”.

             Суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” потрібно відмовити  за такими підставами: п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року передбачено, що земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін за рахунок орендодавця, якщо орендар є платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендодавець звільняється від оплати податку  на землю

                   Відповідно до ч. 1 ст. 12 п. 20 Закону України “Про плату за землю” № 2271-Ш від 08.02.2001 року на період дії Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок  та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати податку за землю.

                      Згідно договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” та акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду , укладеного між цими ж сторонами позивач ОСОБА_1 власник земельної ділянки передала її в оренду ПВКФ “Дніпроагротехсервіс”

              Відповідно до поданих суду копій платіжних доручень ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” за 2005-2008 роки вбачається, що ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” сплачувала фіксований сільськогосподарський  податок. Тому згідно з п. 2.3  договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ПВКФ “Днепроагротехсервіс” та ч. 1 ст. 12 п. 20 Закону України “Про плату за землю” ОСОБА_1 звільняється від сплати податку за землю.

                За 2004 рік ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” не надано ніяких доказів про сплату земельного податку чи будь-яких інших земельних податків.

                   Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

                    Так як позовні вимоги позивача задоволені частково суд вважає, що з відповідача  на користь позивача підлягають частково стягненню  сплачений позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне зебезпечення розгляду справи  на загальну суму 27 грн.

               На основі ст. 21, 22 Закону України “Про оренду землі”  керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

                                               ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Стягнути з приватної виробничо- комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі  за період з 19.08.2008 року по  16.03.2009 року з розрахунку 3 % вартості орендованої земельної ділянки в сумі 548 грн 24. коп, пеню в сумі 23.15 коп, за прострочення сплати орендної плати за 2008 рік, та 27 грн,, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

       У задоволенні решти позовних вимог та позовних вимог за зустрічною позовною заявою приватної виробничо-комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” до ОСОБА_1 про  стягнення сплаченого земельного податку - відмовити

          Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

суддя