ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/13633/17

за позовом Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор Відкитого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Сидорюк Д.А. (довіреність)

від відповідача: Павленко О.В. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор Відкитого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд визнати рішення Антимонопольного комітету від 22.06.2017 № 327-р недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача, яким визнано дії позивача, які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Антимонопольного комітету України від 13.12.2016 № 20-29/01-13269 у встановлений строк, порушенням пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач вважає незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України, так як вимога адресована неправильно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13633/17, розгляд справи призначено на 07.09.2017.

06.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору, а також відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на вимогу відповідача інформація у строк надана не була. В той же час, у вимозі комітет просив надати перелік суб'єктів господарювання, які постачали товари/роботи/послуги позивачу. Відповідь позивача, що дане питання належить до компетенції Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, є не що іншим, як ухилення від надання інформації комітету, оскільки у вимозі запитувалась інформація щодо суб'єктів господарювання, які постачали саме позивачу товари/роботи/послуги, а не Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

07.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 07.09.2017 судом оголошено перерву до 26.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення на відзив, у яких останній зазначив, що у вимозі комітету пропонувалося надати належним чином засвідчені копії та інформацію під час проведення підприємством закупівель послуг з утримання автомобільних доріг відповідно до таблиці. Позивачем надано відповідь, що вимога адресована неправильно, так як підприємство не здійснювало закупівель послуг з утримання автомобільних доріг, і в свою чергу не володіє запитуваною інформацією. Отримавши відповідь, комітет повторних запитів про надання інформації не направляв, тобто своїми діями підтвердив, що вимога про надання інформації адресована неправильно. В той же час, відповідь на вимогу направлено вчасно.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.2017 проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2017 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №327-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», відповідно до якого визнано, що Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор Відкитого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України від 13.12.2016 № 20-29/01-13269 у встановлений ним строк та за вказане порушення накладено на позивача штраф у розмірі 82 600,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення АМК прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Так, позивач зазначає, що 21.12.2016 надійшла вимога відповідача № 20-29/01-13269 від 13.12.2016 про надання інформації.

Ознайомившись зі змістом вимоги щодо надання належним чином засвідчених копії документів та інформації під час проведення підприємством закупівель послуг з утримання автомобільних доріг відповідно до таблиці, позивач дійшов висновку, що дана вимога адресована неправильно, оскільки позивач не проводить закупівлю з утримання автомобільних доріг. Така вимога, на думку позивача, повинна направлятись Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

03.01.2017 позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. № 1, у якому позивач повідомив, що на балансі підприємства не перебувають автомобільні дороги будь-якого значення та прилеглі до них території, тому позивач не проводить закупівлю послуг з їх утримання або ремонту, а тому питання, про які йдеться у вимозі належать Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

За твердженням позивача, відповідь та вимогу направлено відповідачу вчасно, а позивач не володіє інформацією, зазначеною у вимозі.

Таким чином, позивач просить визнати рішення Антимонопольного комітету від 22.06.2017 № 327-р недійсним, оскільки відповідач неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми права.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними Рішення Антимонопольного комітету України в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

Як встановлено судом, пунктом 1 резолютивної частини рішення № 327-р від 22.06.2017, що Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 -1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Так, судом встановлено, що Відділ розслідувань окремих видів антиконкурентних узгоджених дій Департаменту з питань оскарження рішень у сфері державних закупівель здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення закупівель послуг з утримання автомобільних доріг.

У зв'язку з цим, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на адресу ДП «Вінницький облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» направлено вимогу Голови Антимонопольного комітету України від 13.12.2016 № 20-29/01-13269 про надання інформації (далі - вимога), в якій було запропоновано протягом 15 днів з дня отримання вимоги надати Комітету перелік суб'єктів господарювання, які постачали товари/роботи/послуги підприємству позивача та загальна сума фінансових операцій з якими протягом 2016 року перевищувала 1000000 грн., відповідно до таблиці.

У вимозі позивачу було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 22-1 цього ж закону, суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Одночасно у вимозі було повідомлено, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що вказана вимога була надіслана 14.12.2016 та отримана позивачем 19.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0303509351832. Отже, останній день надання позивачем інформації на вимогу - 03.01.2017.

Листом від 03.01.2017 вих. № 1 позивач повідомив відповідача, що на балансі підприємства не перебувають автомобільні дороги будь-якого значення та прилеглі до них території, тому позивач не проводить закупівлю послуг з їх утримання або ремонту, а тому питання, про які йдеться у вимозі належать Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

При цьому, позивачем не було надано інформацію, про яку зазначено у вимозі.

Так, згідно частити 1 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.

Таким чином, оскільки Антимонопольним комітетом України вимога направлялася у зв'язку з здійсненням контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення закупівель послуг з утримання автомобільних доріг, Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор Відкитого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" було зобов'язано надати запитувану інформацію у строк до 03.01.2017.

Разом з тим, позивачем не було надано жодної інформації на вимогу.

Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України №06/56-р від 20.03.2017 розпочато розгляд справи №20-26.13/28-17 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого у встановлений ним строк.

Також судом встановлено, що листом №20-26.13/06-47-21 від 28.04.2017 відповідачем надіслано позивачу подання з попередніми висновками у справі № 20-26.13/28-17, на яке позивач у відповідь надав заперечення на подання про попередні результати розгляду справи, які за змістом є аналогічними відповіді на вимогу про надання інформації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів направлення запитуваної відповідачем інформації.

Отже, оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 № 327-р встановлено, що позивачем не надано запитуваної інформації у встановлений строк.

Так, згідно з ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;

- контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання;

- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

- звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

- розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

- здійснює інші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межах його повноважень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

- закриття провадження у справі.

Як встановлено судом вище, доказів на підтвердження того, що позивач надав інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась відповідачем, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, Антимонопольний комітет України діяв у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №5023/599/12.

При цьому, посилання позивача на те, що запитувана інформація належить до компетенції Служби автомобільних доріг у Вінницькій області є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідач просив надати перелік суб'єктів господарювання які постачали товари/роботи послуги у 2016 році саме позивачу, а не Службі автомобільних доріг у Вінницькій області.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.

Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач в оскаржуваному рішенні зробив обґрунтований висновок про те, що дії позивача, що полягають у неподанні інформації на вимогу голови Антимонопольного комітету України від 13.12.2016 № 20-29/01-13269 у строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи відсутність підстав для визнання рішення № 327-р від 22.06.2017 недійсним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2017.

Суддя С.О. Турчин