ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 905/2671/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,

суддіДанилова М.В., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційних скаргПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.05.2017

у справі№ 905/2671/16

Господарського судуДонецької області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

доПублічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

простягнення 1 304898,56 грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 231 983,95 грн. пені, 139 850,56 грн. -7% штрафу, 17 187,43 грн. - 3% річних, 64 375,72 грн. інфляційних втрат

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Некрасов Р.А.

- відповідача:Міхо К.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (відповідач) про стягнення 1304898,56 грн заборгованості за послуги з транспортування газу, 231983,95 грн пені, 139850,56 грн - 7% штрафу, 17187,43 грн - 3% річних, 64375,72 грн інфляційних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 (судді: Шилова О.М., Огороднік Д.М., Чорненька І.К.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м.Краматорськ Донецької області про стягнення 1304898,56грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 231983,95грн. пені, 139850,56грн. - 7% штрафу, 17187,43грн. - 3% річних, 64375,72грн. інфляційних - задовольнити частково.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 81500,59грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1; Ідентифікаційний код 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; Ідентифікаційний код 30019801) 1204354,20грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 81500,59грн. пені, 10183,04грн. - 3% річних, 19384,32грн. інфляційних, 19730,72грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2671/16 на один рік задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення на 6 місяців від дня набрання ним законної сили.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем його зобов'язань за договором №1109011089/Б09 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. щодо своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017р. у справі №905/2671/16 скасувати в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Викласти абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Розмір стягуваної суми пені зменшити до 119 243,62грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1; Ідентифікаційний код 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; Ідентифікаційний код 30019801) 1 304 898,56грн заборгованості за послуги з транспортування газу, 119243,62грн. пені, 17143,84грн. - 3% річних, 64375,72грн. інфляційних втрат, 23351,49грн. судового збору."

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 07 лютого 2017р. у справі № 905/2671/16 - залишити без змін.

Апеляційний господарський суд в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору рішення місцевого господарського суду скасував, зазначивши про не доведення відповідачем факту надходження від позивача природного газу у визначеному відповідачем розмірі; обсяг транспортованого природного газу визначено у розмірі, який зазначено в акті наданих послуг - 2035,088тис. куб.м. на суму 273 515,83грн, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 304898,56грн підлягають задоволенню, а рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 100 544,36грн - скасуванню.

З огляду на зазначене, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється на суму заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду в частині вимог про стягнення пені скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов про стягнення пені задовольнити в сумі 231893, 95 грн, в решті постанову залишити без зміни.

Скаржник доводить неправильне застосування ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки вважає, що суд діяв упереджено, надавши перевагу відповідачу, керувався надуманими обставинами про скрутне фінансове становище відповідача, не врахувавши, що обставини винятковості випадку для зменшення пені відсутні, не враховано високий ступінь невиконання відповідачем зобов'язання та відсутність для цього поважних причин, тому вважає заявлений розмір пені обґрунтованим, а відмову у стягненні пені в повному розмірі неправомірною.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що висновки господарського суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам права, а висновки апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на всебічно встановлених обставинах справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П. касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2011р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"(далі - Замовник ) укладено договір №1109011089/Б09 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір).

За умовами вказаного договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.).

Пунктом 3.1. договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.) послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п. 3.4. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.) акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.) встановлено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.), оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

В пункті 7.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.) зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011р. Договір діє в частині транпортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р.).

Додатковою угодою № 2 від 25.12.2013р. стронами внесено зміни до п.1.2. в частині зміни обсягів поставок газу та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2014р.

Додатковою угодою № 4 від 20.06.2014р. сторонами внесено зміни до п.1.2. договору.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору №1109011089/Б09 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. позивач надав протягом січня - грудня 2014 року, січня - грудня 2015р. та січня - червня 2016р., а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 4807171,81грн.

За твердженням позивача, відповідач на момент подання позову здійснив часткову оплату наданих йому послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі 3 502 273,25грн., у зв'язку з чим розмір основного боргу відповідача складає 1304 898,56грн.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період січня - грудня 2014 року, січня - грудня 2015р. та січня- червня 2016р., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1304 898,56грн.

Касаційна інстанція, перевіряючи правомірність висновків судів щодо встановлених обставин зазначає, що розбіжності у судів виникли щодо акту наданих послуг за січень 2015 року, що підписаний відповідачем з застереженням, оскільки суд першої інстанції не визнав зазначений акт в редакції позивача.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступні мотиви.

Суд апеляційної інстанції правомірно керувався умовами п. 3.3. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.), відповідно з якими замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору вирішуються за домовленістю сторін або в порядку, встановленому законодавством (п. 10 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.).

Обставин звернення до суду з приводу врегулювання розбіжностей між сторонами щодо обсягів протранспортованого газу не встановлено, як і відсутні докази домовленості сторін щодо врегулювання таких розбіжностей; мотивованої відмови відповідача від підписання акту за січень 2015року також не встановлено, а умовами договору не передбачена можливість відповідача вносити виправлення у вже складений акт.

Тому висновок суду апеляційної інстанції, що обсяг, зазначений відповідачем у акті за січень 2015року у розмірі 1269,915 тис.куб.м. належним чином не підтверджений є правомірним.

Крім того, з встановлених судом обставин вбачається, що як свідчить надана відповідачем роздруківка даних за січень 2015 року, на ГРС фактично надійшло 264 395,029 тис.куб.м. При цьому, за бюджетними організаціями визначено використання в обсязі 1291,029 тис.куб.м. Різниця у обсязі 29 246,684 тис.куб.м. зазначена відповідачем у реєстрі неоформлених обсягів газу, що свідчить про те, що обсяг газу, протранспортований позивачем, не був належним чином оформлений з боку відповідача.

За таких обставин, враховуючи не доведення відповідачем факту надходження від позивача природного газу у визначеному відповідачем розмірі, обсяг транспортованого природного газу апеляційним судом вірно взято в редакції позивача у розмірі, який зазначено в акті наданих послуг - 2035,088тис. куб.м. на суму 273 515,83грн.

Виходячи з наведеного, оскільки доказів сплати заборгованості на суму 1 304 898,56грн., суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань, тому правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 304 898,56грн.

З огляду на зазначене, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат правомірно здійснено на суму заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Так, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного проведення розрахунків за надані послуги, позивачем на підставі п. 7.3. договору заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 231 983,95грн., яка нарахована за період з 21.02.2014р. по 03.08.2016р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено вище, пунктом 7.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р. сторонами узгоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При прийнятті рішення, судом першої інстанції за заявою відповідача до вимог про стягнення пені застосовано строк позовної давності за період з 21.02.2014р. по 12.09.2015р.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п.2 згаданої статті Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 13.09.2016, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому була надіслана позовна заява, а тому, з урахуванням загального строку позовної давності, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з боржника пені за період з 21.02.2014 по 12.09.2015р.

Враховуючи викладене, є правомірним висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 21.02.2014р. по 12.09.2015р. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок щодо стягнення пені апеляційна інстанція визнала його арифметично невірним та дійшла висновку, що належною до стягнення сумою пені є 170 348,03грн.

Судом частково задоволено клопотання відповідача про зменшення пені та зменшено її розмір на 30%.

При розгляді клопотання про зменшення пені, судами враховано об'єктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (2014-2016рік), ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, місцезнаходження відповідача (місто Краматорськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р), тому касаційна інстанція погоджується з висновком про правомірність застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру пені на 30%.

З огляду на перерахований судом апеляційної інстанції розмір пені, який підлягає стягненню (170 348,03грн), розмір пені з урахуванням зменшення на 30% становить - 119 243,62грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Здійснивши перерахунок 3% річних суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем.

При цьому, розрахунок інфляційних втрат за зазначений вище період у розмірі 64 375,72грн. позивачем здійснено вірно.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 17 143,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 64 375,72грн.

Також, позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Краматорськ Донецької області 7% штрафу від суми боргу в розмірі 139 850,56 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги абзацом третім частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якого у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

Позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, але за змістом абзацу третього ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, тому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки в даному випадку має місце порушення грошового зобов'язання (оплата наданих послуг).

Враховуючи те, що у даній справі має місце порушення зобов'язання з оплати послуг протранспортованого за договором природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення 139 850,56 грн 7 % штрафу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що висновки апеляційного господарського суду визнаються вірними, доводи касаційної скарги відповідача щодо неповноти встановлення обставин справи суд касаційної інстанції відхиляє як такі, що не спростовують правильності правових висновків та зводяться до їх заперечення на підставі доведення інших обставин, що не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів скарги позивача про неправомірне зменшення штрафних санкцій, касаційна інстанція вважає, що суду має бути доведено, що сума, на яку суд зменшив штрафні санкції є явно заниженою та не співмірною тим збиткам, які він несе через порушення його контрагентом грошового зобов'язання.

В цьому контексті касаційна інстанція не має підстав для переоцінки висновків судів щодо наявності обставин та їх оцінки на предмет "винятковості" та "поважності", та врахування їх для висновку про наявність підстав для застосування права зменшити розміри штрафних санкцій, та не вбачає при використанні судом права на зменшення розміру штрафних санкцій на 30 % явного порушення балансу інтересів сторін, принципів справедливості, розумності та співмірності наслідкам порушення, тому доводи скаржника відхиляє.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2017залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 905/2671/16 Господарського суду Донецької області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко

СуддіМ.В. Данилова

І.П. Ходаківська