Справа № 2-а-541/2009 р.  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  20 листопада 2009 року                                   смт. Золочів  

Золочівський районний суд Харківської області у складі:  

головуючого судді:                          - ОСОБА_1  

при секретарі судового засідання   - Озерській Ю. м,  

за участю  

позивач – не прибув  

представник відповідача – не прибув  

розглянувши у   відкритому   судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2     до Управління пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області та зобов’язання вчинити певні дії,-  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області здійснити нарахування доплати до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та сплатити недоплачені суми до пенсії. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона за віком, має статус «Дитина війни». Відповідач, всупереч Рішення Конституційного Суду України якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен був нарахувати та сплатити доплату до пенсії.  

  В судове засідання позивач не прибула, до  суду надала заяву про розгляд справ за її відсутності.  

  Представник відповідача в судове засідання не прибула, до суду надала заперечення на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити  в повному обсязі та слухати за її відсутності. В обґрунтування своїх доводів зазначила, що дії Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» являються правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому представник відповідача зазначила, що необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсії, призначених за цим Законом.  

  Також, представник відповідача наполягала на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.  

  Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, прийшов до наступного.    

  Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

  Позивачка ОСОБА_2, народилася 21 вересня 1933 року.  

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною  війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової Війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивачки « 109803 від 28.08.1995 року з проставленим в ньому штампом «Дитина війни».  

  Відповідач не заперечує того факту, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний  захист дітей війни».  

  Враховуючи зазначений статус позивачки, суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Виходячи з того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.  

  Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення держаних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Цього Закону було зупинено.  

  Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за 6 – рп/2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідальності Конституції України (конституційності) положень статтею 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пеньків 7,9,12, 13,. 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 46 статті 71,  статтею 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни, з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

  Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

  Виходячи з принципів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснювати відповідні доплати.  

  Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за вибором згідно з одним із законів.  

  Згідно довідки наданої Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області вбачається, що ОСОБА_2, 1 січня 2008 року було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, а саме з січня по грудень 2008 року виплачено підвищення до пенсії на загальну суму 579 грн. 30 коп.  

  Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10 рп/2008 справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1 п. п. 1-4, 24 100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

  Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України суд, вважає, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області повинне було нарахувати та сплатити, позивачці, яка має статус «Дитини війни», доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області з 22 травня 2008 року мало діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

  Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

  Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.  

  Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правого акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

  З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь – якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачує в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень «Про Пенсійний фонд України»,затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, виплати передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області, за місцем проживання ОСОБА_2, оскільки доплата до пенсії є складовою частиною пенсії.  

  Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

  Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

  За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

  Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймаються до уваги. Враховуючи, що держава взяла  на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що не виконали свої повноваження без поважних причин.  

  Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Конституції Країни та наведених нормативно – правових актів, суд відхиляє доводи Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області про відсутність коштів, як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачкою.  

  Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та надано суду доказів щодо вчинення будь – яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

  Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенню позову та визнання правомірними дій або бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області.  

  Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.  

  Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь – якими строками. Таким чином, виходячи з наведеного, суд, не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.  

  На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного суду України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента від 01.03.2001 року № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст.72, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст. ст. 163, 167, 186, 254  Кодексу  адміністративного судочинства України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:  

    Позов ОСОБА_2     задовольнити повністю.  

  Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду  України в Золочівському районі Харківської області.  

Зобов’язати     Управління пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області здійснити ОСОБА_2     нарахування доплати до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та сплатити ОСОБА_2     недоплачені суми пенсії.  

Стягнути     з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2     витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.  

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити а апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження згідно ч. 5 ст. 186 КАС України.  

  Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя: