Головуючий у 1 інстанції – суддя Скудін В.Є.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2009 року справа № 2-а-500/09/0539
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів:
при секретарі судового засідання Міронової Г. М.
Радіонової О. О.
Ковальчук Г. Л.
за участю представників:
від позивача: не з’явився, повідомлений належним чином,
від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області
на постанову Першотравневого районного суду Донецької області
від 4 серпня 2009 року
по адміністративній справі № 2-а-500/09 (суддя Скудін В.Є.)
за позовом ОСОБА_5
до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області
про зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Першотравневого районного суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про відновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання відповідача виплатити підвищення до пенсії за 2007-2008 роки.
Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Судом першої інстанції визнано дії відповідача неправомірними щодо не нарахування та виплати повивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату на корись позивача підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Сторони на судовий розгляд не з’явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Факт того, що позивачу не виплачувалась соціальна допомога відповідно до ст. 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни" підтверджується заявою до відповідача (арк.. справи 4) з вимогами виплатити допомогу за 2007 та 2008 роки, та відповіддю відповідача (арк.. справи 8)
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З врахуванням ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог за 2007 рік позивачу було відмовлено.
Стосовно застосування судом першої інстанції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не погоджується з цим та зазначає, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за виборам громадянина замість пенсії – щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року – 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року – 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп. (91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. х 30 % : 31 день) х 23 дня (період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 04 коп. (410 грн. 06 коп. х 2 місяці х 30 %) + 373 грн. 60 коп. (415 грн. 11 коп. х 3 місяці х 30%).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Згідно статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 500 гривень.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що в 2008 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалася відповідно до положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо не нарахування та виплати повивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є вірним, але в порушення статті 163 КАС України в резолютивній частині постанови не міститься повний висновок по суті задоволених вимог, що унеможливлює примусове виконання судового рішення.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції відносно відмови у задоволені позовних вимог, заявлених позивачем за 2007 рік, вважає причину пропуску звернення до суду позивачем поважною, з огляду на те, що попередньо позов подавався до Донецького окружного адміністративного суду та був переданий пізніше до Першотравневого районного суду Донецької області з причин незалежних від позивача, та зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахування фактично здійснених виплат.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-500/09 – задовольнити частково.
Постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 4 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-500/09 – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_5 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити ОСОБА_5 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 13 листопада 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
О.О.Радіонова