Справа № 11а-544 2006 р.                                Головуючий у 1 інстанції Охрімчук І.Г.

Категорія: ст.125 ч.1 КК України                        Доповідач: Михайловський В.І.

УХВАЛА                                                                     ІменемУкраїни

18 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                               Романова О.В.,

суддів                                        Михайловського В.І.,

Захарчука С.В.

засудженої                             ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 25 травня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка м. Артинськ Олевського району Житомирської області, громадянка України, не судима, засуджена за ст. 125 ч.1 КК України на 60 годин громадських робіт.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 - 500 гривень моральної шкоди та 77 гривень 99 копійок матеріальної шкоди, а також 100 гривень коштів на юридичну допомогу.

Згідно вироку, суду ОСОБА_1 1 березня 2006 року в 18 годин в м. Олевську Житомирської області, АДРЕСА_1 схопила потерпілу ОСОБА_2 за волосся та спричинила їй легкі тілесні ушкодження у вигляді садини на правому передпліччі, двох крововиливів на правій завушній області, на задній половині поверхні грудної клітки зліва, після цього розбила віконне скло у квартирі потерпілої ОСОБА_2, спричинивши матеріальну і моральну шкоду.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що судом були неповно досліджені всі обставини справи, не були допитані всі свідки, у зв'язку з чим був винесений неправосудний вирок.

           Допитаний у суді свідок ОСОБА_3, який, на думку засудженої, був  і  є  коханцем  ОСОБА_2  конкретно  не  вказав  куди  і  кому наносилися удари, стверджував, що вікно було вибито цеглиною, тоді як потерпіла вказувала, що вікно під час конфлікту пошкоджено каменем.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляцію, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Вина засудженої ОСОБА_1 підтверджена: показами потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_3, актом судово-медичного освідування НОМЕР_1 від 2.03.2006 року та актом освідування малолітньої дитини потерпілої - ОСОБА_5(а.с.6-7), актом придбання віконного скла (а.с.9), чеками відносно витрат на лікування, пов'язаних з отриманням тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2 (а.с. 10).

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі надані по справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 як умисне легке тілесне ушкодження, а саме вчинення злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України.

Посилання апелянта на ті обставини, що висновки суду грунтуються лише на показах потерпілої ОСОБА_2, надані покази свідків та висновок судово-медичного освідування є неконкретними і неточними безпідставні, оскільки повністю спростовуються дослідженими доказами, яким суд першої інстанції надав належну юридичну оцінку.

З матеріалів кримінальної справи, зібраних та досліджених доказів, а також і постанови ДІМ Олевського РВ УМВС України "Про відмову у порушенні кримінальної справи" за матеріалами проведеної перевірки від 10.03.2006 року вбачається, що дійсно 1 березня 2006 року потерпіла ОСОБА_2 за своїм місцем помешкання: по АДРЕСА_1 отримала під час виниклої суперечки від громадянки ОСОБА_1 тілесні ушкодження, вказаний конфлікт виник між ними на сімейно-побутовому грунті, що не заперечувала у своїй скарзі й сама ОСОБА_1 Зазначена постанова не була оскаржена будь-ким з можливих апелянтів, з її змістом погодилися як потерпіла ОСОБА_2 так і ОСОБА_1

Під час судового слідства обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 були послідовно підтверджені як самою потерпілою, а також і свідками, поясненнями скаржниці під час її судово-медичного освідування. Наведені покази є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями засудженої на суперечності і неповноту судового слідства у частині оцінки показів свідків ОСОБА_3, і ОСОБА_4 та невстановлення предмету, за допомогою якого було пошкоджено віконне скло у квартирі потерпілої ОСОБА_2

Вказані пояснення оцінені судом правильно, обставини ж справи щодо встановлення предмету, за допомогою якого ОСОБА_1 пошкоджувала віконне скло у будинку потерпілої ОСОБА_2, як і обов'язкова присутність свідка ОСОБА_4 під час виниклого конфлікту не мають вирішального значення відносно доведеності вини засудженої.

Враховуючи, що вирок суду першої інстанції винесений з дотриманням вимог ст. 323 КПК України, а також відсутність підстав, передбачених ст. 367 КПК України, колегія суддів не знаходить будь-яких підстав для скасування або його зміни та направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олевського районного суду Житомирської області від 25 травня 2006 року щодо неї - без зміни.