Справа №2-216/09

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі : головуючого – судді  Шиянової  Л.О.

при секретарі -                             Тарасенко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3, Виконком Жовтневої районної у м. Харкові ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. про встановлення порушеного права користування місцями загального користування квартири і визнання частково недійсним договору купівлі продажу, суд, -

                                                       В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаним позовом, та просила постановити рішення , яким поновити її порушене право користування місцями загального користування квартири АДРЕСА_1, а саме : коридором «І», площею 8,3 кв. м.; коридором «Х», площею 5,3 кв.м., які є головним транзитним виходом на вулицю і транзитним коридором. Зобов’язати відповідача ОСОБА_2. розібрати перегородки між приміщеннями : коридором «Х», площею 5,3 кв.м. і коридором«І», площею 8,3 кв. м.; між коридором «Х», площею 5,3 кв. м. і коридором «ХІ» та забороняти користуватися цими приміщеннями для свобідного входу та виходу.Визнати частково недійсним договір купівлі - продажу  від 26.12.2002 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 5661 у частині купівлі-продажу коридора загального користування приміщенням «І» площею 8,3 кв.м.

         Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що будинок АДРЕСА_1 де розташована спірна квартира НОМЕР_1, є будинком готельного типу (гуртожитком), де всі мешканці користуються місцями загального користування, які не підлягають розділу.    

         Вказана квартира належить на праві загальної часткової власності : їй, позивуачу – 38/100 частини, що складається з кімнати «3» площею 24,3 кв.м.з відповідною частиною місць загального користування; відповідачці ОСОБА_2. -45/100 часток , що складається з кімнати площею 28,1 кв.м. з відповідною частиною місць загального користування; ОСОБА_5.- 17/100 часток ,що складається з кімнати площею 10,6 кв. м. з відповідною частиною місць загального користування. Вона вважає, що місцями загального користування у квартирі є приміщення : коридор «І», площею 8,3 кв. м.; коридор «Х», площею 5,3 кв. м., яки є  транзитним виходом у приміщення коридорів «ХІ»,»ХІ-А»,»ХІ-Б» і другі місця загального користування.

         На протязі довгого часу відповідачка ОСОБА_2. порушає її право користування вказаними  місцями загального користування, самовільно закрила на ключ двері  головного транзитного входу і виходу з приміщення другого поверху на вулицю, дверний пройом між коридорами «Х» та «ХІ» заклала цеглою.

        Вказаними діями ОСОБА_2. порушила норми Сніп, утворила  небезпечні умови для життя на випадок надзвичайного стану.

        Крім того, відповідач самовільно встановила перегородку між  приміщеннями загального користування , коридорами «Х»  і «І»,де  знаходиться подача  та злив води, чім грубо порушила право користування цими приміщеннями загального користування.

         У договорі купівлі- продажу частки квартири НОМЕР_1 від 26.12.2002 року вказаний проданим коридор загального користування «І» площею 8,3 кв.м., що є порушенням , так як вказаний коридор є приміщенням загального користування і належить на праві загальної часткової власності, а порядок користування сторонами не встановлювався.

        Не зважаючи на неодноразові попередження КПЖРЄП та Виконкому Жовтневої районної  у м. Харкові ради  про звільнення місць загального  користування, відповідач продовжує порушати її право, у зв’язку з чим вона вимушена була звернутися з позовом до суду.      

          У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги. Позивач ОСОБА_5. у судове засідання неодноразово не з’явилась, тому  позов у частині її вимог , був ухвалою суду залишений без розгляду.

           Треті особи також в судове засідання  не з’явились, надали суду заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

            Відповідач ОСОБА_2. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року у її користування перейши на праві власності приміщення «І» площею 8,3 кв.м. і приміщення «2» площею 28,1 кв.м.з відповідною часткою місць загального користування АДРЕСА_1 При укладенні вказаного договору продавець сам встановив порядок володіння і користування приміщеннями загального користування.У її користування відійшов коридор «ХІ» площею 5,3 кв.м. з віходом у під’їзд 2, так як до моменту продажі  її частки квартири, цим коридором  та виходом нихто не користувався, вхідні двері були закриті і обмазані глиною. У зв’язку з цим вартість цієї частки квартири значно зросла. При обговоренні условій продажу квартири і встановлення порядку користування  була присутня і позивач ОСОБА_1, яка проти нього не заперечувала.

 Ніяких перегородок вона не встановлювала, прав не порушала, так як на протязі довгого часу усі мешканці квартири користувалися другим вихідом, який є рівнозначним, що підтверджується тим, що у цьому під’їздї знаходяться поштові скриньки мешканців. Зразу після купівлі частки квартири вона за свої власні кошти зробила ремонт у спірному коридорі. При цьому, ні позивач ОСОБА_1, ні  ОСОБА_5 ні третя особа ОСОБА_3 ніяких претензій не пред’являли, за захистом своїх, як вони вважають порушених прав, не зверталися, проти ремонту не заперечували. Крім того, вона вважає, що на момент продажу їй частки квартири коридор «І» площею 8,3 кв.м. не був місцем загального користування, він знаходився у власності ОСОБА_5.Крім того, просила застосувати строк позовної давності, так як договір купівлі-продажу укладений 26.12.2002 року, про що позивач знала, а до суду вона звернулася тільки у травні 2007 року, тобто с пропуском строку позовної давності.

             Суд, вислухавши сторони, здійснивши виїзд на місце, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадшину за заповітом від 26 грудня 2002 року квартира НОМЕР_1 у будинку готельного типу АДРЕСА_1  , реєстр №3-788, належала на праві власності , як спадкове майно, ОСОБА_5 Вона складалася з 3-х жилих кімнат, житловою площею 63,0 кв.м., загальною площею 100 кв.м., корисную площею 98,6 кв.м.( а.с.20).

          В цей же день, 26 грудня 2002 року ОСОБА_5. продала відповідачу ОСОБА_2. 45/100 часток вказаної квартирі згідно договору купівлі-продажу, посвідченому 26.12.2002 року приватним нотаріусом ХМНО, реєстр №561. За домовленістю сторін  у користування ОСОБА_2.перейшли приміщення: І, площею 8,3 кв.м. і приміщення 2 . площею 28,1 кв.м. з відповідною частиною місць загального користування ( а.с.15).Згідно довідки-характеристики, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  від 26.12.2002 року, при оформленні відчудження нерухомого майна, також вказано,що по заяві власника відчуджується частина квартири НОМЕР_1, а саме : приміщення 1 та 2, що і складає 45/100 частин ( а.с.22). Цей факт також підтверджується  поясненями приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4., яка також підтвердила, що при оформленні договору купівлі- продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2. частки квартирі НОМЕР_1 власницею квартири ОСОБА_5, була надана довідка –характеристика для відчудження саме приміщень І та 2 вказаної квартири. ( а.с. 19).

          Тобто,судом достовірно встановлено, що приміщення 1, коридор, площею 8,3 кв.м. належав продавцю , ОСОБА_5., на праві приватної власності і саме вказаний  коридор вона продала покупцю ОСОБА_2., а згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд, і вказаний конкретно коридор вона продала покупцю ОСОБА_2.

           28 грудня 2006 року ОСОБА_5. на підставі договору дарування , посвідченому 28.12.20002 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, реєстр № 5690, подарувала

 ОСОБА_1 -  38/100 частини вказаної квартири , де також вказано, що за домовленістю сторін  у користування  ОСОБА_1 переходить  приміщення «3» площею 24,3 кв. м. з відповідною частиною місць загального користування, що згідно довідки-характенристики  і складає 38/100 часток.( а.с.23,24).

         Сама ОСОБА_5. залишилася власником   17/100 часток відповідно свідоцтву про право власності на спадщину , виданому 5-ю ХДНК 26.12.2002 року, реєстр № 3-788,що складається з кімнати площею 10,6 кв. м. з відповідною частиною місць загального користування.( а.с.17).

        Таким чином, з наведеного вище вбачається, що відповідач ОСОБА_2. не порушувала прав позивачки на користування коридором 1, площею 8,3 кв.м., так як вказаний коридор не міг бути місцем загального користування, тому у цієї частині позовних вимог слід відмовити.

         Що стосується приміщення коридору Х, площею 5,3 кв.м., суд виходив з того, що, як вбачається з матеріалів справи, цей коридор за усною домовлінестю сторін також перейшов у користування відповідача ОСОБА_2. одразу після оформлення договору купівлі-продажу. З 26.12.2002 року відповідач постійно користується вказаним коридором, зробила в ньому за власні кошти капітальний ремонт, а семе: виготувала та встановила двері, вікна .Сама позивач ОСОБА_1 дала згоду на заміну дверей (а.с.85).Як вбачається з відповіді КЖЄП -83 від 04.07.2005 року , у спірному домі є 3 підїзда, вони не діляться на парадні та записні.( а.с.82).

       Крім того, судом був здійснений виїзд на місце для місцевого огляду. Оглядом було встановлено, що приміщеннями коридорів 1 та Х , площею 8,3 і 5,3 кв.м. мешканці квартири НОМЕР_1 ОСОБА_1, ОСОБА_5.( яка не мешкає у квартирі, а здає в найм), а також мешканьці квартир 7, 20,24,63,65,67,69,70,71,72  на протязі довгого часу, як до 26.12.2002року, так і після цього під’їздом №2 не користувалися.Всі вони користувалися під’їздом №3, користуються ним і зараз. Вказаний під’їзд не може бути запасним, так як він має широкі двері, він обладнаний стаціонарними бетонними східцями, металеві  перила  оздоблені дерев’яними поручнями, у ньому знаходяться поштові скриньки  батьох квартир , між 1 та 2 поверхом знаходиться площадка, обладнана вікном, з неї вхід у коридор 2 поверху, обладнаний  широкими дерев’яними дверями , шириною  2,40м.

Тобто, суд вважає,  що відповідачем не скоєно  ніяких дій, які б призвели до утворення  небезпечних умов для життя на випадок надзвичайного стану. Як позивач ОСОБА_1 , так і 3-я особа ОСОБА_3 постійно користуються приміщенням коридорів Х1,площею 40,2 кв.м.,Х1а,Х1б, в їх розпорядженні є кухня літ «ХІУ», площею 11,4 та кухня літ «ХШ», площею 9,9 кв.м.

          Також судом встановлено, що перегородка, та двері, що розподіляє приміщення коридору ХІ на два приміщення, площею 8,3 і 5,3 кв.м., їснувала ще до укладення договору купівлі-продажу , а слід,ОСОБА_2. її самовільно не встановлювала.В коридорі ХІ, площею5,3 кв.м. ОСОБА_2. зразу після купівлі, а саме  в 2003 році, а потім в 2007 році робила ремонт за власні кошти. При цьому ні позивач ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 претензій не пред’являли, за захистом своїх прав не зверталися.

        Згідно ст..257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

         Відповідно до ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для винисення ним рішення.

           Як вбачається з матеріалів справи? частина спірної квартири відповідачем була куплена 26.12.2002 року, з цього ж часу вона постійно користувалася спірним коридором. Але , позивач тільки у травні 2007 року звернувся до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених прав, тобто з порушенням строку позовної даності, про що вказувала відповідач у своєї заяві від 19.11.2008 року, та просила застосувати його.  

          Таким чином, в частині вимог, щодо порушення права користування коридором ХІ, площею 5,3 та визнання договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року частково у цієї частині не дійсним, суд відмовляє в зв’зку з пропуском позивачем cтроку позовної давності. Доказів пропуску вказаного строку з поважних причин позивачем не надано.

           На підставі викладеного, та керуючись ст..ст.5,6 ,11,57,60,88,208,209,212-215 ЦПК України; ст..ст.256,257,267,317,319 ,321 ЦК України, суд, -

                                                      В И Р І Ш И В :

            У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3, Виконком Жовтневої районної у м. Харкові ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. про встановлення порушеного права користування місцями загального користування квартири і визнання частково недійсним договору купівлі продажу- відмовити.

            Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти років з дня його проголошення.

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути полана до Апеляційного суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                             Л.О. Шиянова.