ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

09 листопада 2009 р.                                                      справа № 2а-247/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду   у складі:

головуючого судді:        Поплавського В.Ю.

суддів:                         Сафронової С.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області

на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії  як «Дитині війни»,-

в с т а н о в и л а :  

В січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області та уточнивши позовні вимоги просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по день розгляду даної справи в суді.

Постановою  Василівського районного суду Запорізької області  від 27 лютого 2009 року позовні вимоги задоволенні частково: визнано дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни незаконними; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 12 січня 2008 року по 27 лютого 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус “дитини війни”, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені.

Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.

Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.  

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.  

Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і за 2009 рік,  оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

Відповідно до вимог ст. 54  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від  26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.  

Проте, суд першої інстанції не з'ясував, які суми управлінням Пенсійного фонду було перераховано на користь позивача, та який розмір складає різниця між виплаченими та невиплаченими сумами.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе вирішити спір по суті з метою захисту прав позивача, їх відновлення, недопущення судової тяганини та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що позивач не навів поважних причин для поновлення пропущеного строку, постанову суду в частині не задоволених позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду не оскаржує, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 12 січня 2008 року по 22 травня 2008 року. В частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 22 травня 2008 року по 27лютого 2009 року, та в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 12 січня 2008 року постанову суду необхідно залишити без змін.

Керуючись  п. 3 ч. 1 ст. 198,  ст. 202, ст. 207 КАС України  колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:  

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області частково задовольнити.

Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   за період за період з 12 січня 2008 року по 22 травня 2008 року – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині постанову суду залишити без змін

Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

Головуючий суддя:                               В.Ю. Поплавський

Судді:                                         С.В. Сафронова

С.А. Уханенко