Справа № 1-145/2009 рік

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року    

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в колегіальному складі:

головуючої-судді:                          ОСОБА_1

суддів:                               Березової І.О.

                               ОСОБА_2

 секретаря:                               Кармаш Н.М.

 з участю прокурора:                          Шибінського В.Ф.

                                    ОСОБА_3

 потерпілих:                               ОСОБА_4

                                    ОСОБА_5

 захисника:                               ОСОБА_6                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне справу про обвинувачення  

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя                       ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, раніше судимого:

 1) 03.08.1993 року Полонським районним судом Хмельницької області за ст. ст. 104 ч. ч. 2, 3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна;

 2)  04.03.1996 року Шепетівським районним судом Хмельницької області за ст. ст. 183 ч. 2, 43 КК України (в редакції 1960 року) до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна;

 3) 23.03.2003 року Полонським районним судом Хмельницької області за ст. 185             ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі.

 27.02.2006 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.

у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,-

в с т а н о в и в :  

Відповідно до обвинувального висновку, ОСОБА_7, обвинувачується в тому, що           в період 15-16 березня 2006 року, між 20-21 годиною, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на березі річки Хомора, неподалік будинку № 10 по вулиці Будівельників в              смт. Понінка, Полонського району, на ґрунті неприязних стосунків, в процесі конфлікту, переслідуючи мету позбавити життя потерпілого, умисно, внаслідок удару кухонним ножем в грудну клітку, вчинив умисне вбивство ОСОБА_5

•   2 -

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7, переслідуючи мету знищення слідів злочину, кинув тіло загиблого в річку.

В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_7 – ОСОБА_6, заявив клопотання, яке повністю підтримали потерпілі та підсудний, про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки по справі органами досудового слідства в процесі розслідування, допущена така неповнота та однобічність, яка не може бути усунута в процесі судового розгляду, а також не виконані та проігноровані вказівки суду, який направляв справу на додаткове розслідування.  

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню і справа підлягає направленню на додаткове розслідування у зв’язку з невиконанням вказівок суду, який направляв справу на додаткове розслідування, а також з мотивів неповноти, однобічності, неправильності досудового слідства, які не можна усунути в судовому засіданні виходячи з таких підстав.

 Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу.

 Проте ці вимоги закону під час досудового слідства та проведення додаткового розслідування не були виконані, обставини, які мають істотне значення для повного та об’єктивного вирішення справи по суті, належним чином не з’ясовані.

Обґрунтовуючи доведеність вини підсудного по факту вчинення вбивства, кваліфікації його дій, зізнавальними показами ОСОБА_7 в початковій стадії розслідування справи, а в окремих випадках і показами свідків, органи досудового слідства визнали ці докази достатніми, при цьому не дослідили їх з точки зору достовірності.

 Однак, вищенаведені докази є непослідовними, суперечливими, не узгоджуються з висновками досудового слідства щодо фактичних обставин справи. Але незважаючи на ці обставини, органи досудового слідства жодних заходів для усунення вказаних обставин не провели і такі не можуть бути усунуті в процесі судового розгляду.

Так, відповідно до ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб), характер і розмір шкоди, завданої злочином, винність особи у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Згідно обвинувального висновку підсудному інкримінується те, що останній в період 15-16 березня 2006 року вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_5

Органами досудового слідства визнано доведеним факт отримання тілесного ушкодження останнім та його загибелі саме в цей період.  

З таким висновком досудового слідства суд не може погодитись і прийняти до уваги визначений вищевказаним способом час нанесення потерпілому тілесного ушкодження та його смерті виходячи з таких підстав.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що в процесі додаткового слідства слід належним чином перевірити та встановити час смерті потерпілого та тривалості перебування його тіла в воді.

Для чого, згідно наявних та додатково здобутих даних, експериментальним способом, шляхом призначення комісійної судово-медичної експертизи перевірити можливість загибелі ОСОБА_5 в час та при обставинах, як на те вказує досудове слідство або спростувати такі висновки.  

Однак, не зважаючи на прямі та безпосередні вказівки суду, які є обов’язковими для виконання та мають вкрай суттєве значення для встановлення істини по справі, органи досудового слідства останні фактично повністю проігнорували, виконавши такі вимоги суду вибірково, стосовно обставин, які могли вказувати на причетність підсудного до вчинення злочину.

•   3 -

Як вбачається з тверджень лікарів судово-медичних експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, смерть потерпілого наступила не менше одного-двох тижнів до розтину, який відбувся 12.04.2006 року, тобто в не раніше початку квітня 2006 року.

В той же час, як стверджується матеріалами кримінальної справи, потерпілий зник в перших числах грудня 2005 року, про що його близькі відразу повідомили органи внутрішніх справ.

За таких обставин, враховуючи названі дані, слід детально перевірити обставини зникнення потерпілого з місця проживання, в тому числі з прив’язкою по можливості до конкретних дат та перевірити їх через призму перебування підсудного в місцях позбавлення волі, звідки останній звільнився лише 27.02.2006 року, так як це має суттєве та вкрай важливе значення для встановлення істини по справі.

Оскільки, ні органи досудового слідства, ні прокурор не дивлячись на прямі вказівки суду в цій частині, належної уваги на дані факти не звернули та їх не перевірили, при цьому фактично повністю залишивши поза увагою версію батька потерпілого, підкріплену конкретними даними щодо причетності до вчинення злочину інших осіб, не пов’язаних з підсудним.

При цьому, слід детально перевірити покази фактично всіх свідків по справі включених в обвинувальний висновок щодо часу зникнення потерпілого, в тому числі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки покази останніх містять суттєві протиріччя з цього приводу та повністю не узгоджуються між собою.

Більше того, в більшості випадків суттєво різняться від їх же показів в процесі досудового слідства. В той час, як останні причину зміни показів в цій частині належним чином пояснити не можуть від відповіді ухиляються і можливості усунути ці протиріччя в процесі судового розгляду суд позбавлений, оскільки необхідно проведення цілого ряду слідчих дій, які не входять в компетенцію суду.

А тому, слід з використанням додатково здобутих даних повторно опитати вищеназваних осіб і у разі розбіжностей в їх показах щодо часу зникнення потерпілого провести очні ставки між ними, з метою встановлення істини, а за потреби виконати і інші процесуальні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, основним доказом доведеності вини підсудного у вчиненні злочину є зізнавальні покази підсудного ОСОБА_7 в процесі проведення дізнання та досудового слідства, які викликають суттєві сумніви у їх належності.

Так, в судовому засіданні підсудний показав, що потерпілим ОСОБА_5 знайомим не був, 15-16 квітня 2006 року з останнім не зустрічався і в ті дні спиртних напоїв з незнайомими особами на березі річки не розпивав.  

Як стверджується протоколом відтворення обстановки та обставин події,                ОСОБА_7, не вказуючи на деталі вчиненого злочину, вказав місце та спосіб позбавлення життя потерпілого, при тому, що на даний час ці обставини категорично заперечує, мотивуючи вчиненням тиску на нього працівниками органів внутрішніх справ (а.с. 33-52,              т. 2).

Зокрема, з переглянутого судом відеозапису відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 вбачається, що останній в процесі проведення слідчих дій не зміг повідомити жодних деталей вчинення злочину, його покази з цього приводу містили виключно абстрактні твердження щодо фактів його начебто протиправних дій, місця злочину.

 В той же час, використовуючи дані докази, органи досудового слідства дійшли висновку про наявність складу злочину в діях підсудного.  

 Однак, такі висновки є суперечливими, не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі з показами потерпілого та проведенні без дотримання вказівок суду, який повертав справу на додаткове розслідування.

 Органами досудового слідства, на виконання вказівок суду, не зроблено жодних спроб, здобути  додаткові  докази  та  дані,  з  врахуванням  конкретних  обставин справи перевірити  

•   4 -

допустимість та належність даних обставин, а саме участь підсудного, як це зазначено в обвинувальному висновку у вчиненні злочину.

Тому, з метою усунення будь-яких непорозумінь та суперечностей, встановлення істини по справі, слід шляхом відтворення обстановки та обставин події, експериментальним способом з залученням у разі необхідності відповідних медичних спеціалістів (експертів), за участю підсудного провести відтворення обстановки та обставин події та   з застосуванням кіно-, відео- зйомки  , відтворити та перевірити спосіб та механізм нанесення підсудним тілесних ушкоджень потерпілому, врахувавши, що ліва рука у підсудного, якою згідно його слів в процесі проведення відтворення він наносив удар потерпілому є травмована, здобувши дані, чи причетний ОСОБА_7 до вчинення злочину, як на те вказує досудове слідство в процесі вчинення вбивства.

Особливу увагу слід звернути та належним чином перевірити твердження                 ОСОБА_7 відносно вчинення на нього тиску конкретними працівниками органів внутрішніх справ, у разі необхідності призначити та провести службову перевірку по даних фактах.

В залежності від здобутих даних визначитися з допустимістю доказів в кримінальній справі на яких ґрунтується обвинувачення підсудного.

Не заслуговує на увагу та не підлягає застосуванню така процесуальна дія, як надання судом, органам досудового слідства, судового доручення в порядку ст. 3151 КПК України для уточнення фактичних даних в частині отримання додаткових доказів та даних відносно вчинення злочину. Оскільки, це є не що інше як спроба перекласти проведення та організацію слідства, здобуття доказів на суд, що є не притаманною йому функцією.

 Крім того, для здобуття належних та обґрунтованих даних в частині позбавлення життя потерпілого, як зазначалося вище, необхідно проведення цілого ряду слідчих дій, в тому числі відтворення обстановки та обставин події, що можна зробити виключно в рамках додаткового розслідування, а не в процесі судового розгляду.

Таким чином, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає, що органи досудового слідства, проігнорувавши вказівки суду, який направляв справу на додаткове розслідування та в процесі досудового слідства, допустили істотну неповноту, неправильність і однобічність дослідження обставин справи, які не можуть бути усунуті при судовому розгляді справи, оскільки слід провести ряд слідчих дій, які не входять в компетенцію суду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 281 КПК України, суд,-

у х в а л и в :  

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні  

злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України направити прокурору Полонського району Хмельницької області для проведення додаткового розслідування та виконання дій зазначених в мотивувальній частині ухвали, а також за потреби виконання і інших слідчих дій.

Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити попередній – підписку про невиїзд.

 Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом         7 діб з моменту її проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Головуюча :           Судді :