Справа № 2–а-3671/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого – судді Бойка В.Б.,
при секретарі – Міщенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Управління Державного казначейства у м. Суми про визнання бездіяльності неправомірною, спонукання до вчинення дій, відшкодування збитків та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зобов»язати відповідача провести перерахунки та виплатити заборгованість по державній допомозі по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також по допомозі при народження дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона має на утриманні дитину віком до 3 років та відповідно до вимог вказаного Закону отримує державну допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку, відповідачем не нараховувалася та не сплачувалася допомога в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Окрім того, на підставі ст.ст. 22, 326 та 1175 ЦК України, просить стягнути з відповідача - Управління Державного казначейства у м. Суми збитків у вигляді упущеної вигоди, під якою розуміє не отриману допомогу по догляду за дитиною за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року.
Також, позивачка просить відшкодувати і заподіяну неправомірними діями першого відповідача моральну шкоду, розмір відшкодування оцінює в 1000 грн.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради надав заперечення в яких просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці виплачувалась у розмірах, встановлений чинним законодавством. Окрім того, зазначає, що позивачка пропустила строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС.
Другий відповідач - Управління Державного казначейства у м. Суми також надав заяву, просить слухати справу у відсутність представника управління.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги не обґрунтовані і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. ( а.с. 6 ) .
В 2007 році позивачці була нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 73,40 – 110,88 грн., що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради ( а.с. 8 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла в період проведення вказаних виплат позивачці, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у такому розмірі: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» була зупинена на 2007 рік та статтею 56 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення, зокрема, абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, п. 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми».
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно статті 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України та, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради повинно було нараховувати та сплачувати позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 09.07.2007 року з урахуванням положень ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 та абзацу 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Позивачка звернулась до суду з даним позовом 26.05.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, крім заперечень на позов, наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 20), а поважних причин пропуску даного строку позивачем не наведено.
Всі інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання бездіяльності неправомірною та про спонукання до проведення перерахунків по державним допомогам, тому також не підлягають задоволенню.
Зокрема, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Управління Державного казначейства у м. Суми збитків у вигляді упущеної вигоди, під якою позивач розуміє не отриману допомогу по догляду за дитиною за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року. При цьому суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли в соціальній, а не цивільній сфері, збитки ( упущена вигода ) є одним із способів захисту порушеного цивільного права. Невиплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною за спірний період, у всякому випадку, неможливо вважати упущеною вигодою з огляду на приписи ст. 22 ЦК України та спеціального законодавства з питань соціального забезпечення.
Жодних незаконних нормативно-правових актів Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради протягом 2007 року в відносинах з позивачкою не приймало, тому посилання позивачки на ст.ст. 22, 326 та 1175 ЦК України є надуманими.
Окрім того, відповідач - Управління Державного казначейства у м. Суми не має жодного відношення до питань призначення та виплати позивачці державної допомоги у зв»язку з народженням дитини.
Не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачка в підтвердження цих вимог не надала жодних доказів, не обгрунтувала розмір відшкодування, в задоволенні решти позовних вимог суд відмовив за необґрунтованістю та у зв»язку з пропуском строків звернення до суду.
Таким чином позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 22-23, 326, 1166-1167, 1175 ЦК України, ст.ст. 7-9, 11, 69-71, 99-100, 159-163 КАС України, ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми », суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її складання в повному обсягу заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.
Суддя