Справа № 2-1234/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року                                                       Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Левченко Т.А.

        при секретарі -  Хіміч А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа:ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у відшкодування витрат по сплаті страхового відшкодування, -

                                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 19.06.2006 року між АСТ «АИС-Поліс» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування автотранспорту – легкового автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 29.01.2007 року в м. Суми на вул. Дзержинського відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «М 21401», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, під керуваннямОСОБА_1 Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23.05.2007 року встановлено вину ОСОБА_1 у настанні даної ДТП внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль, належний ОСОБА_3 На підставі договору страхування АСТ «АИС-Поліс» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 12110 грн. 19 коп. Крім того товариством було понесено витрати по оплаті експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля. Посилаючись на те, що АСТ «АИС-Поліс», як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, позивач просить стягнути з відповідачів на користь  АСТ «АИС-Поліс»  витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 12570 грн. та судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з’явились. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява в якій він позовні вимоги підтримав та просить справу розглянути в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 направив суду письмові заперечення на позов в яких посилається на те, що право на керування транспортним засобом, внаслідок взаємодії якого з застрахованим автомобілем, було завдано шкоду власнику останнього, ним було передано ОСОБА_1 на підставі довіреності. Так як він не являвся володільцем джерела підвищеної небезпеки на час ДТП, просить в задоволенні позовних вимог до нього відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 раніше в судовому засіданні позов визнав частково. Не заперечуючи своєї вини в настанні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль, ОСОБА_1 не погодився з розміром страхового відшкодування та вважає його завищеним. Зокрема посилався на те, що не всі пошкодження зазначені в дефектній відомості, автомобіль, належнийОСОБА_3 міг отримати під час ДТП.

Суд, раніше в судовому засіданні, заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та його представника, свідка – аварійного комісара ОСОБА_4, дослідивши матеріали даної справи та адміністративної справи № 3-10057/07 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КупАП ОСОБА_1, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного,

Судом встановлено, що 19.07.2006 року  акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» та ОСОБА_3 уклали договір № 05/КА – 10067 добровільного страхування автотранспорту - легкового автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 49-62). Відповідно до укладеного договору страховим випадком у разі настання якого проводиться страхове відшкодування є, зокрема ушкодження, знищення транспортного засобу, його приладів і додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).                             29.01.2007 року о 18-40 годині в м. Суми по вул. Дзержинського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «М 21401», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідачаОСОБА_1 Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення п. 16.13 Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_1 Зазначені обставини підтверджуються постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23.05.2007 року та матеріалами адміністративної справи  № 3-10057/07 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КупАП ОСОБА_1                                             В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, належний ОСОБА_3 отримав пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ при УМВС України В Сумській області, дефектною відомістю на а. с. 23, 165. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 12323.14 грн., що підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на а. с. 11-41. Вказаний розмір відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля також підтвердив допитаний в судовому засіданні аварійний комісар НОМЕР_4 та пояснив, що у висновку ним була допущена описка на аркуші 4, де помилково вказано розмір матеріального збитку 9900.10 грн.                       Згідно умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 12110.19 грн., що підтверджується актом службового розслідування (страховий акт) № 312-125/07 від 16.04.2007 року про виплату страхового відшкодування та платіжним дорученням на а. с. 45-47. Крім того позивачем відповідно до умов договору страхування було оплачено вартість експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля, що підтверджується рахунком-фактурою, актом виконаних робіт та платіжним дорученням на а. с. 48; 164.                                 Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має право до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.                                     Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання якого створює підвищену небезпеку. Ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

На підтвердження своїх заперечень щодо розміру страхового відшкодування відповідач ОСОБА_1 жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували докази надані позивачем не надав, а тому суд вважає їх необгрунтованими. Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він був присутнім при огляді пошкоджень автомобіля, належного ОСОБА_3, прочитав дефектну відомість, підписав її, ніяких претензій щодо зазначених в ній пошкоджень у нього не виникло та він їх не висловлював. При цьому свідокОСОБА_4 суду пояснив, що він як аварійний комісар роз’яснив ОСОБА_1 його право не погодитись з дефектною відомістю та зазначити свої заперечення. Крім того ОСОБА_1 визнав ту обставину, що в оцінку матеріального збитку включено відновлювальний ремонт саме тих пошкоджень, які зазначені в дефектній відомості.                  

Під час дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем автомобіля «М 21401», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі довіреності на керування та повне розпорядження автомобілем, виданої йому власником автомобіля ОСОБА_2 21.04.2006 року на строк до 21.04.2026 року (а. с. 177-178). Таким чином володільцем джерела підвищеної небезпеки під час дорожньо-транспортної пригоди був відповідач ОСОБА_1 з вини якого було завдано шкоди власнику автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому саме з вказаного відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 12570 грн. 19 коп.

 Крім того на підставі ст. 88 ЦПК з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 125 грн. 70 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.    

Керуючись ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України , суд

                                                                              ВИРІШИВ:

Позов акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» у відшкодування витрат по сплаті страхового відшкодування 12570 гривень 19 коп. та судові витрати в сумі 155 гривень 70 коп., всього 12725 гривень 89 коп.

    В задоволенні позовних вимог акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» до  ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у відшкодування витрат по сплаті страхового відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        Суддя                                                                                     Т.А.Левченко