Справа № 2–148/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    12  листопада   2009  року.                                                                 м.  Суми.

    Зарічний районний суд  м. Суми у складі :  головуючого -  судді Бойка В.Б.,

                                                                                      при секретарі -  Міщенко  А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_1  та ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про  спонукання  до  вчинення  дій,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачі свої вимоги мотивують  тим, що сторони є співвласниками земельної ділянки площею  0,0565 га, розташованої у АДРЕСА_1. Відповідачу належить 35/100 частин даної земельної ділянки, а заявникам - по 65/200 кожному. Між сторонами виникають суперечки з приводу користування земельною ділянкою, в  т.ч. і  у зв'язку з тим,  що  відповідач    побудував  цегляний паркан  та  зробив  неможливий  вихід  позивачів  на  вул.  Водна.  Посилаючись  на  те,  що  будівництво  паркана  суперечить  плану  забудови  земельної  ділянки,  позивачі  вимушені  виходити  з  домоволодіння  безпосередньо  на  проїжджу  частину  вул. Римського-Корсакова,  просять  ухвалити  рішення,  яким  усунути  перешкоди  у  вільному  користуванні  всім  подвір»ям,  зобов»язати  відповідача  знести  паркан.

    Відповідач позов не  визнав,  оскільки  паркан  існує  понад  20  років,  позивачі  перенесли  свій  паркан  таким  чином,  що  вимушені виходити  з  домоволодіння  на  проїжджу  частину  вул. Римського-Корсакова.  Окрім  того,  зазначає,  що  рішенням  суду,  яке  набрало  законної  сили,  проведено  поділ  між  сторонами  спірної  земельної  ділянки,  паркан  перебуває  на  належній  відповідачу частині  земельної  ділянки.  Просить відмовити  в  задоволенні  позову  за  необгрунтованістю.

    Суд, заслухавши пояснення учасників  процесу, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0565 га. розташована у АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам. При цьому, відповідач є власником 35/100 частин даної земельної ділянки ( а.с. 15 ), а  позивачам належить кожному по 65/200 частин, що підтверджується копіями державних актів ( а.с.             69-71 ).

    Між сторонами виникають суперечки з приводу користування земельною ділянкою, що підтверджується поясненнями сторін у судовому засіданні,  а  також  ці  обставини  встановлені  рішенням  Зарічного  районного  суду  м.  Суми  від  11.02.2009  року  по  справі  № 2-61/09.  Спір  між  сторонами  виникає  в  т.ч. і  у зв'язку з тим,  що  відповідач   побудував  цегляний паркан,  чим  зробив  неможливий  вихід  позивачів  на  вул.  Водна.

    Правовідносини що склалися між сторонами є земельними  та  такими,  що  виникають  у  зв»язку  із  захистом  права  власності, врегульовані ст.ст. 81, 88 ЗК України,  а  також   ст.ст. 16,  319,  321,  391  ЦК  України .

    Відповідно  до  ст. 88  ЗК  України,  володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди — у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки — вимагати відповідної компенсації.  Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

    Згідно  зі  ст.ст.  10-11  та  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень. Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

    Відповідно  до  ч. 3  ст.  61  ЦПК  України, о бставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Судом  встановлено,  що  рішенням  Зарічного  районного  суду  м.  Суми  від  11 лютого 2009 року  по  справі  № 2-61/09  було  проведено поділ між  сторонами  спірної  земельної ділянки ( а.с.  85 ).  Зокрема, як  вбачається  із  матеріалів  вказаної  справи,  в  т.ч.  з висновку судової будівельно-технічної експертизі № 404/08 експертом було запропоновано на  розгляд  суду  два варіанта поділу земельної ділянки. При цьому, сторонами був погоджений другій варіант поділу земельної ділянки, за яким відповідачу виділялася земельна ділянка площею 197,7 кв.м., позначена жовтим кольором у другому варіанті розділу земельної ділянки висновку експертизи, а позивачам  виділялася земельна ділянка площею 367,3 кв.м., позначена зеленим кольором.

    При  такому  варіанті поділу земельної ділянки,  спірний  паркан  залишався  на  тій  частині  земельної  ділянки,  яка  була  виділена  відповідачу.

    Про  обидва  варіанта  розподілу  земельної  ділянки  позивачам  було  відомо. Рішення  Зарічного  районного  суду  м.  Суми  від  11 лютого 2009 року  по  справі                    № 2-61/09  сторонами  (  в  т.ч.  і  позивачами  )  не  оскаржувало ся  та  набрало  законної  сили.    

    Таким  чином,  ці  обставини  вже  були  встановлені  судовим  рішенням  та  не  підлягають  доказуванню.  

У  відповідності  до  ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Статтею  375  ЦК  передбачено,  що  власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

З уразуванням  того,  що  паркан,  з  приводу  знесення  якого  подано  позов,  знаходиться  на  земельній  ділянці  відповідача,  земельний  сервітут  право проходу щодо  позивачів  не  встановлювався,  суд  не  вбачає  з  боку  відповідача  дій,  які порушують  права  та  інтереси  позивачів,  тому  в  задоволенні  позову належить   відмовити  за  необгрунтованістю.

        Керуючись  ст.ст.  81,  88,  152,  158  ЗК  України,  ст.ст. 16,  319,  321  ЦК  України,  ст.ст. 10-11, 57-60,  212-215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В  :

            В  задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  відмовити  за  необгрунтованістю.

Рішення суду може  бути  оскаржено  в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про  апеляційне  оскарження  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на рішення суду  особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 20 днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга  подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строків  на  апеляційне  оскарження,  якщо  заяву  про  оскарження  або  апеляційну  скаргу  не  було  подано.

      СУДДЯ                                                                                            В.Б.  БОЙКО