ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"25" вересня 2017 р.Справа № 924/1389/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши скаргу на рішення та дії державного виконавця у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" м.Коростень Житомирська область

до публічного акціонерного товариства „Полонський гірничий комбінат”, м.Полонне Полонський район Хмельницька область.

про стягнення 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача (заявника): не з’явився

від ДВС: не з’явився

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013р. у справі №924/1389/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Електроремсервіс” м. Коростень Житомирська область до публічного акціонерного товариства „Полонський гірничий комбінат” м. Полонне Полонський район Хмельницька область про стягнення 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. основної заборгованості 24487,57 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 473,66 грн. інфляційних втрат задоволено частково.

          Вказаним судовим рішенням було стягнуто з ПАТ „Полонський гірничий комбінат” на користь ТОВ „Електроремсервіс” 206950,01 грн. основної заборгованості, 17707,98 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 4594,47 грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 473,66 грн. інфляційних втрат та 6779,59 грн. пені відмовлено. На виконання даного рішення 08.01.2014р. видано наказ.

           07.09.2017р. на адресу господарського суду Хмельницької області від ПАТ „Полонський гірничий комбінат” надійшла скарга на рішення та дії державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1 в частині прийняття постанови від 10.03.2016 р., складання акту передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2016 р. із виконання наказу № 924/1389/13, а також - бездіяльність щодо незупинення виконавчого провадження.

- визнати недійсними постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1 від 10.03.2016р., акт передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2016 р. на виконання наказу №924/1389/13.

В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.10.2016 року було порушено провадження у справі №924/881/16 про банкрутство ПАТ „Полонський гірничий комбінат”, введена процедура розпорядження майном, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, м. Хмельницький (вул. Гагаріна, 5, к.ЗЗЗ, свідоцтво арбітражного керуючого №169 від 19.02.2013р.).

Вказує, що 28.08.2017 р. голова правління товариства отримав лист від розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_2 у якому повідомлено, що у березні 2016 р. органами ДВС було вчинено дії на передачу відсіву в рахунок погашення боргу за судовими рішеннями.

Із наданих розпорядником майна матеріалів, які він отримав від органу ДВС, боржнику стало відомо, що згідно постанови від 10.03.2016 р. та відповідного акту передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2016 р., акту державного виконавця від 05.07.2017. в порядку ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження”, за заявою ПП „Феррі” було передано та отримано 40 191,49 т відсіву.

Заявник вказує, що цей об'єм не був предметом торгів на аукціоні і не оцінювався, оскільки на торгах реалізовувався 1 млн. т. такої продукції. Вважає, що рішення про таку передачу та саму передачу боржник вважає незаконною і такою, що порушують цивільні права та інтереси боржника.

Посилається на те, що згідно ч. 8-9 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, у разі, якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між: початковою вартістю нереалізованого майна та і сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Таким чином, заявник вважає, що державний виконавець мав право передавати лише те майно (лот), яке виставлялося (виставлявся) на торги, і не мав права передавати його меншу кількість, оскільки це не відповідає приписам Закону. Як слідує із оскаржуваної постанови державного виконавця, останнім зверталось стягнення та реалізовувалося на торгах таке майно: відсів фракції 0-5 в кількості 1 млн. т. Тому, вважає, що державний виконавець мав право передати стягувачу (або групі стягувачів спільно) саме це майно - відсів фракції 0-5 в кількості 1 млн. т.

Проте, стягувачу було передано значно менші товарні партії відсіву, які на торгах не реалізовувалися (40 191,49 т.). Відтак, вважає, що зазначені обставини є достатніми підставами для скасування таких передач, а також мають місце й інші обставини на підтвердження незаконної бездіяльності державного виконавця щодо не зупинення цього виконавчого провадження.

          Крім того, заявник посилаючись на вимоги ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказує, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

          Згідно п.п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

          Таким чином, вважає, що державний виконавець, з огляду на мораторій у справі про банкрутство, про введення якого розпорядником майна та судом орган ДВС повідомлявся, повинен був зупинити виконавче провадження, про що вимагав розпорядник майна обґрунтовуючи це, зокрема зупиненням судом реалізації арештованого майна та відсутністю іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними.

Із врахуванням вищенаведеного, вважає скаргу мотивованою та просить її задовольнити.

Позивач (ТОВ „Електроремсервіс”) – стягувач повноважного представника в засідання суду не направив, проте у письмових поясненнях від 20.09.2017р. просить скаргу ПАТ „Полонський гірничий комбінат” залишити без задоволення.

Позивач вказує, що в ході примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 08.01.2014 року по справі №924/1389/13 державним виконавцем було здійснено ряд процесуально-виконавчих дій, а саме: відкрито виконавче провадження; накладено арешти на рахунки та майно боржника, звернуто стягнення на належне боржнику майно, а саме: відсів фракції 0-5 в кількості 1000000 тонн вартістю 5.83 за одну т. шляхом реалізації його на електронних торгах.

Вказує, що інформація про арештоване майно розміщена на веб-сайті СЕТАМ та тричі призначено проведення торгів, проте майно реалізовано не було у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. 12.02.2016р. стягувачу було запропоновано залишити майно в рахунок погашення боргу.

При цьому, позивач 04.03.2016р. звернувся із заявою про бажання в рахунок погашення боргу по наказу №924/1389/13 від 08.01.2014р. залишити нереалізований відсів на суму 234 316,36 грн. позивачу.

Посилається на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому мислі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 62 вказаного Закону у разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної оцінки майно не було реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

За змістом ч. 9 ст. 62 вищевказаного Закону про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт.

          Стягувач зазначає, що постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно, і оскільки останні не були оскаржені у визначеному чинним законодавством України порядку, а також оформлені до відкриття справи про банкрутство, вони підлягали виконанню.

Стягувач звертає увагу на зміст ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка визначає поняття грошового зобов'язання, як от грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Вказує, що 05.07.2017р. було складено акт державного виконавця із виконання наказу №924/1389/13 та у порядку ст. 62 Закону „Про виконавче провадження” передано та отримано стягувачем 40 191,49 т. відсіву. Відтак, вважає, що державний виконавець діяв у межах закону.

Від управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області на адресу суду надійшло письмове заперечення від 22.09.2017р. за вих.№4430 разом із матеріалами виконавчого провадження №630/5 про виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/1389/13 від 08.01.2014р.

Подані докази судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

При цьому, у письмовому запереченні державний виконавець зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження №47533673 про стягнення коштів з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

Зазначає, що до складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження №48507966 по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №924/1389/13 від 08.01.2014 року про стягнення з ПАТ „Полонський гірничий комбінат” на користь ТОВ „Електроремсервіс” 206950,01 грн. заборгованості, 17707,98 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 4594,47 грн. судового збору. У межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 22.07.2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т., 19.08.2015 року призначено спеціаліста (експерта) для визначення вартості описаного та арештованого 22.07.2015 року відсіву.

При цьому, 28.10.2015 року передано на реалізацію відсів фракції 0*5 в кількості 1000000 тон вартістю 5,83 грн. за 1 кг.

У зв'язку з тим, що майно (відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. вартістю 5,83 грн. за 1 тонну) не реалізовано, державним виконавцем 12.02.2016р. направлено стягувачам повідомлення з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Частина стягувачів (в тому числі ПП „Феррі”) виявили бажання залишити майно в рахунок погашення боргу.

Посилається на те, що згідно ч. 6 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження” (що діяв на момент проведення виконавчих дій) у разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження” (що діяв на момент проведення виконавчих дій) передбачено, що у разі, якщо стягувач, у п'ятнадцяти денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові.

          Позивач вказує, що згідно ст.62 вказаного Закону державним виконавцем 10.03.2016р. складено постанову про передачу в рахунок погашення боргу нереалізований відсів на суму заборгованості згідно виконавчих документів.

          Позивач посилається на те, що боржником на підставі зазначеного акта самостійно здійснювалась часткова передача майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості. Також, стверджу, що строк оскарження боржником пропущено, оскільки представники боржника неодноразово 07.06.2016, 17.06.2016 07.09.2016 ознайомлювались з матеріалами виконавчого провадження.

          Відтак, позивач заперечує проти скарги та просить залишити останню без задоволення.

В ході розгляду скарги Публічного акціонерного товариства „Полонський гірничий комбінат” від 07.09.2017р. на рішення та дії державної виконавчої служби, судом встановлено таке.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013р. у справі №924/1389/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроремсервіс” м. Коростень Житомирська область до Публічного акціонерного товариства „Полонський гірничий комбінат” м. Полонне Полонський район Хмельницька область про стягнення 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. основної заборгованості 24487,57 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 473,66 грн. інфляційних втрат задоволено частково.

          Вказаним судовим рішенням було стягнуто з ПАТ „Полонський гірничий комбінат” на користь ТОВ „Електроремсервіс” 206950,01 грн. основної заборгованості, 17707,98 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 4594,47 грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 473,66 грн. інфляційних втрат та 6779,59 грн. пені відмовлено. На виконання даного судового рішення 08.01.2014р. видано наказ №924/1389/13, який направлено стягувачу для виконання.

20.08.2015р. головним державним виконавцем Кіт А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП 48507966 з виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 08.01.2014р. по справі №924/1389/13 про стягнення із ПАТ „Полонський гірничий комбінат” на користь ТОВ „Електроремсервіс” 206950,01 грн. основної заборгованості, 17707,98 грн. пені, 5063,90 грн. 3% річних, 4594,47 грн. витрат по сплаті судового збору.

18.12.2015р. державним виконавцем було приєднано виконавче провадження №48507966 з примусового виконання наказу від 08.01.2014р. №924/1389/13 до зведеного виконавчого провадження №47533673, яке знаходиться на виконані у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 18.12.2015р. №4850796).

22.07.2015р. державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на майно боржника (відсів фракції 0-5 в кількості 1000000т., про що складено ОСОБА_1 опису й арешту майна від 22.07.2015р. б/н.

Згідно висновку про вартість майна від 19.08.2015р. експертом було визначено вартість відсіву в сумі 5 830 000, грн. (5,83 грн./т.), а 28.10.2015р. майно передано на реалізацію відповідно до Заявки на реалізацію майна за ціною 5,83 грн. за 1 т.

Оскільки згідно протоколів про проведення електронних торгів від 04.01.2016р. №138125, №138126, №138129, №138127, №138130, останні не відбулись за відсутністю учасників торгів, 12.02.2016р. державним виконавцем на адресу стягувача направлено письмове повідомлення із пропозицією залишити за собою нереалізоване майно.

04.03.2016р. ТОВ „Електроремсервіс” звернувся до ДВС із заявою за вих.№04/03/16-1 про залишення за ПП „Феррі” нереалізованого арештованого майна та ПАТ „Полонський гірничий комбінат” в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ „Електроремсервіс” в розмірі 234 316,36 грн.

Згідно Постанови від 10.03.2016р. державним виконавцем було вирішено передати стягувачу – ТОВ „Електроремсервіс” в рахунок погашення боргу по наказу господарського суду Хмельницької області від 08.01.2014р. №924/1389/14 нереалізований відсів фракції 0-5 в кількості 40191,49 т. по 5,83 грн. за 1т. на загальну суму 234 316,36 грн.

10.03.2016р. державним виконавцем винесено ОСОБА_1 передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу нереалізований відсів фракції 0-5 в кількості 40191,49 т. по 5,83 грн. за 1т. на загальну суму 234 316,36 грн. ТОВ „Електроремсервіс”.

          Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.10.2016 року порушено провадження у справі № 924/881/16 про банкрутство ПАТ „Полонський гірничий комбінат” (код ЄДРПОУ 05471879), введена процедура розпорядження майном, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, м. Хмельницький (вул. Гагаріна, 5, к.ЗЗЗ, свідоцтво арбітражного керуючого №169 від 19.02.2013р.

           25.05.2017р. арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся у відділ примусового виконання рішень управління ДВС із листом за вих.№924/881/16-29, згідно якого просив зупинити зведене виконавче провадження №47533673. Аналогічного змісту листи були направлені у відділ ДВС 06.06.2017р., від 09.06.2017р.

28.08.2017р. ПАТ „Полонський гірничий комбінат” отримав лист від розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_2, у якому повідомлено, що у березні 2016 р. органами ДВС було вчинено дії на передачу відсіву в рахунок погашення боргу за судовими рішеннями.

Вважаючи, що державний виконавець всупереч вимогами Закону України „Про виконавче провадження” не вчиняв дій щодо зупинення виконавчого провадження через дію мораторію у справі про банкрутство боржника (ПАТ „Полонський гірничий комбінат”) та безпідставно передав майно стягувачу в рахунок погашення боргу по наказу №924/1389/13, ПАТ „Полонський гірничий комбінат” звернувся до суду із скаргою на рішення та дії державного виконавця.

Оцінюючи доводи учасників процесу, матеріали виконавчого провадження, судом до уваги приймається таке.

Як передбачено ст. 124 Конституції України та ст.115 ГПК України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. (у даному випадку чинного на час проведення виконавчих дій).

Судом відзначається, що згідно зі ст.121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як передбачено ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.1 ч.1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій) визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому мислі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

          Згідно ч.6 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. (чинного на дату проведення виконавчих дій) передбачено, що у разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі, якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. (ч.7 ст. 62 Закону).

У разі, якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна

перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. (ч.8 ст. 62 Закону).

          Згідно ч.9 ст. 62 вказаного Закону передбачено, що майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

          Із поданих суду матеріалів виконавчого провадження слідує, що позивач (ТОВ „Електроремсервіс”) листом від 04.03.2016р. звернувся до державного виконавця із заявою про залишення нереалізованого арештованого майна ПАТ „Полонський гірничий комбінат” в рахунок погашення заборгованості в розмірі 234 316,36 грн.

Відтак, правомірним суд вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови від 10.03.2016р. та акту від 10.03.2016р. про передачу стягувачу в рахунок погашення боргу нереалізованого відсіву фракції 0-5 в кількості 40191,49 т. по 5,83 грн. за 1т. на загальну суму 234 316,36 грн.

При цьому, винесені державним виконавцем постанова від 10.03.2016р. та акт від 10.03.2016р. про передачу в рахунок погашення заборгованості нереалізованого на торгах товару, є чинними і в установленому законом порядку не скасовані, відповідають вимогам ч.9 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження”. При цьому, права та інтереси заявника (боржника) при вчиненні виконавчих дій та при винесенні постанови та акта від 10.03.2016р., не були порушені.

          Судом враховується, що оскаржувані постанова від 10.03.2016р. та акт від 10.03.2016р. передачі майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості прийняті державним виконавцем до порушення справи про банкрутство ПАТ „Полонський гірничий комбінат” згідно ухвали від 10.10.2016р. по справі №924/881/16.

Відтак, передача майна (відсів фракції 0-5 в кількості 40191,49 т. по 5,83 грн. за 1т. на загальну суму 234 316,36 грн.) згідно постанови та акта проведена саме 10.03.2016р., і наказ від 08.01.2014р. №924/1389/13 в частині стягнення боргу на корись позивача був виконаний в цій частині. Відповідно, заборона реалізації майна та дія мораторію на вказане майно, за рахунок якого грошові вимоги позивача були задоволені, враховуючи вимоги Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не поширюється.

Посилання заявника на те, що державний виконавець не мав права передавати стягувачам нереалізований товар (відсів) частинами, а лише все майно (1 млн.т.), судом до уваги не приймається, оскільки відсів фракції 0-5 є подільною річчю та може ділитись на частини без втрати його цільового призначення. Відтак, чинне законодавство не містить прямої заборони на передачу нереалізованого на аукціоні майна стягувачам частинами в рахунок погашення боргу.

Інші доводи, викладені у скарзі ПАТ „Полонський гірничий комбінат” від 07.09.2017р. не можуть прийматись судом до уваги, оскільки спростовуються поданими доказами, матеріалами виконавчого провадження та не узгоджуються із вимогами чинного законодавства.

Відтак, судом не здобуто підстав для задоволення скарги ПАТ „Полонський гірничий комбінат” від 07.09.2017р. на рішення та дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ПАТ „Полонський гірничий комбінат” на рішення та дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1, відхилити.

Суддя                                                                       Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - ПАТ "Полонський гірничий комбінат"(30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 Б)

3 - ТОВ "Електроремсервіс" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сакко і Ванцетті, 5/47, кв. 38)

4 - відділ примусового виконання рішень управління ДВС головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2). Всім рекомендованим з повідомленням