Справа№751/6198/17

Провадження №4-с/751/74/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м.Чернігова

в складі: головуючого–судді ОСОБА_1; Н.О.

при секретарі Ващиліній Т.В.

за участю державного виконавця Прилепського С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС м. Чернігів Територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,-

Встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС м. Чернігів Територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження. Просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС м. Чернігів Територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2017 по виконанню рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова по цивільній справі № 2-1111/09 р. та скасувати дану постанову, розгляд справи проводити без її участі.

Свої вимоги мотивувала тим, що Новозаводським районним судом м. Чернігова по цивільній справі №2-1111/09 р. був виданий виконавчий лист від 10.04.2009 на виконання судового рішення по вказаній справі по стягненню з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2016 року було задоволено заяву старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 про визнання судом її відмови від примусового виконання вищевказаного рішення. На початку листопада 2016 року, нею повторно було передано виконавчий лист від 10.04.2009 року у цивільній справі №2-1111/09 р. до Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції для продовження його примусового виконання. 08.11.2016 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження ВП №52835234. 29.08. 2017 року суб’єкт оскарження, керуючись п.1 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження», виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач просить визнати дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2017 року за виконавчим листом №2-1111, виданим 10.04.2009 Новозаводським районним судом м. Чернігова.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилась, до суду подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи проводити без її участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що в постанові про закінчення виконавчого провадження вказано зовсім іншу статтю на підставі, якої було закрито виконавче провадження, аніж вказано в скарзі. Зазначає, що Позивачка зверталась до виконавчої служби з заявою про відмову про стягнення аліментів, у зв’язку зі сплатою боргу боржником. Яким чином другий виконавчий лист потрапив до стягувача йому невідомо. Вважає, що існує ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2015 року, тому скарга є безпідставною. У зв’язку з вищенаведеним, просив відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігів від 10.04.2009 року, постановленого за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, стягнуто з останнього аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі ? частин всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2009 року та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Новозаводського суду районного суду м. Чернігів від 26.05.2016 року було задоволено заяву старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 про визнання судом відмови ОСОБА_2 від примусового виконання вище вказаного рішення.

На початку листопада 2016 року, ОСОБА_2 було повторно передано виконавчий лист від 10.04.2009 в цивільній справі № 2-1111/09 до Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції для продовження його примусового виконання.

08.11.2016 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження за вище вказаним виконавчим листом ВП №52835234 (а.с.4).

29.08.2017 року суб’єктом оскарження, керуючись п.1 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

На момент виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначався Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, державний виконавець керувався положеннями п.1 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», який передбачає закінчення виконавчого провадження у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

Суд вважає подібне тлумачення державним виконавцем підстави для ухвалення оскаржуваної постанови невірними, оскільки жодних суперечностей чи ускладнень щодо неможливості повторного виконання даного виконавчого листа, з огляду на надані роз’яснення в постанові N 6 пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», об’єктивно не існує.

Пунктом 22 Постанови N 6 пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що враховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Дане роз’яснення було надано Пленумом ВССУ стосовно судової практики під час застосування положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, однак положення чинного ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, що стосуються даного спору є ідентичними, окрім нумерації статей, а відтак, судова практика, очевидно, залишиться сталою.

Судом встановлено, що з моменту винесення Постанови про відкриття провадження від 08.11.2016 року, ОСОБА_2 не відмовлялась від примусового виконання виконавчого листа від 10.04.2009 в цивільній справі № 2-1111/09, а навпроти наполягала на вжитті державним виконавцем відповідних заходів для реалізації захисту цивільних прав її неповнолітньої доньки.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що законних підстав для винесення державним виконавцем оспорюваного рішення не було, оскільки ніхто в рамках виконавчого провадження ВП №52835234 не уповноважував останнього здійснювати самостійне представництво стягувача.

Положеннями ст.385 ЦПК України визначено строк протягом якого може бути подано скаргу на рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця. Незважаючи на той факт, що оскаржувана постанова датована 29.08.2017 року, а ОСОБА_2 дізналась про неї лише 15.09.2017 року, про що свідчить поштовий штемпель з зазначенням дати на конверті тому, нею не було пропущено строк для подання даної скарги.

Керуючись ст.ст.383-389 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» , суд,-

У х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС м. Чернігів Територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС м. Чернігів Територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження від 29.08.2017 року неправомірними.

Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом п’яти днів з дня проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.О. Горбенко