РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

ЗО січня 2007 року                                                                                   м.Ужгород

Колегія судців палати з цивільних справ   апеляційного суду   Закарпатської   області   в складі:

Головуючого - Дроботі В.В., судців Мацунича М.В., Панька В.Ф., при секретарі  Карбованець М.В., з участю позивача ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2,  представника відповідача - Гусак СМ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою    відповідача    відкритого    акціонерного    товариства    енергопостачальної    компанії "Закарпаттяобленерго" на рішення Міжгірського районного суду від 20 вересня 2006 року,-

встановила:

ОСОБА_1 пред"явив до ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" позов про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 він працював з березня 2004 року. Наказом відповідачаНОМЕР_1 він був звільнений з роботи по п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов"язків.

Посилаючись на те, що відповідач звільнив його з порушенням чинного трудового законодавства, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати, закривши провадження по справі. Вказує на те, що при звільненні позивача було дотримано вимоги Кодексу законів про працю України та інших законів, а систематичне невиконання позивачем без поважних причин своїх обов'язків матеріалами справи доведено.

Колегія заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, відповідач пов"язував звільнення позивача по п.З ст.40 КЗпП України з фактами ухилення останнього від проходження медичних оглядів та перевірки технічних знань.

Проте, в справі відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що ці обов'язки були змістом трудового договору позивача чи вони були передбачені у правилах внутрішнього трудового розпорядку працівників Міжгірського РЕМ.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.З ст.40 КЗпП України є вірним.

В той же час колегія не може погодитись з висновками суду про звільнення" позивача без належної згоди профспілкового комітету та як результат переслідування його адміністрацією          відповідача за критику.

Вважаючи доводи позивача про те, що згода профспілкового органу відповідача на його звільнення не мала юридичного значення, апеліційний суд запитав згоду такого. 1 грудня 2006 року профспілковий комітет ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" у присутності позивача дав згоду на

Справа № 22ц-32/2007                                                                             Номер рядка статистичного звіту: 40

Головуючий у першій інстанцій: ЦімботаВ.І. Доповідач: Дроботя .B.B.

його звільнення з роботи.    

Погоджуючись з тим, що позивач в певні періоди роботи займав активну громадянську позицію в питаннях заробітної плати та ефективної організації роботи підприємства, колегія в той же час не вбачає причинного зв"язку між цими фактами та звільненням позивача.

Враховуючи наведене, зазначені вище обставини не могли слугувати підставами для поновлення ОСОБА_1 на попереднє місце роботи.

При вирішенні даного трудового спору колегія суддів керується вимогами ст.ст.60,303 ЦПК україни та роз'ясненням, що міститься у ч.2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від блистопада 1992 року з наступними змінами.

По справі є доведеними слідуючі обставини.

Висновком ЛКК за місцем безпосередньої роботи позивача від 28 квітня 2006 року у складі восьми фахівців стверджено, що позивачу протипоказана робота на висоті (верхолаза) та з підняттям важкостей (а.с.40).

Наступне обстеження позивача трьома лікарями ЛКК проведено не за встановленою формою, без участі провідних фахівців, тому їх рекомендації про можливий допуск позивача до роботи електромонтером не можуть спростовувати попередній висновок (а.с.47).

Апеляційний суд зобов"язав позивача пройти ще одне обстеження у обласній ВКК, адміністрація відповідача забезпечила таке проходження, але позивач не з"явився у ВКК без поважних причин (а.с.169-185).

Отже, колегія враховує наявний висновок ЛКК, який в інтересах здоров"я позивача забороняє йому працювати на висоті та піднімати важкості.

Колегія також враховує те, що після медичного обстеження відповідач пропонував позивачу іншу легшу роботу, не протипоказану за станом здоров"я, від якої той відмовився (а.с.52-55).

Таким чином, у відповідача були підстави для розірвання трудового договору з позивачем, але не за п.З, а за п.2 ст.40 КЗпП України.

Оскільки в наказі керівника ВАТ було дано неправильну юридичну кваліфікацію обставин звільнення, колегія суддів змінює формулювання причин звільнення і приводить його у відповідність із чинним законодавством про працю.

Керуючись ст. 307,316 ЦПК України, колегія суддів,-

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" задовольнити частково.

Рішення Міжгірського райнного суду від 20 вересня 2006 року скасувати, у задоволенні вимог  ОСОБА_1 до ВАТ ЕК "Закарпаттябленерго" про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення заробітної плати - відмовити.

Вважати звільненим ОСОБА_1 з посади електромонтера з експлуатації розподільчих мереж (5 група) Міжгірського РЕМ днем 31 липня 2006 року по п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України - виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров"я, яке, перешкоджає продовженню даної роботи.

Рішення набуває законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено до

Верховного суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду

касаційної інстанції.                                                                         

Головуючий:            (підпис)

Судді:                     .   (підписи)