Ухвала

                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          16 вересня 2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -      судді                     -Міненкової Н.О.

        – суддів:         -Ларенка В.І.        

-Гальянової І.Г.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009   року  по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Комінтернівська районна санітарно-епідеміологічна станція, ОСОБА_3 ОСОБА_4 про поновлення порушеного права, -

                                                          ВСТАНОВИЛА :

 03.07.2006 року  позивач ОСОБА_1   звернулася у суд із позовом до відповідача ОСОБА_2  про поновлення порушеного права – зобов’язання відповідача знести самоцільну будівлю – сарай, розташований  біля  межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 посилаючись на те, що вона є власником 35\100 частині житлового будинку з надвірними спорудами за адресою м. Харків, АДРЕСА_1. Відповідач самовільно збудував сарай, який розташований на відстані 50 см. від домоволодіння позивача, що є порушенням Державних будівельних норм.

20.06.2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідача про зобов’язання відповідача знести кам’яний забір розміром 38 метрів як самовільне построєний на ії земельної ділянки та зобов’язання відповідача встановити на колишнє  місце металевий забір та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 676 грн. При цьому посилалася на те, що відповідач самоуправно демонтував її  металевий забір та захопивши її частину земельної ділянки на 1 метр уздовж межи установив  кам’яний забір.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач придбав домоволодіння в 2005 році, сарай було включено до договору купівлі-продажу і він не є самовільною спорудою.

            Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що сарай не є самочинно збудованим. Вимоги стосовно зобов’язання  відповідача знести кам’яний забір розміром 38 метрів як самовільне построєний на ії земельної ділянки та зобов’язання відповідача встановити на колишнє  місце металевий забір та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 676 грн. фактично залишилися не розглянутими.

 В апеляційній скарзі  позивач ОСОБА_1  просить рішення суду  скасувати та постановити нове та задовольнити її позов у повному обсязі.

            Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона обґрунтована та  підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

           Згідно до п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2006 року  позивач ОСОБА_1   звернулася у суд із позовом до відповідача ОСОБА_2  про поновлення порушеного права – зобов’язання відповідача знести самоцільну будівлю – сарай, розташований  біля  межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

 Крім того 20.06.2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідача про зобов’язання  знести кам’яний забір розміром 38 метрів як самовільне построєний на ії земельної ділянки та зобов’язання відповідача встановити на колишнє  місце металевий забір та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 676 грн.

  Однак суд розглянув лише позов в частині   зобов’язання відповідача знести самоцільну будівлю – сарай.  Позов до відповідача про зобов’язання  знести кам’яний забір розміром 38 метрів як самовільне построєний на ії земельної ділянки та зобов’язання відповідача встановити на колишнє  місце металевий забір та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 676 грн. суд не розглядав взагалі, про що підтверджує текст рішення суду та запис в журналі судового засідання (а.с. 166, 171-172).

           Таким чином суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

           У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що  рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

            Керуючись ст.ст. 303, 304,  п.5 ч.1 ст. 311, 313, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

                                                                          ухвалила:

                    апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

               Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня  2009 року   скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

               Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня набрання нею законної сили.

               Головуючий:

               Судді: