ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/9189/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Улицького В.З.

суддів:                                                            Довгої О.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплати грошової компенсації за вимушений прогул,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказу ГУНП в Закарпатській області № 763 від 25.07.2016 року про звільнення старшого інспектора роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП в Закарпатській області, капітана поліції ОСОБА_2, зобов’язання ГУНП в Закарпатській області поновити ОСОБА_2 на роботі в поліції ГУНП в Закарпатській області на рівноцінну посаду тій, з якої я був незаконно звільнений, зобов’язання відповідача, ГУНП в Закарпатській області виплатити позивачу грошову компенсацію за вимушений прогул".

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 липня 2017 року № 763 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" позивача було притягнено до відповідальності за порушення вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18, грубе порушення Правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326, скоєння вчинку, який компрометує позивача, як поліцейського та дискредитує поліцію, що проявилися у грубому порушенні транспортної дисципліни та призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, намаганні залишити місце події, а також негідній поведінці, старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_2 відповідно до статті 12 пункту 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України. Також, відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 115/ос "По особовому складу" від 25 липня 2016 року відповідно до статті 77 частини 1 пункту 6 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) позивача було звільнено зі служби в поліції. Не погоджуючись з винесенням вищезазначених наказів, позивач вважає, що його звільнення з посади є протиправним та безпідставним, оскільки вважає що службове розслідування проведене УКЗ ГУНП поверхнево і формально, базувалося на фактах і обставинах, які не відповідали дійсності. На підставі чого позивач не мав правових підстав вже 25 липня 2016 року видавати наказ № 763. Просив позов задоволити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2016 року в ГУНП в Закарпатській області прийнято наказ № 756 "Про призначення службового розслідування". Службове розслідування проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230.

21 липня 2016 року близько 19 год. 30 хв. старший інспектор роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_1, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1 рухаючись по вулиці Йокаї в м. Ужгороді, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з огорожею дошкільного навчального закладу №12 м. Ужгорода. На момент автомобільної пригоди позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння, поза службою, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї.

Разом з тим, у висновку службового розслідування зазначено, що позивач у порушення Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326 під час складання відносно нього адміністративних матеріалів поводився неадекватно, грубо та нецензурно виражався на адресу оточуючих та представників засобів масової інформації, погрожував їм та намагався пошкодити відеокамеру (така поведінка позивача була ним підтверджена під час судового розгляду).

Також відповідачем у висновку зазначено (не спростовано позивачем), що позивач і раніше допускав аналогічні порушення.

Згідно Постанови Ужгородського міськрайонного суду від 10 серпня 2016 року № 308/7529/16-п ( номер в ЄДР судових рішень 59580768) та до постанови апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року № 308/7529/16-п (номер в ЄДР судових рішень 63916989) позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 частиною 1 КУпАП та призначено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки (а.с.а.с. 110-114).

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 21 липня 2016 року о 19 год. 30 хв. на вул. Йокаї, 9 в м. Ужгороді керував автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 094962 від 21 липня 2016 року, даними акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого при освідуванні правопорушника встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння (проба позитивна – 2,59 ‰).

У ході службового розслідування позивач від надання пояснення відмовився, про що 22 липня 2016 року було складено відповідний Акт № 1066/106/2-2016.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 липня 2016 року № 763 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області", старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_2 за систематичне порушення дисципліни, статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування вимог статті 18 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" грубе порушення Правил дорожнього руху України, Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326, скоєння вчинку який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію, що проявилися у грубому порушенні транспортної дисципліни та призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, намаганні залишити місце події, а також негідній поведінці старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_2 відповідно до п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України.

Згідно наказу від 25 липня 2016 року № 115 о/с капітана поліції ОСОБА_2, старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнено з 25 липня 2016 року зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Статтею 18 ч. 1 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ст. 19 ч. 1 та 2 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно ст. 77 п. 6 ч. 1 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

До набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статус Національної поліції" поширено на поліцейських дію дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію").

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460 - ІV (далі по тексту – Дисциплінарний статут).

Положеннями статті 1 Дисциплінарного статуту, встановлено, що службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни .

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Факт вчинення позивачем протиправних дій у громадському місці підтверджено наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема матеріалами службового розслідування.

Разом з тим, наказом Міністерства органів внутрішніх справ України № 326 від 28.04.2016 затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.

Згідно п.2 розділу 2 наказу Міністерства органів внутрішніх справ України № 326 від 28.04.2016 "Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС" гідна поведінка працівників базується на недопущенні, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Пунктом 3 розділу 2 наказу Міністерства органів внутрішніх справ України № 326 від 28.04.2016 "Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС" передбачено доброчесність працівників будується на недопущенні конфлікту між публічними й особистими інтересами.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:                    

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року у справі №807/100/17 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3

судді ОСОБА_4

ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 27.09.2017 року