Справа № 2-а-1492-2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді – Воробйової І.В.,при секретарі – Чуйко Л.М., за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача Гринь Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення недорахованих сум по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 29.05.2009 р. звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області (далі по тексту УПСЗН) , в якому зазначила, що вона 05.09.2006 року народила дитину ОСОБА_2 та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. Згідно до ст.43 ЗУ " Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування у зв,язку з тимчасовою втратою працездатності та видатками, зумовленими народженням та похованням " від 18.01.2001 р. " 2240-111 з наступними змінами та доповненнями допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, який встановлюється правлінням фонду, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом. Позивачка отримала від відповідача у 2007 р. щомісячну державну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої менший за прожитковий мінімум, встановлений ст. 62 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2007 р. " від 19.12.2006 р. № 489-У, яким встановлено на 2007 р. прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років у розмірі: з 01.01.2007 р.- 434,00 грн.; з 01.04.2007 р. – 463,00 грн.; з 01.10.2007 р. –470,00 грн. Між тим, ст.56 ЗУ № 489-У було зупинено дію ст. 43 ЗУ № 2240-111 на 2007 рік. та встановлено, що у 2007 р. допомога здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом в розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одного члена сім’ї за попередні шість місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які застраховані в порядку, передбаченому КМУ. Таким чином, позивачка отримувала у 2007 р. в середньому на дитину 130-140 грн. Але, рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які обмежують соціальні права громадян, в тому числі і внесені зазначеним законом зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), у тому числі абз.3 ч.2 ст.56 З; № 489. Таким чином, відповідач на підставі п.23 " Порядка призначення та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особам, які застраховані в системі загальнообов,язкого державного соціального страхування, затв. ПКМУ від 11.01.2007 р.ю № 139 із змінами та доповненнями, повинен був зробити перерахунок без звернення особи, у зв,язку із затвердженням нового розміру прожиткового мінімуму, що відповідачем зроблено не було. У відповідності до ст.62 ЗУ № 489-У позивачці підлягало сплаті з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. 2679,51 грн., з урахуванням частково отриманої допомоги заборгованість складає у розмірі 1863,11 грн. На підставі ст.1,2,3 ЗУ " Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв,язку з порушенням строків їх виплати" підприємства та організації всіх форм власності здійснюють компенсацію громадянам частини доходів у разі порушення строків виплати. Тому, позивачка просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача по перерахунку та сплаті недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік неправомірною, стягнути з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованість за недоотриманій грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07. 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1863,11 грн. на її користь, а також, визнати стягнуту суму як несвоєчасто сплачену та зобов,язати відповідача провести нарахування компенсації соціальної виплати, яка стягнута, на індекс інфляції .
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги, які просила задовольнити, дала пояснення, аналогічні викладеному у позові. Додатково пояснила, що раніше не зверталася до суду за захистом своїх прав, оскільки, необізнана у законодавстстві і тільки зараз дізналася про порушення своїх прав.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши, що УПСЗН відповідно до ст.ст.11, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відноситься до органів місцевого самоврядування та відповідно до ст. 67 зазначеного Закону, держава фінансує у повному обсязі виконання органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої власті, засоби, необхідні для виконання яких, щорічно передбачаються в Законі України «Про держаний бюджет України». Рішення органів державної влади, які приводять до додаткових витрат органів місцевого самоврядування, обов’язкового супроводжується передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Дане рішення виконується органами місцевого самоврядування у межах переданих їм фінансових ресурсів. Допомога позивачці призначена у відповідності із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою недієздатністю та виплатам, зумовленими народженням та похованням» та Порядком призначенням та виплатам допомоги при народженні дитини і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2007 року №13. Відповідно до положень зазначеного Порядку розмір допомоги призначається в розмірі різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одного члена сім’ї за попередні шість місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму. Відповідно до Розділу ІХ п.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою недієздатністю та виплатам, зумовленими народженням та похованням» до стабілізації економічного положення в Україні розмір виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається Верховною Радою України щорічно виходячи з рівня забезпеченості прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розмірі страхових внесків з поступовим наближенням виплат для прожиткового мінімуму та даний пункт не визнаний неконституційним. Розмір витрат, затверджених у державному бюджеті 2007 року на виконання державних програм соціального захисту населення, у тому числі для виплати допомоги сім’ям з дітьми, у зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп не переглядався та не конституційним не визнавався, що дає підстави для відмови у задоволенні позову. Також, в порушення ст.99 КАС України позивачка звернулася до суду з пропуском строку звернення, оскільки, остання дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав на момент виплати допомоги щомісячно, тому, наполягає на застосуванні такого строку , що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Головне управління Державного казначейства у Донецькій області до судового засідання не з’явилось, надало суду заяву в якій просило суд розглянути справу за відсутністю їхнього представника і рішення винести на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є застрахованою особою у системі загальнообов’язкового соціального страхування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.
УПСЗН утворюється рішенням міської Ради, є підконтрольною та підзвітною міській Раді юридичною особою. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України і Постановами Верховної Ради України, актами КМУ, актами відповідного органу місцевого самоврядування, положенням про управління.
Згідно ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (закон N-2811).
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст.13 цього закону (в редакції, яка діяла до 1.01.2008 року) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (закон N-2240).
Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст.2 Закону 2240 страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст.4,5,29,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Одним із принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав. Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків, а відповідно до Постанови КМУ від 16 січня 2007 року номер 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» - УПСЗН з 2-го кварталу 2007 року зобов’язані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, а відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Судом встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону № 2811-XII, та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому законом.
Згідно частини 1 статті 15 вказаного Закону № 2811-ХІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 2811-ХІІ і ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007» від 19 грудня 2006 року № 489-V (надалі Закон № 489-У).
Статтею 56 Закону № 489-У встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення ст.56 і пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року N-2811-Х11, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком 6 років та дія ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими похованням» за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463,00 грн., з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.
Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року при здійсненні виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку, відповідач повинен був керуватися зазначеними сумами. Як вбачається з матеріалів справи відповідач допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу сплачував у 2007 році у таких розмірах:
липень –129,03грн.,
серпень – 132,64грн.
вересень –134,45 грн.,
жовтень - 136,13 грн.,
листопад – 140,05 грн.,
грудень – 144,10 грн.
З урахуванням викладеного сума недоплаченої відповідачем позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає: 343 грн. 52 коп. ( 463 грн.: 31 день х 23 дня ) + 926 грн. (463 грн. х 2 мес) + 1410 грн.( 470 х 3 міс) = 2679 грн. 52 коп.
Фактично за цей час позивачці було сплачено 783 грн. 10 коп. (95 грн. 73 коп. (129 грн. 03 коп./31 день х 23 дня) + 687, 37 (132,64+134,45+ 136,13 +140,05 + 144,10), таким чином різниця не виплаченої суми складає: 2679 грн. 52 коп. – 783 грн. 10 коп. = 1896 грн. 42 коп.
Таким чином, загальна недоплачена позивачці сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, на отримання якої позивачка мала право , становить 1896 грн. 42 коп.
Згідно до ст.2 ЗУ " Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв,язку з порушенням строків їх виплати " компенсація громадянам втрати частини доходів у зв,язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам .
Між тим, згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов,язків громадян, обов,язково підлягають оприлюдненню.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України ,2007, № 52, 27.07.2007 р.
Таким чином, позивач повинна була дізнатися , що її право на отримання щомісячної державної допомоги у 2007 році порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України та з дати отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: рішення Конституційного Суду України було опубліковано 27.07.2007 р.; в 2006р. позивачці призначена державна допомога; до суду ОСОБА_1 звернулась лише 29.05.2009 р. ,тобто з порушенням строку.
У зв,язку з тим, що позивач звернулася до суду за захистом свої прав лише 29.05.2009 р, тобто, позивачем пропущено річний строк звернення до суду з вищезазначеними вимогами, клопотання про поновлення цього строку позивачем не заявлено, незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог у зв,язку з пропуском річного строку звернення до суду без поважних причин.
К еруючись ст.ст.19. 46, 152 Конституції України, Законом України «Про допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатністі та виплатами, зумовленими народженням та похованням», ст.ст.2,8,9, 10, 17-20, 69-72,86, 94, 99,100,158-163, 167,185, 186,254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення недорахованих сум по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку-- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: