АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1386 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з житлових Клочко О.В.
правовідносин Доповідач в апеляційній
Інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Трюхана Г.М.
Суддів Магди Л.Ф. Подороги В.М.
при секретарі Авласовій М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду від 12 травня 2006 р. по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкасибудматеріали» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення, стягнення збитків та виселення,
встановила:
Відкрите акціонерне товариство «Черкасибудматеріали» 3 серпня 2005 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків та виселення. В позовній заяві вказувалось, що 22 січня 2004 р. рішенням виконкому Черкаської міської ради було дозволено реконструкцію гуртожитку по АДРЕСА_1 в житловий будинок.
4 червня 2005 р. відповідачі, шляхом зламу замків з воріт, що огороджують будівельний майданчик, самоправно зайняли жиле приміщення в будинку, де проводиться реконструкція. Своїми діями відповідачі заподіяли підприємству збитки на суму 98984 грн., які позивач просив з них стягнути на користь товариства.
Просили також виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з самовільно зайнятого жилого приміщення без надання іншого житла.
1
У додатковій заяві від 5 травня 2006 р. позивачі вказували, що відповідачі поселилися в гуртожиток по АДРЕСА_1 на підставі ордеру, виданого товариством, і виселились з гуртожитку в добровільному порядку у травні 2002 р. на приватну квартиру АДРЕСА_2, тому посилаючись на ст. 107 ЖК України товариство просило суд виселити їх з недобудованого будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення як осіб, які втратили право на проживання в гуртожитку.
Під час розгляду справи 16 лютого 2006 р. представник позивача від вимог про стягнення збитків відмовилася.
Справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями. Рішенням Придніпровського районного суду від 12 травня 2006 р. розірвано договір найму жилого приміщення, укладений між ВАТ «Черкасибудматеріали» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 з дня їх вибуття на інше місце проживання, виселено їх з будинку АДРЕСА_1 в м. Черкаси без надання іншого жилого приміщення, стягнуто з відповідачів на користь ВАТ 8 грн. 50 коп. судових витрат по справі. Позов в частині стягнення збитків залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що суд неповно дослідив докази по справі, його висновки не відповідають обставинам справи, зокрема суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_1 перебуває з позивачем в трудових стосунках, в гуртожиток її сім'я вселилася на підставі ордеру, що позивачем порушено порядок виселення мешканців гуртожитку на період його реконструкції та діями адміністрації товариства порушені їх конституційні права.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянтів та їх представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду до скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Задовольняючи позов в частині визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання в гуртожитку з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, суд виходив з того, що вони вибули на інше постійне місце проживання.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» на ствердження вибуття на інше постійне місце проживання
2
суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання, зокрема повідомлення про те в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі докази про обрання відповідачами іншого постійного місця проживання.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває з ВАТ «Черкасибудматеріали» в трудових відносинах і житло в гуртожитку по АДРЕСА_1 було надано її сім'ї у зв'язку з роботою в установленому законом порядку в 1996 р.
В 2002 р. товариство, плануючи реконструкцію гуртожитку та переобладнання його в житловий будинок, з порушенням вимог ст. ст. 100, 101, 102 ЖК України, відселило мешканців гуртожитку, зокрема і відповідачів, в гуртожиток Професійно-технічного училища АДРЕСА_3, де вони проживали на підставі договору оренди. Порушення норм житлового законодавства полягало в тому, що реконструкція була розпочата без відповідного дозволу виконкому Черкаської міської ради, який був наданий тільки в 2004 р.
Сім'ї ОСОБА_1 до початку проведення капітального ремонту не було надано інше благоустроєне жиле приміщення. Переселення їх сім'ї в гуртожиток ПТУ-21 на умовах оренди терміном на 1 рік не можна вважати наданням їм іншого благоустроєного житла відповідно до вимог чинного житлового законодавства.
В 2003 р. договір оренди у зв'язку зі збільшенням кількості учнів та на підставі Постанови Міністерства освіти України про заборону проживання в учнівському гуртожитку сторонніх сімейних осіб з відповідачами було розірвано і відповідачі залишилися без житла. Оскільки до червня 2005 р. в гуртожитку по АДРЕСА_1 були проведені основні будівельні роботи вони вселилися в нього.
Виселяючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з вказаного гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, суд керувався ст. ст. 109 та 114 ЖК України. Однак зазначені норми закону не передбачають виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Більше того, в ухвалі колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2005 р., якою було скасовано попереднє рішення суду про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, вказувалось суду на те, що ст. 109 ЖК України не передбачено підстав виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Проте, розглядаючи справу, суд в порушення вимог ч. 2 ст. 311 ЦПК
України висновки і мотиви, з яких було скасовано попереднє рішення суду до уваги не прийняв, незважаючи на те, що такі висновки являлися для суду обов'язковими. За таких обставин рішення суду не може залишатися без змін і підлягає до скасування.
З наведених вище підстав, колегія судців приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову ВАТ «Черкасибудматеріали» про визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такими, що втратили право на проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Черкаси та про виселення їх з даного гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 100, 101, 102, 107, 109, 114 ЖК України, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити, рішення Придніпровського районного суду від 12 травня 2006 р. скасувати.
В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Черкасибудматеріали» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути
оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох
місяців.
Головуючий: