У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
ЗакропивногоО.В., Хопти С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства
«Альфа-Банк» про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва
від 3 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), у якому просив зобов'язати банк здійснити одноразовий переказ усіх депозитних коштів у розмірі 59 740 доларів США на особовий рахунок, відкритий на його ім'я в Citibank, New York, посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 2 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
м. Києва від 3 лютого 2016 року, у задоволенні позову
ОСОБА_3 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що вимоги позивача про припинення договірних відносин шляхом дострокового повернення вкладу, порушують права банку, оскільки умовами депозитного договору, укладеного між сторонами, передбачено перебування коштів вкладника на депозиті банку до 26 січня 2016 року, тобто визначено строк повернення вкладу.
Апеляційний суд також зазначив про відсутність доказів звернення позивача після закінчення строку дії депозитного договору, а саме 26 січня 2016 року, до банку з вимогою про повернення суми вкладу чи переведення депозитних коштів на інший рахунок в іншому банку.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського
вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони
(вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Судами установлено, що ОСОБА_3, починаючи з 2012 року, розміщував грошові кошти на підставі депозитних договорів у ПАТ «Альфа-Банк», які неодноразово переукладалися за ініціативою позивача з метою уникнення інфляційних ризиків.
На час звернення позивача до суду з цим позовом на його депозитному рахунку у ПАТ «Альфа-Банк» були розміщенні кошти в розмірі 59 740 доларів США.
Листом від 12 листопада 2014 року № 103007-23.1-б/б банк відмовив ОСОБА_3 у перерахуванні розміщених на депозитному рахунку коштів на інший рахунок позивача, розміщений в Citibank,
New York, посилаючись на постанову правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», якою встановлено обмеження щодо сум переказів, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Частиною 3 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Пунктом 9 постанови правління Національного банку України
від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, про що ПАТ «Альфа-Банк» повідомило позивача листом від 12 листопада 2014 року № 103007-23.1-б/б.
Разом з тим під час розгляду вказаної справи 26 жовтня 2015 року між сторонами було укладено новий договір № ДФЛ-574660/38 про розміщення депозитного вкладу, відповідно до якого банк відкрив позивачу депозитний рахунок № НОМЕР_1, на якому були розміщенні грошові кошти в розмірі 59 500 доларів США строком до 26 січня 2016 року під 10,5 % річних.
Надходження вказаної грошової суми на новий депозитний рахунок № НОМЕР_1, за умовами депозитного договору від 26 жовтня
2015 року, здійснено шляхом переведення такої суми з депозитного рахунку позивача № НОМЕР_2, раніше відкритого у ПАТ «Альфа-Банк».
Депозитний договір від 26 жовтня 2015 року № ДФЛ-574660/38 укладено на основі акцептування банком оферти вкладника.
Таким чином, правильним є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірна грошова сума, про перерахунок якої заявлено вимогу ОСОБА_3, знаходиться на депозитному рахунку позивача відповідно до умов депозитного договору
від 26 жовтня 2015 року № ДФЛ-574660/38, строк дії якого на час розгляду справи не закінчився, а з вимогою про дострокове розірвання цього договору й повернення суми вкладу чи переведення депозитних коштів на інший рахунок у іншому банку позивач до відповідача не звертався, що унеможливило ПАТ «Альфа-Банк» вирішити таку вимогу по суті.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової
алати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва
від 3 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта