УХВАЛА
Іменем України
7 лютого 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючої судді ДОРЧИНЕЦЬ С.Г.
суддів КОНДОРА Р.Ю., МАШКАРИНЦЯ М.М.
за участю прокурора ФРИЦЮК В.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційним поданням помічника Ужгородського міжрайонного прокурора Костіва І.І., на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2006 р.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Виноградова, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, неодруженого, освіта повна вища, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,
засуджено за ст. 332 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням 2-х річного іспитового строку.
Ухвалено: запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в організації за попередньою змовою з невстановленими слідством особами незаконного переправлення через державний кордон України 4-х громадян Палестини: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5. Так, він 28.05.2006 р. за обіцяну винагороду в розмірі 680 доларів США домовився в м. Чопі з невстановленою особою про організацію даного незаконного переправлення іноземних громадян через держкордон. Реалізуючи задум, ОСОБА_1 29.05.2006 р. домовився з ОСОБА_6 про перевезення цих 4-х осіб з м. Ужгорода до тимчасового помешкання в АДРЕСА_2, а 31.05.2006 р. сам автомобілем перевіз зазначених громадян з м. Києва до м. Ужгорода, де близько 2300 к.ч. в районі заводу „Турбогаз" за попередньою домовленістю телефоном з ОСОБА_6, вночі цього ж дня останні пересіли в автомашину „Ауді-80" під керуванням ОСОБА_6, який перевіз їх у приміщення котельні в АДРЕСА_2. Близько 100 к.ч. 01.06.2006 р. нелегальні мігранти були затримані
працівниками правоохоронних органів в цьому приміщенні
Справа № 11-66/2007 р. Номер рядка статистичного звіту:
Головуючий у 1-й інстанції ІВАШКОВИЧ 1.1. Доповідач КОНДОР Р.Ю.
Помічник Ужгородського міжрайонного прокурора Костів І.І., не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, ставить в апеляційному поданні питання про скасування вироку через невідповідність призначеного покарання внаслідок його м'якості ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Апелянт вважає, що застосовуючи до засудженого положення ст. 75 КК України, суд не врахував характер злочину, складність його виявлення і припинення, негативні для держави і суспільства матеріальні та інші наслідки нелегальної міграції Просить повернути справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, промови прокурора Фрицюк В.В., яка підтримала апеляційне подання та просить його задовольнити, засудженого ОСОБА_1, який заперечує проти задоволення апеляційного подання та просить залишити вирок без зміни, обговоривши доводи апеляції та перевіривши в її межах матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом першої інстанції, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, докази щодо цих обставин відповідно до ст. 299 ч. 1, ст. 3011 КПК України не досліджувалися, тому відповідно до ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні за встановлених у справі обставин злочину, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, визнав, щиро розкаявся. Кваліфікація його дій ніким не оспорюється.
З протоколу судового засідання вбачається, що прокурор в судових дебатах вказав на пом'якшуючі покарання засудженого обставини та на відсутність обставин, що обтяжують покарання. Разом з тим, прокурор висловив думку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе тільки з ізоляцією від суспільства (а.с. 303). При цьому, мотиви для застосування саме реального покарання, а також характеристика особи підсудного, інші дані в обґрунтування такої позиції прокурора, доводи щодо відсутності підстав для врахування пом'якшуючих обставин та звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням тощо, прокурором не наводилися.
Відповідно до ст.ст. 323-324, 365 КПК України, ст. 65 КК України, суд, забезпечивши належний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і обґрунтований вирок та призначає покарання, необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів, вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляції. За змістом вищезазначених норм закону та ст.ст. 16, 161, 261 КПК України, прокурор та підсудний беруть участь в судовому засіданні як сторони, мають рівні права та користуються ними на власний розсуд. Суд розглядає справу на засадах змагальності сторін, постановляє вирок та призначає покарання, ґрунтуючись на доказах та з урахуванням відповідних доводів, досліджених і заявлених в судовому засіданні. Вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційного подання.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 332, ч.2 КК України як організацію незаконного переправоення осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб, винність його в злочині доведена. Покарання судом призначене в межах санкції ст. 332 ч. 2 КК України відповідно до вимог ст.ст. 65, 75 КК України. Судом, крім іншого, враховано особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Доводи апеляційного подання стосуються лише безпідставного, на думку апелянта, застосування судом положень ст. 75 КК України, виходять за межі тих, які висловлювалися прокурором в суді першої інстанції при обґрунтуванні позиції щодо покарання засудженого, ґрунтуються на міркуваннях та припущеннях загального характеру, не передбачених законом як такі, що підлягають врахуванню при призначенні покарання за злочин. Тяжкість злочину враховується у сукупності з іншими передбаченими законом обставинами. Твердження прокурора не спростовують висновків суду першої інстанції щодо призначення покарання, не дають підстав для скасування вироку і не можуть бути взяті до уваги.
За таких обставин, апеляційне подання прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -
ухвалив:
Апеляційне подання помічника Ужгородського міжрайонного прокурора Костіва ІІ, залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2006 р. щодо ОСОБА_1 - без зміни.