Судове рішення #665423
УХВАЛА

   УХВАЛА

Іменем   України

7 лютого 2007 року                                                                                           м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючої                               судді ДОРЧИНЕЦЬ С.Г.

суддів                                       КОНДОРА Р.Ю., МАШКАРИНЦЯ  М.М.

за участю прокурора        ФРИЦЮК В.В.

засудженого                             ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційним поданням помічника Ужгородського міжрайонного прокурора Костіва І.І., на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2006 р.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вино­градова, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, неодруженого, освіта повна вища, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

засуджено за ст. 332 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням 2-х річного іспитового строку.

Ухвалено: запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили за­лишити підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в організації за попередньою змо­вою з невстановленими слідством особами незаконного переправлення через державний кордон України 4-х громадян Палестини: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5. Так, він 28.05.2006 р. за обіцяну винагороду в розмірі 680 доларів США домовився в м. Чопі з невстановленою особою про організацію даного незаконного переправлення іноземних громадян через держкордон. Реалізуючи задум, ОСОБА_1 29.05.2006 р. домовився з ОСОБА_6 про перевезення цих 4-х осіб з м. Ужгорода до тимчасового помешкання в АДРЕСА_2, а 31.05.2006 р. сам автомобілем перевіз зазначених громадян з м. Києва до м. Ужгорода, де близько 2300 к.ч. в районі заводу „Турбогаз" за попередньою до­мовленістю телефоном з ОСОБА_6, вночі цього ж дня останні пересіли в авто­машину „Ауді-80" під керуванням ОСОБА_6, який перевіз їх у приміщення котель­ні в АДРЕСА_2. Близько 100 к.ч. 01.06.2006 р. нелегальні мігранти були затримані

працівниками правоохоронних органів в цьому приміщенні

Справа № 11-66/2007 р.                                           Номер рядка статистичного звіту:

Головуючий у 1-й інстанції ІВАШКОВИЧ 1.1. Доповідач КОНДОР Р.Ю.

 

Помічник Ужгородського міжрайонного прокурора Костів І.І., не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, ставить в апеляцій­ному поданні питання про скасування вироку через невідповідність призначеного покарання внаслідок його м'якості ступеню тяжкості злочину та особі засуджено­го. Апелянт вважає, що застосовуючи до засудженого положення ст. 75 КК Украї­ни, суд не врахував характер злочину, складність його виявлення і припинення, негативні для держави і суспільства матеріальні та інші наслідки нелегальної міг­рації Просить повернути справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, промови прокурора Фрицюк В.В., яка підтрима­ла апеляційне подання та просить його задовольнити, засудженого ОСОБА_1, який заперечує проти задоволення апеляційного подання та просить залишити ви­рок без зміни, обговоривши доводи апеляції та перевіривши в її межах матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом першої інстанції, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспо­рювалися, докази щодо цих обставин відповідно до ст. 299 ч. 1, ст. 3011 КПК Укра­їни не досліджувалися, тому відповідно до ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні за встановлених у справі обставин зло­чину, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, визнав, щиро розкаявся. Кваліфіка­ція його дій ніким не оспорюється.

З протоколу судового засідання вбачається, що прокурор в судових дебатах вказав на пом'якшуючі покарання засудженого обставини та на відсутність обста­вин, що обтяжують покарання. Разом з тим, прокурор висловив думку, що виправ­лення та перевиховання підсудного можливе тільки з ізоляцією від суспільства (а.с. 303). При цьому, мотиви для застосування саме реального покарання, а та­кож характеристика особи підсудного, інші дані в обґрунтування такої позиції про­курора, доводи щодо відсутності підстав для врахування пом'якшуючих обставин та звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням тощо, проку­рором не наводилися.

Відповідно до ст.ст. 323-324, 365 КПК України, ст. 65 КК України, суд, за­безпечивши належний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і об­ґрунтований вирок та призначає покарання, необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів, вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляції. За змістом вищезазначених норм закону та ст.ст. 16, 161, 261 КПК України, прокурор та підсудний беруть участь в судовому засіданні як сторо­ни, мають рівні права та користуються ними на власний розсуд. Суд розглядає справу на засадах змагальності сторін, постановляє вирок та призначає покаран­ня, ґрунтуючись на доказах та з урахуванням відповідних доводів, досліджених і заявлених в судовому засіданні. Вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційного подання.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст.  332, ч.2 КК України як організацію незаконного переправоення  осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб, винність його в злочині доведена. Покарання судом призначене в межах санкції ст. 332 ч. 2 КК України відповідно до вимог ст.ст. 65, 75 КК України. Судом, крім іншого, врахо­вано особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обста­вин, які його обтяжують.

Доводи апеляційного подання стосуються лише безпідставного, на думку апелянта, застосування судом положень ст. 75 КК України, виходять за межі тих, які висловлювалися прокурором в суді першої інстанції при обґрунтуванні позиції щодо покарання засудженого, ґрунтуються на міркуваннях та припущеннях зага­льного характеру, не передбачених законом як такі, що підлягають врахуванню при призначенні покарання за злочин. Тяжкість злочину враховується у сукупності з іншими передбаченими законом обставинами. Твердження прокурора не спрос­товують висновків суду першої інстанції щодо призначення покарання, не дають підстав для скасування вироку і не можуть бути взяті до уваги.

За таких обставин, апеляційне подання прокурора слід залишити без задо­волення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Апеляційне подання помічника Ужгородського міжрайонного прокурора Костіва ІІ, залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайон­ного суду Закарпатської області від 30 серпня 2006 р. щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація