Справа № 2 - 371/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 р.            Індустріальний   районний   суд м. Дніпропетровська

 у складі:              головуючого судді –  Слюсар Л.П.

                              при секретарі –  Кудряшовій Т.В.

                     за участю адвокатів:  ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у  залі суду в м. Дніпропетровську  цивільну справу  за позовною заявою   ОСОБА_3 до ОСОБА_5   про визнання права особистої приватної власності на квартиру, усунення перешкод здійснення права власності шляхом виселення , зустрічну позовну заяву  ОСОБА_5 до ОСОБА_4   про визнання права спільної сумісної власності  на квартиру, -

                                   ВСТАНОВИВ :

       В  грудні 2008 року позивачка звернулася до Індустріального районного  суду з позовом до відповідача  ОСОБА_5   про визнання права особистої приватної власності на квартиру, усунення перешкод здійснення права власності шляхом виселення відповідача  з квартири АДРЕСА_1.   В обґрунтування своїх позовних вимог  позивачка  вказала, що  відповідно до договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2002 року,   вона купила  квартиру  АДРЕСА_2.  02 листопада 2002 року  вона зареєструвала  шлюб з відповідачем.   30 травня  2005 року   вона продала  належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 за 28200 доларів США  і в той же день  придбала  квартиру АДРЕСА_1  за 24800 доларів США.  Шлюб з відповідачем розірвано в 2008 році.  Квартира АДРЕСА_1  придбана була нею  за кошти, які вона отримала  від продажу квартири, яка належала їй до шлюбу, отже за кошти, які належали їй особисто.  Просила  постановити рішення, яким визнати  за нею право особистої   приватної власності на  квартиру АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в здійсненні  права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5.

16.01.2009 року  відповідач  подав зустрічну позовну заяву,  в якій просив   визнати   квартиру НОМЕР_1  в будинку АДРЕСА_1  об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та визнати за ним  право спільної  сумісної власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку  АДРЕСА_1.   В своїй позовній заяві вказав, що  вважає спірну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя,  оскільки  на спільні кошти подружжя було здійснено капітальний ремонт  двох кімнатної  квартири  позивачки, яка була придбана нею до шлюбу.   Капітальний ремонт був здійснений на суму 41820 грн. 50 коп.  і завдяки якісним поліпшенням квартири її вартість значно збільшилася.  Саме завдяки якісним поліпшенням квартира АДРЕСА_2 була  продана  за більш високу ціну чим придбана  трикімнатна спірна квартира АДРЕСА_1.  При придбанні  трикімнатної квартири її стан  був  незадовільний.   В спірній квартирі було здійснено ремонтні роботи і сума проведених   ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 склала  125279 грн. 79 коп.  в  зв’язку з чим вартість квартири значно збільшилася.  

В судовому засіданні позивачка  підтримала свою позовну заяву та просила суд  позов задовольнити,  а в зустрічній позовній заяві відмовити.

            Відповідач  в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав,  просив суд відмовити в позові та задовольнити його зустрічну позовну заяву. Вказав, що  оскільки  вартість майна збільшилася   внаслідок спільних  трудових та грошових затрат, то квартира є  об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

           Суд, вислухавши пояснення  сторін, адвокатів, свідків,     вивчивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги    ОСОБА_4   підлягають задоволенню, зустрічна позовна заява   ОСОБА_5  не  підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що   02.11.2002 року між  ОСОБА_5  і ОСОБА_4   було зареєстровано  шлюб в  Відділі реєстрації актів  громадянського стану  Амур-Нижньодніпровського   районного управління юстиції  м. Дніпропетровська.  Прізвище  дружини  після одруження « ІНФОРМАЦІЯ_1»   (  а.с.6).  В шлюбі народилася донька  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження ( а.с.6).   Шлюб  між  ОСОБА_5  і ОСОБА_4 розірвано  в 2008 році ( а.с.18).

Відповідно до Договору купівлі -  продажу від  14  жовтня 2002 року,  посвідченого  приватним нотаріусом  ОСОБА_8, зареєстрованого  у реєстрі за №6666    ОСОБА_4  купила  квартиру АДРЕСА_2  ( а.с.7).  Згідно до договору купівлі-продажу від 13 травня 2005 року  посвідченого приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_6.  ОСОБА_4 продала квартиру АДРЕСА_2 .  Відповідно до договору завдатку від 17.05.2005 року  продаж квартири  здійснено  за 28200 доларів США.            

 Відповідно до договору купівлі-продажу   від 30.05.2005 року, посвідченого  приватним нотаріусом  Дніпропетровського  міського нотаріального округу  ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі  за №2677  ОСОБА_4  купила квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.9).  Згідно до договору задатку від 16 травня 2005 року продаж квартири  здійснено  за 24800 доларів США , що підтверджується і розпискою   ( а.с.13,14).      Право власності зареєстровано в КП ДМБТІ (   а.с. 11, 15) .

В судовому засіданні сторонами не оспорювалися сума продажі квартири  АДРЕСА_2 та сума придбання квартири АДРЕСА_1 і той факт що двокімнатна  квартира  №АДРЕСА_2 була продана на  3400 доларів дорожче ніж   придбана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 і те, що   отримана різниця  коштів була затрачена  на ремонт квартири  АДРЕСА_1.

Позивачем за зустрічним позовом та його представником  в судовому засіданні   наголошувався той факт,  що саме за рахунок  капітального ремонту значно збільшилася  вартість, як квартири  ОСОБА_4. так і  спірної квартири, та надали суду   докази:  накладну  від 22.11.2004 року на придбання  духовки,  газової поверхності, витяжки, пральної машини на суму 4800 грн. ( а.с.38),  договір від 28.03.2003 року  на  вікна на лоджію на суму 2707 грн.  ( а.с.40), договір на металопластикові вікна  від 03.09.2003 року  на суму 3556 грн. 50 коп. (а.с.43) , договір від 03.06.2003 року   на  виготовлення   дверей, кухні  на суму 8790 грн. ( а.с.41), договір підряду  від 29.01.2004 року на суму 11874 грн.  ( а.с.44 -50), установка кондиціонера   вартістю 2530 грн. ( а.с.51).   А щодо ремонту квартири  АДРЕСА_1   надав:  договір  купівлі-продажу від 01.06.2005 року  на металопластикові вікна  на суму 6182 грн. ( а.с. 53),  накладні  (а.с.54-56),  розписка по ремонту  даху ( а.с. 57),   договір- підряду  від 07.06.2005 року ( а.с.58-64), договір  від 07.10.2005 року   на суму 12380 грн. ( а.с.65-66), акт  установки кондиціонера  від 05.05.2006  ( а.с.67)   та інші договори ( а.с.69-75).

   ОСОБА_4. та її представником не   заперечувалися  факти проведення ремонту в квартирах   та не заперечували,  щодо виконаних робіт,  заперечувався лише факт укладання договору підряду на проведення  ремонтних робіт з  ТОВ « Атлант», оскільки відповідно до довідки  ТОВ « Атлант»  від 14.09.2009 року  ремонтно-будівельні роботи в   квартирах АДРЕСА_2  і кв.АДРЕСА_1 не проводились ( а.с.107) .    

 Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

        Відповідно до п. 23   Постанови Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 вирішуючи спір між  подружжям про майно, необхідно встановити  обсяг  спільно нажитого майна, наявного  на час припинення спільного ведення господарства, з’ясувати джерело і час його придбання.

     Відповідно до ст. 62 СК України  якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості  внаслідок спільних трудових чи грошових  затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано за рішенням суду об’єктом права спільної власності подружжя.

Тобто для виникнення права  спільної сумісної власності майно, належне одному із подружжя має істотно збільшитися у своїй вартості.      

Однак як вбачається із матеріалів справи і підтверджується доказами по справі та показаннями свідків спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти від продажу    квартири АДРЕСА_2, яка була  придбана ОСОБА_4. до шлюбу  та була її особистою власністю.  Ті  ремонтні роботи, які були проведені в   квартирі АДРЕСА_2 не могли    істотно  збільшити  вартість квартири,  а лише  змінилася ринкова ціна квартир.  Як встановлено в судовому засіданні квартира АДРЕСА_1 знаходиться  в  поганому стані із-за протікання даху і потребує ремонту.  

 Так, свідок ОСОБА_10, розповіла, що  гроші на придбання двохкімнатної  квартири доньці давала вона. Щомісячно в період декретної відпустки  давала   доньці на життя 1000 грн., оскільки  доньці необхідно було на щось жити.  Відповідач проводив  багато часу в ігрових залах.   Коли проводився ремонт в двохкімнатній квартирі  ніяких  будівельних бригад не бачила,  єдине це спеціалісти  вставляли вікна  і робили підлогу.    Квартира   АДРЕСА_1 знаходиться на  дев’ятому поверсі дев’ятиповерхового будинку, із-за того що  дах тече ремонт, який був здійснений в квартирі  прийшов в непридатність, а саме  здувся ламінат, прийшли в непридатність двері,   в квартирі сирість, запах цвілі на даний час необхідно знову здійснювати капітальний ремонт.     Вся техніка,  яка була  придбана в квартиру вже застаріла, а саме:  кухня, духовка, поверхність плити, витяжка.   Вказала, що  ремонт  в квартирі був проведений звичайний: поклеєні шпалери,  поміняні вікна, які вставляв сам відповідач, ніякі договори із  підрядними організаціями на ремонт не укладалися, зроблено ремонт балкону та лоджії, зроблено ремонт ванної кімнати.     Різницю  в вартості квартир пояснила  місцем розташування  квартир.          

 Свідок  ОСОБА_11, сусідка,   розповіла, що відповідач робив ремонт даху над своєю квартирою, найняв  хлопців, які зняли рубіроїд і накрили дах.  Однак ремонт здійснено неякісно  дах тече, протікає над кухнею, спальнею, коридором, тече по стінах  і вже тече і до неї, протікає так, що треба підставляти тазики.  В квартирі сирість, холодно, обірвалися шпалери. В квартирі необхідно робити ремонт, оскільки ніякого виду квартира не має.  Відповідач винний в тому, що протікає дах.        

  Свідок ОСОБА_12  знайома,   розповіла що в двохкімнатній квартирі був  звичайний ремонт, недорога кухня, газова плита, гарнітур із ДСП. Все було по мінімуму.  В трикімнатній  квартирі  із-за протікання даху ремонт душе пошкоджений, шпалери на стелі провисли.  

Згідно до  листом  КЖЕП №21 від 30.09.2008 року №160  ремонт  покрівлі   над  корпусом включено  в титульний список на поточний ремонт  покрівлі в 2009 році ( а.с.117).

 Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що за період  знаходження у шлюбі  вартість спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 не збільшилася за рахунок спільних коштів подружжя, або особистих коштів відповідача , тому суд приходить до висновку, що спірна квартира №АДРЕСА_1 є  особистою власністю  позивачки ОСОБА_4.,  а щодо  придбаного  в період шлюбу майна  ОСОБА_5 може бути  подано позов щодо розділу майна подружжя.      

Пунктом 3 ч.1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини ( чоловіка) є майно, набуте нею ( ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

        Згідно з зазначеними нормами  при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з’ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

   Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_4  в частині  визнання за нею права  особистої  приватної власності на квартиру АДРЕСА_1  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і    підлягають задоволенню, а   зустрічна позовна заява  ОСОБА_5  не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і  задоволенню не підлягає.  

 Позивачкою заявлені вимоги щодо усунення перешкод  в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5.

  Відповідно до ст.391 ЦК України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

  Як встановлено в судовому засіданні відповідач  ОСОБА_5  в спірній квартирі не зареєстрований, а зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 27 січня 1997 року, як вказав сам  відповідач  він  приватизував  частину  квартири  і є її співвласником.  Позивачка   не давала згоду на його реєстрацію  в спірній квартирі, та заперечує щодо його проживання.

Відповідно до ст.6  « Про свободу пересування  та чільний вибір  місця проживання в Україні»      громадянин України зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.  

Оскільки відповідач  ОСОБА_5 перешкоджає  власнику квартири  користуватися своєю власністю , то суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4. в частині усунення перешкод в користуванні спірною квартирою і виселенні  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.            

Керуючись: п.п. 22-24   Постанови Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, ст.ст. 57,  60,  65, 69,70,71 СК України, ст.156 ЖК України,  ст.ст.16, 386, 391,392  ЦК України,  ст.ст.3,7, 11, 15 , 31, 60, 61,  88,  212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3   – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4    право особистої приватної власності на  квартиру НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Усунути  ОСОБА_4   перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5.

В задоволені зустрічної позовної заяви  ОСОБА_5-відмовити.

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

     Суддя                                                                                                 Л.П. Слюсар