ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 рокусправа № 804/1371/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О. О.,

за участю представників:

позивача: - Папуги О.В. (довіреність від 24 березня 2017 року),

відповідача: - Атрошенко В.М.(довіреність від 07 лютого 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року

у справі №804/1371/17

за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Борисфен»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2016 року №0007921407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 756051,00 грн.; №0007941407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в розмірі 222827,56 грн.; №0007951407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 246,43 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник приватного підприємства «Агрофірма «Борисфен» у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу, відповідно до наказу від 07 липня 2016 року №752 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, а також направлень на перевірку, проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства «Агрофірма «Борисфен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06 вересня 2016 року №477/04-36-14-03/30791681 (т. 1 а.с. 23-81).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пункту 188.1 статті 188, пунктів 209.2, 209.7 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), а саме занижено податок па додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість (загальним), за якими здійснюються розрахунки з бюджетом у сумі 504034,00 грн.; підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених місцях у сумі 178262,05 грн.; підпункту 240.1 статті 240, пункту 249.3 статті 249 Податкового кодексу України, а саме занижено екологічний податок за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у сумі 197,14 грн.

Не погодившись з такими висновками, викладеними в акті перевірки позивачем були надані заперечення, за результатами розгляду яких податковим органом зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2016 року №0007921407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 756051,00 грн., в тому числі 504034, 00 грн. за основним платежем та 252017,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007941407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в розмірі 222827,56 грн., в тому числі 178262,05 грн. за основним платежем та 44565,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007951407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 246,43 грн., в тому числі 197,14 грн. за основним платежем та 49,29 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 16,18,19).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення рішення від 25 жовтня 2016 року №0007921407, №0007941407, №0007951407 залишені без змін.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для формування податкового обліку платника податків є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом установлено, що під час проведення перевірки позивачем надавались Реєстри приймання зерна вагарем (форма 78а), відомості руху зерна (форма 80), книги надходження продукції, книги складського обліку, акти списання мертвих відходів, акти оприбуткування, витяги з карток складського обліку за 2014 рік, подорожні листи вантажного автомобіля, облікові листи тракториста-машиніста та інші документи, які свідчать про походження соняшника виявленого позивачем під час проведення інвентаризації в 2015 році.

Крім того, 07 жовтня 2016 року приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен» звернулося до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з заявою про проведення експертного економічного дослідження з питань документального підтвердження висновків акту від 06 вересня 2016 року №477/04-36-14-03/30791681.

За результатами експертного дослідження висновків акту від 06 вересня 2016 року №477/04-36-14-03/30791681, викладених у Висновку експерта від 09 листопада 2016 року, встановлено що всі первинні документи, які підтверджують факт вирощування насіння соняшнику, його транспортування та оприбуткування приватним підприємством «Агрофірма «Борисфен» відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують його походження (т. 1 а.с. 153-172).

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен» зареєстроване в 2000 році та здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (т. 1 а.с. 190-203).

В акті перевірки зазначено та не заперечується сторонами, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, має у користуванні земельні ділянки загальною площею понад 9462,0 га., виробничі, офісні приміщення, сільськогосподарську техніку. Крім того, постійна чисельність працюючих на приватному підприємстві «Агрофірма «Борисфен» складає 350 осіб.

За таких обставин суд першої інстанції вірного дійшов висновку, що позивач має можливість та засоби для вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі насіння соняшника.

Щодо висновку викладеного в акті перевірки про заниження екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях у сумі 178262,05 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких па території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Статтею 1 Закону України «Про відходи» зазначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Законом України «Про відходи» також передбачено, що під утилізацією відходів розуміють використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів. При цьому, такі операції відповідно до змін, внесених до податкового кодексу України Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», не оподатковуються. Даним Законом з 01 січня 2013 року урегульовано питання щодо несплати екологічного податку за обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, незалежно від наявності ліцензії на збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини).

Судом установлено, що приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен» не позбувається від гною, а використовує його в подальшому виробничому процесі як вторинну сировину - добрива.

Отже, віднесення контролюючим органом гною до відходів, та обов'язковість обкладання екологічним податком є безпідставним та не відповідає вимогам податкового законодавства.

Відповідно до Висновку експерта від 09 листопада 2016 року в результаті дослідження документів, наданих для проведення експертизи, встановлено, що приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен» проводить утилізацію мертвих тварин з використанням діатермічної (чеської) ями, яка фактично перебуває на території Вищетарасівської сільської ради Томасівського району Дніпропетровської області на відстані 3 км від населеного пункту та використовується за призначенням і відповідає санітарним нормам. На експертне дослідження також надано путьові листи трактора (сільгосп.облік, форма № 68) та облікові листи тракториста-машиніста (сільгосп.облік, форма №65а) за період січень-грудень 2015 року, відповідно до даних яких здійснюється обслуговування МТФ (молочнотоварна ферма) і годівлі тварин, вивезення гною, транспортування відходів мехтоку, чищення території, транспортування продукції з бойні та транспортування (утилізація) мертвих тварин до діатермічної (чеської) ями (т. 1 а.с.162).

Також, в акті перевірки встановлено заниження екологічного податку на загальну суму 197,14 грн. за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до пункту 249.3 статті 249 Податкового кодексу України суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів.

Разом з тим, судом першої інстанції установлено, що вказану суму заниження екологічного податку контролюючим органом розраховано виходячи з обсягу придбаного природного газу приватним підприємством «Агрофірма «Борисфен» за перевіряємий період згідно з актами прийому-передачі від публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз збут», за період січень-грудень 2015 року, що суперечить пункту 249.3 статті 249 Податковою кодексу України, а саме виходячи не із фактичних обсягів викидів, а із об'єму придбаного природного газу (невикористаного).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «Агрофірма «Борисфен».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим