РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 906/932/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №138 від 14.04.2017;

відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.08.2017;

відповідача 2: представник не з"явився

УДВС ГТУЮ :ОСОБА_3, довіреність №14/3.3-18/16 від 05.01.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.17р. у справі № 906/932/16 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповдальністю "Бобер"

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (м.Житомир)

про стягнення 4 382 752,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.11.2016 частково задоволено позов ПАТ «Укргазбанк» (надалі – Позивач, Стягувач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Бобер" (надалі – Відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (надалі – Відповідач 2, Скаржник, Боржник) стягнуто солідарно на користь позивача з відповідачів 2500000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту за кредитним договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № 02/2013 від 21.06.2013, 955462,61 грн. заборгованості по прострочених процентах, 480264,78 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту, 197168,73 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 61993,45 грн. судового збору.

12.01.17. на виконання зазначеного рішення видано відповідні накази №906/932/16.

29.05.17. до суду від Боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області від 29.05.17, в якій останній просить визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника, що перебуває в заставі у АБ "Укргазбанк", а саме: автомобіль SCANIA A2G42X37C (сідловий тягач-Е), ДНЗ АМ0123ВН, автомобіль VOLVO FH 12/420 (бортовий-С), ДНЗ АМ3880ВА, напівпричіп SAMRO MHPA (н/причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ4913ХТ, причіп LENGFELD Lpa 18L (причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ3651ХТ.

03.07.17. до суду від Боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника від 02.07.17, в якій він просить визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо звернення стягнення на майно боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД", що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Селецька,32 та перебуває в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк", а саме: нежитлове приміщення (неопалювальний склад) площею 487,2 кв.м.; приміщення цеху народного вжитку літера "Д", загальною площею 391,6 кв.м.

Ухвалою від 26.07.17 суд першої інстанції об`єднав в одне провадження для спільного розгляду скарги ТОВ "Керамаг ЛТД" від 29.05.17. та від 02.07.17. на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10 серпня 2017 року з урахуванням заяви про уточнення скарги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області по справі №906/932/16 від 29.05.17 та від 02.07.17 задоволено повністю.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що у ході розгляду справи стягувачем не підтверджено факту існування умов, передбачених ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», які є підставою звернення стягнення на заставлене майно боржника, а саме того, що право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за наявності зведеного виконавчого провадження (за наявності інших стягувачів крім заставо/іпотеко держателя), передавати на реалізацію предмет іпотеки та застави в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою та заставою зобов'язань, нормами чинного законодавства не дозволяється.

Не погодившись із винесеною ухвалою, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору, скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.2017р. та винести нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «Керамаг ЛТД» у задоволенні скарги (а.с. 31-32).

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не забороняє звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в заставі чи іпотеці, а ст.51 Закону встановлює умови звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення лише вимог стягувачів, що не є заставодержателями. Відтак, враховуючи те що ПАТ «Укргазбанк» є заставодержателем майна, а також стягувачем по виконавчому провадженню, в рамках якого було здійснено опис та арешт такого майна, висновки суду є помилковими.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017у справі №906/932/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2017 року на 12.00 год. Крім того, відстрочено скаржнику сплату судового збору до 6 вересня 2017 року (а.с.26-27).

Крім того, 28.08.2017 до суду надійшла апеляційна скарга ПАТ «Укргазбанк» на вищевказану ухвалу суду першої інстанції, в якій останнє просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.2017р. та винести нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «Керамаг ЛТД» у задоволенні скарги (а.с. 39-47).

Зокрема, апелянт як на підставу своїх вимог посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції невірно застосовано положення Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження», в результаті чого прийнято незаконне рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що положення статті 20 Закону України «Про заставу» та статті 33 Закону України «Про іпотеку», на які посилається Боржник, лише вказують на спосіб звернення стягнення на предмет застави /іпотеки – судовий чи позасудовий. Тобто у даних нормах відсутнє посилання на наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет застави /іпотеки.

Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заставне майно боржника не може бути реалізоване в межах зведеного виконавчого провадження. Вказує, що даний висновок суперечить вимогам ч.5 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Апелянт також зазначає, що посилання судом першої інстанції на правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-3004цс15, №6-103цс16 та №6-315цс16, згідно з якими реалізація предмету іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості можлива лише за наявності умов передбачених ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», є помилковою. В заперечення даного трактування вказує, що дані правові висновки не мають відношення до зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №906/932/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження, об»єднано для спільного розгляду із апеляційною скаргою УДВС ГТУЮ у Житомирській області та призначено до розгляду на 06 вересня 2017 року на 12.00 год.

28.08.17 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

          Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 клопотання апелянта (боржника) задоволено, ухвалено судове засідання 6 вересня 2017 р. об 12:00 год. провести в режимі відеоконференції та доручено господарському суду Житомирської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 906/932/16 в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Житомирської області.

06.09.2017р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з додатками від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД", обгрунтоване тим, що представника викликано в якості свідка для участі у процесуальній дії у кримінальному провадженні.

Крім того, 06.09.2017р. надійшли заперечення проти апеляційної скарги з додатками (поштою) від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД".

На виконання вимог ухвали суду від 23.08.2017 органом державної виконавчої служби надано оригінал платіжного доручення №792 від 04.09.2017 про сплату судового збору (а.с 99-100).

В судовому засіданні 06.09.2017 р. представник позивача - ОСОБА_5, заперечив клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, вважає його безпідставним та необгрунтованим. Просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.17 р. у справі № 906/932/16 задоволити у повному обсязі з підстав викладених у апеляційній скарзі. Крім того, підтримує вимоги апеляційної скарги УДВС ГТУЮ.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - ОСОБА_3, щодо відкладення розгляду справи не заперечила, апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі та заявила клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача 1 не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про день та час його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 клопотання УДВС ГТУЮ у Житомирській області та задоволено, строк розгляду апеляційної скарги продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 20 вересня 2017 р. на 14:30 год. (а.с. 123-125).

В судовому засіданні 20.09.2017 р. представник позивача – ОСОБА_1 надав пояснення по суті, просив суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.17 р. у справі № 906/932/16 задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у апеляційній скарзі, та скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.2017р., винести нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «Керамаг ЛТД» у задоволенні скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив вимоги апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві, просив ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.2017р. залишити без мін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача 1 не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про день та час його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Представники позивача, відповідача 1 та органу ДВС не заперечили щодо розгляду справи без участі апелянта.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 1, за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про їх підставність, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 12.01.17 на виконання Рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2016 по справі №906/932/16 видано наказ про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бобер" на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованості, яка виникла згідно Кредитного договору №02/2013 від 21.06.13.

Для виконання наказу суду №906/932/16 від 12.01.17 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження №53294909, яке постановою державного виконавця від 14.03.17 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №47409482 по стягненню заборгованості з ТОВ "Керамаг ЛТД".

В ході здійснення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено Постанови про опис та арешт майна боржника:

- від 21.03.17 та від 27.03.17 (а.с.28,31 том.3), якими арештоване майно ТОВ"Керамаг ЛТД" (автомобіль SCANIA A2G42X37C (сідловий тягач-Е), ДНЗ АМ0123ВН, автомобіль VOLVO FH 12/420 (бортовий-С), ДНЗ АМ3880ВА, напівпричіп SAMRO ST39MHPA (н/причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ4913ХТ, причіп LENGFELD Lpa 18L (причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ3651ХТ), що перебуває в заставі АБ "Укргазбанк" на підставі договору застави транспортних засобів №02/2013-Z від 21.06.13, який укладений між ТОВ"Керамаг ЛТД" та АБ"Укргазбанк" на забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором;

- від 23.06.17 (а.с.168 т.2) , якою арештовано нерухоме майно ТОВ"Керамаг ЛТД" (нежитлове приміщення, неопалювальний склад, загальною площею 487,2 кв.м., адреса: м. Житомир, вул. Селецька, 32; приміщення цеху народного вжитку, літера Д, загальною площею 391,6 кв.м., адреса: м. Житомир, вул. Селецька, 32), що перебуває в іпотеці АБ "Укргазбанк" на підставі договору іпотеки №01/2013-І від 21.06.13, який укладений між ТОВ"Керамаг ЛТД" та АБ"Укргазбанк" на забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Також в рамках зведеного виконавчого провадження проведено оцінку вказаних транспортних засобів, про що складено відповідні звіти.

15.05.17 начальником відділу примусового виконання рішень в рамках зведеного виконавчого провадження на адресу Державного підприємства "СЕТАМ" направлені заявки на розміщення публікації щодо продажу вищевказаних автомобілів.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, 29.05.17. до суду від боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області від 29.05.17.

Дана скарга обґрунтована тим, що реалізація майна ТОВ"Керамаг ЛТД", яке перебуває в заставі, здійснюється в ході примусового виконання рішення суду про стягнення грошової заборгованості на користь АБ "Укргазбанк", а не рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, що не відповідає вимогам ст.20 ЗУ"Про заставу".

03.07.17. до суду від боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника від 02.07.17.

Скарга грунтується на тому, що вказане майно знаходиться в іпотеці АБ "Укргазбанк" за договором іпотеки №01/2013-І від 21.06.13 в рахунок забезпечення кредитного зобов'язання. Реалізація майна ТОВ"Керамаг ЛТД", забезпеченого іпотекою, здійснюється в ході примусового виконання рішення суду про стягнення грошової заборгованості на користь АБ "Укргазбанк", а не рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що не відповідає вимогам ст.33 ЗУ"Про іпотеку". Майно боржника, яке перебуває в іпотеці не підлягає реалізації в рамках зведеного виконавчого провадження №47409482, оскільки крім іпотекодержателя є інші стягувачі по інших виконавчих провадженнях.

Розглядаючи вимоги та доводи, викладені Боржником у вищевказаних скаргах, колегія суддів вважає за необхідне взяти до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», застава – це спосіб забезпечення зобов»язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов»язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.1 статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Частиною 6 статті 20 України «Про заставу», встановлено, що звернення стягнення на заставлене мано здійснюєтьсяза рішенням суду або третейського суду , на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже вказані норми законодавства не передбачають наявності рішення суду саме про звернення стягнення на предмет застави чи іпотеки, як це вказує боржник у відзиві на апеляційну скаргу, а лише вказують на спосіб звернення стягнення на предмет застави чи іпотеки – судовий або позасудовий.

При цьому суд звертає увагу, що реалізація майна ТОВ "Керамаг", яке є предметом договорів застави та іпотеки, укладених між кредитором (позивачем у справі) та ТОВ "Керамаг" на забезпечення зобов"язань за договором від 21.06.2013 між публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач/банк/кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (відповідач 1/позичальник) про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії №02/2013 відбувається в рамках зведеного виконавчого провадження № 47409482 про солідарне стягнення заборгованості з ТОВ "Керамаг" та ТОВ "Бобер" за даною кредитною угодою. Тобто реалізація заставного та іпотечного майна відбувається на виконання рішення суду.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до частин першої, п"ятої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до частин п"ятої статті 51 цього Закону, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз даної норми Закону дає підстави вважати, що виконавець вправі звернути стягнення на заставне майно не лише при виконанні рішення, стягувачем у якому є заставодержатель, але й для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, тобто без судового рішення про звернення стягнення на предмет застави.

Тлумачення даної норми на користь необхідності рішення суду про звернення стягнення на майно (при наявності рішенняпро стягнення боргу), ставить кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, у нерівні умови з іншими стягувачами-учасниками виконавчого провадження.

Наявність виконавчого документу, виданого на підставі рішення суду, яким підтверджено розмір вимог стягувача - заставодержателя є достатнім для вчинення виконавчою службою всіх заходів, визначених законом, для виконання такого рішення, в тому числі реалізації заставного майна боржника. При цьому звернення стягнення на майно, а відтак його реалізація є лише одним із способів виконання рішення відповідним органом за умови, що інші способи його виконання вичерпано.

В судовому засіданні встановлено, що інші майнові активи, зокрема кошти на банківських рахунках, за рахунок яких можна було б здійснити виконання рішення про стягнення, у боржника відсутні.

А тому дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника, що перебуває в заставі у АБ "Укргазбанк", а саме: автомобіль SCANIA A2G42X37C (сідловий тягач-Е), ДНЗ АМ0123ВН, автомобіль VOLVO FH 12/420 (бортовий-С), ДНЗ АМ3880ВА, напівпричіп SAMRO MHPA (н/причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ4913ХТ, причіп LENGFELD Lpa 18L (причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ3651ХТ в ході виконання рішення суду про стягнення заборгованості солідарно з ТОВ "Керамаг" та ТОВ "Бобер" правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону "Про виконавче провадження".

Щодо вимог скаржника про визнання протипоравним дій державного виконавця про звернення стгянення на іпотечне майно суд зазначає наступне.

Згідно із частиною сьомою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності – на об’єкти нерухомості.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі №6-1680цс16.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього кодексу.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду України, а саме на постанови у справах № 6-3004цс15, №6-103цс16, 36-315цс 16, допустив їх помилкове трактування, а саме виходив з того, що оскільки заборгованість має бути виключно перед іпотекодержателем, то реалізація предмету іпотеки в зведеному виконавчому проваджені законом заборонена. Разом з тим, колегією суддів зі змісту вищевказаних судових постанов вбачається, що кошти від реалізації предмета іпотеки мають бути направлені на погашення заборгованості саме перед іпотекодержателем, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки на користь інших стягувачів, які не є заставодержателями, за умови, що органам ДВС не було відомо про те, що майно знаходиться в заставі. Дане спростовує твердження скаржника про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у зведеному виконавчому провадженні, тобто коли є вимоги й інших стягувачів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує виконання остаточних, обов’язкових судових рішень (на відміну від виконання рішень, що можуть оскаржуватись у судах вищої інстанції) (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ouzounis and Others v. Greece, (Узуніс проти Греції), § 21). Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд” (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

Крім того, в рішенні Єропейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі №38773/05 (Савіцький проти України) зазначено наступне: «суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов»язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Враховуючи те, що задовільняючи скарги відповідача та визнаючи дії органу ДВС протиправними, судом встановлено обмеження щодо виконання судового рішення, що за умови відсутності у боржника іншого майна позбавило органи ДВС можливості його виконати, а стягувачу отримати таке виконання.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірним виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням викладеного вище, розглянувши доводи апеляційних скарг, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника, що перебуває в заставі у АБ "Укргазбанк", а саме: автомобіль SCANIA A2G42X37C (сідловий тягач-Е), ДНЗ АМ0123ВН, автомобіль VOLVO FH 12/420 (бортовий-С), ДНЗ АМ3880ВА, напівпричіп SAMRO MHPA (н/причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ4913ХТ, причіп LENGFELD Lpa 18L (причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ3651ХТ

та щодо звернення стягнення на майно боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД", що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Селецька,32 та перебуває в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк", а саме: нежитлове приміщення (неопалювальний склад) площею 487,2 кв.м.; приміщення цеху народного вжитку літера "Д", загальною площею 391,6 кв.м. такими, що відповідають вимогам законодавства, а доводи апеляційних скарг обґрунтованими і такими, які є підставою скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що не відповідає в повній мірі вимогами законності та обґрунтованості, з прийняттям нового рішення, яким скарги слід відхилити.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Керамаг ЛТД"

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.17 р. у справі № 906/932/16 задовольнити.                     Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.08.17 р. у справі № 906/932/16 скасувати.

Скарги ТОВ "Керамаг ЛТД" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника, що перебуває в заставі у АБ "Укргазбанк", а саме: автомобіль SCANIA A2G42X37C (сідловий тягач-Е), ДНЗ АМ0123ВН, автомобіль VOLVO FH 12/420 (бортовий-С), ДНЗ АМ3880ВА, напівпричіп SAMRO MHPA (н/причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ4913ХТ, причіп LENGFELD Lpa 18L (причіп бортовий-Е), ДНЗ АМ3651ХТ та

дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо звернення стягнення на майно боржника - ТОВ "Керамаг ЛТД", що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Селецька,32 та перебуває в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк", а саме: нежитлове приміщення (неопалювальний склад) площею 487,2 кв.м.; приміщення цеху народного вжитку літера "Д", загальною площею 391,6 кв.м. - відхилити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (м. Житомир, вул. Селецька, 32, ідн.код 32520179) на користь Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" (м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідн.код 23697280) 1600 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги .

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (м. Житомир, вул. Селецька, 32, ідн.код 32520179) на користь Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (м. Житомир, майдан Соборний, 1, ідн.код 34900660) 1600 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/932/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя                                                  Філіпова Т.Л.