Справа № 2-66/2009

                                                   РІШЕННЯ

                                            ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року                                  Верхньодніпровський районний суд

                                                                            Дніпропетровської області

В складі: судді – Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення коштів,-

                                                    УСТАНОВИВ:

    До суду  звернувся позивач ОСОБА_1., з позовом про стягнення грошових коштів до відповідача ОСОБА_2., посилаючись на слідуюче: постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 .11.2005 року його сина ОСОБА_3., звільнено від кримінальної відповідальності за скоєне суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 263 КК України із застосування до нього заходів медичного характеру – направлення до психіатричної лікарні з суворим наглядом.

        Цією ж постановою з нього було стягнено на користь потерпілої ОСОБА_2., 805 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди за скоєне суспільно-небезпечне діяння його сином.

        З клопотанням заступника прокурора Дніпропетровської області, внесеним за поданням п”яти суддів, ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 06.06.2008 року згадану постанову Верхньодніпровського районного суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Цю ухвалу він отримав 21.06.2008 року.

           На виконання вищевказаної постанови районного суду постановою державного виконавця ОСОБА_4., від 09.02.2006 року за виконавчим листом № НОМЕР_1 від 30.01.2006 року було відкрите виконавче провадження про примусове виконання зазначеної постанови суду на підставі виконавчого листа № НОМЕР_1, виданого верхньодніпровським районним судом 24.10.2005 року.

               Згідно з повідомленням Управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі від 23.06.2008 року з нього за розпорядженням державної виконавчої служби проводиться відрахування від пенсії в розмірі 20% щомісячно на користь ОСОБА_2. Станом  на 01.07.2008 року з нього стягнено з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року 1796 грн 15 коп.

           Так як рішення суду за яким проводилось дане відрахування з його пенсії скасоване просить стягнути з ОСОБА_2., дану суму як безпідставно виплачену, що й стало причиною звернення до суду.

        В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.    

      Відповідачка позовні вимоги не визнала, вказавши, що їй відомо, що  постанова суду про стягнення з позивача матеріального та морального відшкодування на її користь скасована. Як їй пояснив прокурор з тих підстав, що він не був призначений опікуном над сином, але їй відомо, що  син позивача, який винен у вчиненні злочину видав довіренність  позивачеві на право отримувати його пенсію, тому вона вважає, що він є опікуном ОСОБА_3., і вона не повинна йому повертати виплачену їй суму, так як в зв”язку з вчиненням злочину проти її співмешканця їй дійсно спричинена матеріальна та моральна шкода.

      Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об”ємі за слідуючими обставинами: постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року  сина позивача ОСОБА_3., звільнено від кримінальної відповідальності за скоєне суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 263 КК України із застосування до нього заходів медичного характеру – направлення до психіатричної лікарні з суворим наглядом.

        Цією ж постановою з позивача ОСОБА_1., було стягнено на користь потерпілої ОСОБА_2., 805 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди за скоєне суспільно-небезпечне діяння його сином.

        За клопотанням заступника прокурора Дніпропетровської області, внесеним за поданням п”яти суддів, ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 06.06.2008 року згадану постанову Верхньодніпровського районного суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

                В зв”язку з скасуванням постанови Верхньодніпровського районного суду від 17.11.2005 року в частині  цивільного позову, Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області був розглянутий цивільний позов ОСОБА_2., до ОСОБА_3., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином. 03.09. 2009 року  по даній справі було постановлене рішення відповідно до якого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди стягнено 805 грн., а в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнено 2500 грн., а всього 3305 грн.

                  Таким чином судом встановлено, що з позивача ОСОБА_1., під час розгляду кримінальної справи безпідставно було стягнено відшкодування матеріальної шкоди в сумі 805 грн., та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

        Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов”язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

      Таким чином, спочатку на підставі постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року та за виконавчим листом № НОМЕР_1 від 30.01.2006 року. Державним виконавцем ОСОБА_4., вірно було відкрите виконавче провадження про примусове виконання зазначеної постанови суду на підставі виконавчого листа № НОМЕР_1, виданого Верхньодніпровським районним судом 24.10.2005 року.

         Проте в зв”язку з скасуванням постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року за заявою позивача ОСОБА_1., виконавче провадження за виконавчим листом було закрите.

             Згідно з повідомленням Управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі від 23.06.2008 року за розпорядженням державної виконавчої служби проводилось відрахування від пенсії  ОСОБА_1., в розмірі 20% щомісячно на користь ОСОБА_2. Станом  на 01.07.2008 року з нього стягнено з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року 1796 грн 15 коп.

                Суд вважає, що дана сума повинна бути стягнена з ОСОБА_2., та повернена  ОСОБА_1, так як відпала підстава за якою дана сума з нього стягувалась. Крім того відповідно до рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року обов”язок відшкодовувати спричинену ОСОБА_2., матеріальну та моральну шкоду, як потерпілій від злочину покладено на ОСОБА_3., а не не на позивача.

      Суд вважає, що положення ст. 1215 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані до існуючих правовідносин, так як сума на відшкодування шкоди, завданої злочином  стягувалась з позивача ОСОБА_1., в примусовому порядку, а не виплачувалась ним добровільно і вона не була єдиним засобом для існування  відповідача ОСОБА_5., так як вона отримує  власну пенсію.

      Заперечення відповідача ОСОБА_2., про те, що  ОСОБА_3., позивачеві ОСОБА_1., видав доручення на отримання  своєї пенсії, і це означає, що він є його опікуном, є безпідставними, так як видача доручення не встановлює опікунства чи піклування над особою, навпаки якщо особа самостійно видає доручення від власного імені  вона під опікою перебувати не може. Крім того згідно довідки Зарічанської сільської ради від 17.06.2006 року ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 опікунства над своїм сином ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2 в сільській раді не оформляв

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 грн.

   Суд виходячи з  з майнового стану відповідачки ОСОБА_2., її положення потерпілої від злочину вважає з можливе зменшити розмір стягуваних витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  до 15 грн.

   Звільнити відповідача ОСОБА_2., від сплати судових витрат на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” суд не вбачає підстав, так як за даним позовом вона займає процесуальне положення відповідача, а не позивача.

   На основі ст.   1212 ЦК України, керуючись ст. 10,60,88, 212 ЦПК України, суд,-

                                                     ВИРІШИВ:

    Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1796 грн 15 коп., як  виплачені без достатньої правової підстави.

    Стягнути з  ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Верхньодніпровський районний суд.

Суддя