Справа № 336/3791/17

пр.4-с/336/117/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року                                                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Карабак Л.Г., при секретарі: Аксьоновій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Концерну «Міські теплові мережі», заінтересовані особи: ОСОБА_1, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, на бездіяльність та рішення державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника за довіреністю ОСОБА_3 10.07.2017 року звернулась до суду із зазначеною скаргою, за змістом якої просить поновити строк звернення до суду, скаргу задовольнити, визнати ненаправлення постанови №52144989 від 30.10.2016 року стягувачу у триденний строк з моменту її винесення неправомірним, визнати бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження №52144989 неправомірною, визнати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №52144989 від 30.10.2016 року з виконання судового наказу №336/3434/15-ц, пр.2-н/336/372/2015, виданого 20.10.2015 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості, незаконною.

В обґрунтування поданої скарги зазначає про те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №52144989 з виконання судового наказу №336/3434/15-ц, пр.2-н/336/372/2015, виданого 20.10.2015 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суми боргу в розмірі 5100,12 грн.

30.10.2016 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». За твердженням скаржника під час здійснення вказаного виконавчого провадження не вживалися у передбачені строки заходи щодо примусового виконання зазначеного судового наказу. Згідно мотивувальної частини оскаржуваної постанови виконавцем направлялися запити до адресно-довідкового сектору ВГІРФО, до ДАЇ, УПФУ, ДРРП.

Окрім того, скаржник зазначає про те, що в порушення вимог ч. 4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувана постанова та виконавчий документ надіслані на адресу Концерну «Міські теплові мережі» пізніше триденного строку з дня винесення оскаржуваної постанови, отримана стягувачем 23.06.2017 року. Також у оскаржуваній постанові невірно зазначено ім’я боржника. На зазначених підставах заявник просить задовольнити скаргу.

Сторони в судове засідання не з’явились, повідомлені про час та місце судового розгляду скарги належним чином. Суд дійшов висновку, враховуючи надані заявником письмові докази, та заяву про розгляд справи за відсутності представника Концерну «Міські теплові мережі», про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Розглянувши викладені у скарзі доводи скаржника, надавши оцінку наявним матеріалам справи, суд приходить до висновку, що заявлені у скарзі вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Ч. 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій по виконанню судового наказу) встановлено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідним центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій по виконанню судового наказу) державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Так, доказів на підтвердження дій державного виконавця, спрямованих на встановлення інформації про боржника, його майно та кошти, а також щодо місцезнаходження останнього суду не надано.

Отже, матеріали справи не містять даних, які б свідчили, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення та спрямованих на встановлення та підтвердження обставин, що можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу.

Відтак, бездіяльність державного виконавця, яка полягає у перевірці майнового стану боржника не в повному обсязі, унеможливлює реальне виконання судового рішення та суттєво порушує права стягувача.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Встановлено, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу порушують права стягувача та не відповідають вимогам чинного законодавства, а постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (норма стосується зупинення провадження, а не повернення виконавчого документа) є неправомірною, у зв’язку з чим вимоги скаржника в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та визнання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконанню судового наказу №336/3434/15-ц, пр.2-н/336/372/2015, виданого 20.10.2015 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, незаконною, підлягають задоволенню.

Скаржник зазначає про те, що оскаржувана постанова та виконавчий документ надіслані на адресу Концерну «Міські теплові мережі» з порушенням строку, встановленого ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Доказів протилежного суду не надано, відтак, вказані дії державного виконавця визнаються судом неправомірними, із поновленням строку звернення до суду із скаргою.

Керуючись статтями 208-210, 383-385, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити.

Поновити строк на звернення із скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 під час здійснення виконавчого провадження ВП№52144989 неправомірною.

Визнати постанову ВП№52144989 від 30.10.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу з виконання судового наказу №336/3434/15-ц, пр.2-н/336/372/2015 від 12.06.2015 р., виданого 20.10.2015 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості в сумі 5100,12 грн., незаконною та скасувати її.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні ухвали, протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.Г. Карабак