Справа № 219/10164/16-ц

Провадження № 2/219/4145/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                       УКРАЇНИ

       18 вересня 2017 року  Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:       

                                                                              судді                              Павленко О.М.,

за участі секретаря              Брагіної М.В.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та грошової компенсації втрати  частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати,-

встановив:

            позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та грошову компенсацію втрати  частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати. Зазначила, що вона у період з 3.05.2012 року по 1.12.2014 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та була звільнена за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Після звільнення відповідач  заборгував  і не сплатив 3 042 грн. 62 коп. заробітної плати та не провів  з нею повний  розрахунок. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, а тому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на свою користь грошову компенсацію втрати  частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за весь  час затримки розрахунку  при звільненні по день ухвалення судом рішення, починаючи з 1.12.2014 року.  

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомленою належним чином. Разом з тим, до суду від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.10).

Представник позивача – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, вказав, що після звільнення ОСОБА_1 відповідач  заборгував  і не сплатив 3 042 грн. 62 коп. заробітної плати та не провів  з нею повний  розрахунок. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, а тому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію втрати  частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за весь  час затримки розрахунку  при звільненні по день ухвалення судом рішення, починаючи з 1.12.2014 року, погодився з розрахунком суми втрати доходів (інфляційних), який надала представник відповідача.  Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди просив залишити без розгляду. Крім того, в судовому засіданні надав розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 2.12.2014 року (дата наступна за датою звільнення) по 18.09.2017 року (дата ухвалення судом рішення), який складає 32 694 грн.34 коп. 

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала, що дійсно з ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок та не були виплачені підприємством належні їй суми в день її звільнення, але зазначила, що позивач звернулася до суду лише через два роки після звільнення, що надало їй можливість затягнути час для стягнення з підприємства більше середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначила, що на даний час ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» не має можливості провести повний розрахунок з позивачем, вказала, що ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» розташований в зоні проведення антитерористичної організації, з початком бойових дій виробнича діяльність підприємства була зупинена і на теперішній час не відновилася, втрачені господарські зв'язки з постачальниками матеріалів та покупцями, підприємство знаходиться у скрутному становищі, не працює, кошти на компенсаційні виплати у підприємства відсутні, підприємство має заборгованість до бюджету та пенсійного фонду, управлінням юстиції арештовані банківські рахунки, нерухоме майно підприємства знаходиться у податковому залогу, що є форс мажорною обставиною та унеможливлює виконання зобов’язань.

В судовому засіданні представник відповідача погодилась з розрахунком суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який був наданий представником позивача та складає 32 694 грн. 34 коп., та з розрахунком суми компенсації за затримку виплати заробітної плати в розмірі 1 572 грн. 94 коп.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Cудом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з 3.05.2012 року по 1.12.2014 року перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії БТ-І № 0792773, згідно яких 3.05.2012 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу машиністом мостового крана четвертого розряду в цех № 2 (наказ № 22 від 3.05.2012 року), а 1.12.2014 року ОСОБА_1 була звільнена за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 39 від 1.12.2014 року) (а.с.7).

Відповідно до довідки № 2/12 від 29.07.2016 року, виданої ОСОБА_1 директором ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» ОСОБА_3, сума заборгованості по заробітній платі на момент звільнення з підприємства станом на 1.12.2014 року складала 3 042 грн. 62 коп., виплата заборгованості проводилася частинами, станом на момент звернення, а саме станом на 29.07.2016 року залишок непогашеної суми складає 992 грн. 62 коп. (а.с.8).

Згідно довідки № 2/48 від 23.11.2016 року, виданої ОСОБА_1 директором ТОВ «Часовярський завод «Гідрозалізобетон» ОСОБА_3, на момент звернення, а саме на 23.11.2016 року заборгованості перед позивачем по виплатам підприємство не має (а.с.34).

Відповідно довідки № 2/49 від 23.11.2016 року, виданої ОСОБА_1 директором ТОВ «Часовярський завод «Гідрозалізобетон» ОСОБА_3, середньоденний заробіток ОСОБА_1 розрахований з фактично відпрацьованих двох місяців: жовтень місяць 2014 року – 23 робочих дня -1 083 грн.; листопад місяць 2014 року – 20 робочих днів -942 грн. 20 коп.; всього 43 робочих дня – 2025 грн. 73 коп.; середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає ( 2025 грн. 73 коп. : 43 робочих дня = 47 грн. 11 коп.(а.с.35).

             Відповідно до ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин.

           У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

          Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

           Вказаним правом обґрунтовано скористалася ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом.

           Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

           Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

          Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

          Частиною 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

           У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

           Положеннями ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

           Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» передбачено, що суд встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми, в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

          Так згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

         У відповідності до п.8 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

           Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та розрахунок позивача про розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 2.12.2014 року (дата наступна за датою звільнення) по 18.09.2017року (день ухвалення рішення), який складає 32 694 грн. 34 коп. (з розрахунку 694 робочих дня * розмір середньоденної заробітної плати, узгоджений сторонами, у сумі 47 грн.11 коп., 694 дня (час затримки розрахунку при  звільненні з 2.12.2014 року по 18.09.2017року)*47 грн.11 коп. (розмір середньоденної заробітної плати)= 32 694 грн. 34 коп.) суд вважає, що вказаний розмір середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Більш того, представник відповідача в судовому засіданні погодилася з вказаним розрахунком.

           Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

           Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

           Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

            Компенсація заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою здійснюється відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, з урахуванням внесених змін згідно постанови КМУ від 31.03.2003 р. № 430. Розрахунок проводиться за формулою: сума заборгованості по заробітній платі помножена на приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У зв’язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати в розмірі 1 572 грн. 94 коп. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню (розрахунок компенсації а.с.60). 

Натомість, представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» розташований в зоні проведення антитерористичної організації, та знаходиться у скрутному становищі, не працює, кошти на компенсаційні виплати у підприємства відсутні, підприємство має заборгованість до бюджету та пенсійного фонду, управлінням юстиції арештовані банківські рахунки, нерухоме майно підприємства знаходиться у податковому залогу, що є форс мажорною обставиною та унеможливлює виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

               Згідно п.п.6.1, 6.2 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

               Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.          

               У ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

               А тому суд вважає, що представником відповідача не надано доказів щодо наявності форс мажорної обставини у відповідача.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди представник позивача просив залишити без розгляду, а тому на підставі ст. 207 ч.1 п.5 ЦПК України суд залишає позовну заяву з цій частині без розгляду.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

             Керуючись ст.ст. 43, 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 21, 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -     

вирішив:

             позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія ВС № 047276, виданий Артемівським МВ УМВС України   в Донецькій області 1.11.1997року) середній заробіток за  весь час затримки розрахунку при  звільненні у розмірі 32 694 грн. 34 коп.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія ВС № 047276, виданий Артемівським МВ УМВС України   в Донецькій області 1.11.1997року) компенсацію втрати  частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 1 572 грн. 94 коп.

          Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди – залишити без розгляду.   

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення. 

             Суддя –

ОСОБА_4