УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 р.Справа № 820/1203/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до ОСОБА_3

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна служба України з безпеки на транспорті, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Укртрансбезпеки плату за проїзд великоваговим транспортом автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку, 75801,00 грн., що еквівалентно 2754,00 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 21.11.2016, в дохід Державного бюджету України (одержувач УК у м.Рівному/м.Рівне/22160100, розрахунковий рахунок 31318309700002 в ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38012714).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 434 км. а/д Київ-Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT PREMIUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 (чек зважування від 21.11.2016 р.), який належить ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 14).

За результатами перевірки транспортного засобу посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складений акт № 0002589 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.11.2016 р., розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016 р., яким нараховано плату за проїзд 2754,00 євро. (а.с. 11-13).

Зазначений розрахункок суб'єкта владних повноважень від 21.11.2016 р. було оскаржено відповідачем у судовому порядку у справі № 820/6721/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті та 17.04.2017 р. постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку від 21.11.2016 р. - відмовлено.

Оскільки сума за діючим розрахунком ОСОБА_3 сплачена не була, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач обтяжений обов'язком здійснити платіж за розрахунком Державної служби України з безпеки на транспорті, а вимога позивача про стягнення такої суми є обґрунтованою.

При цьому, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Між тим, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Як вбачається із матеріалів Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Приписами ч. 2 ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі №813/4972/13-а.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17 прийнята з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1203/17 - скасувати.

Провадження у справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.

Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.09.2017 року.