Справа №336/3877/17

пр.№2/336/2092/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Карабак Л.Г.,

при секретарі: Аксьоновій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом якого просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул., Карпенка-КарогоАДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№ 60, та витягу № 2688957 від 29.01.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Крім позивачки, за вказаною адресою зареєстрований за місцем проживання відповідач ОСОБА_2, який є її онуком. ОСОБА_2 з 2015 року у житловому приміщенні не проживає, особистих речей там не має. Домовленості щодо збереження за відповідачем місця проживання між сторонами не існує. Витрат щодо утримання нерухомого майна за місцем реєстрації відповідач не несе, тому позивачка самостійно здійснює сплату за комунальні послуги та квартирну плату відповідно до кількості зареєстрованих осіб, що ставить її у скрутне матеріальне становище та перешкоджає у здійсненні прав власника в повному обсязі.

Як зазначає позивачка, у позасудовому порядку вирішити питання щодо зняття з реєстрації в органах Департаменту реєстрації фізичних осіб неможливо, тому просить задовольнити позовну заяву.

Позивачка та її представник адвокат ОСОБА_4 згідно з заявами просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, підтверджують обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений. Заявлений позов визнає в повному обсязі, проти зазначених в ній обставин не заперечує, що підтверджено відповідною заявою, яка надійшла до матеріалів справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін в загальному порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством. На підставі ст. 174 ЦПК України, суд приймає визнання відповідачем позову, яке не суперечить змісту закону та не порушує права сторін, тому ухвалює рішення про задоволення позову. Дослідивши письмові докази, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню у зв’язку із наступними фактичними обставинами та відповідними їм правовідносинами.

Так, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України врегульовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права.

Крім того, цивільним законодавством встановлено загальні засади захисту права власності, а саме за змістом ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Нормою ч.1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2004 року, посвідченогоприватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№ 60, належить квартира АДРЕСА_3.

На підтвердження в матеріалах справи міститься копія зазначеного договору та копія витягу ОП ЗМБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру, реєстраційний №1131267) №2688957 від 29.01.2004 року, номер запису 36319 в книзі 234; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 94453522 від 14.08.2017 року.

З 22.03.2011 року відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є онуком позивачки, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, що встановлено на підставі копії довідки №2843 від 18.05.2015 року, виданої Центром обслуговування абонентів Єдиної абонентської служби, та відповіді адресно-довідкового підрозділу УДМС в Запорізькій області, надісланої на запит суду, вх.№ від 01.08.2017 року.

Судом встановлено, що з січня 2015 року відповідач своїх особистих речей та майна в зазначеному житловому приміщенні, належному позивачці, не має, залишив помешкання, з вказаного часу у квартирі не проживає. З реєстраційного обліку за місцем проживання ОСОБА_2 не знято, комунальні послуги та квартирна плата нараховуються з врахуванням його проживання у житловому приміщенні.

За змістом ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В позасудовому порядку змінити місце реєстрації відповідач не погоджувався. Таким чином, оскільки відсутня правова підстава для збереження подальшої реєстрації відповідача у зазначеній квартирі, він створює перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачкою її майном, враховуючи визнання позову, тому судом встановлено підстави для його задоволення.

При обранні способу захисту у здійсненні права власності позивачем суд виходить зі змісту ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» N1382-IV від 11.12.2003 року, у відповідності до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Тому визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є достатньою підставою для зняття його з реєстрації.

Керуючись ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» N1382-IV від 11.12.2003 року, ст. ст. 10, 11, 58-60, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №3, розташованою в будинку №11-а по вулиці Карпенка-Карого у місті Запоріжжі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г.Карабак