Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Григоренко М.П.

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області поданої представником адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 рокув справі за позовом ОСОБА_8 до Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасування рішення Моквинської сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., визнання недійсним державного акта серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності  на яку посвідчене державним актом серія ЯМ від 09 листопада 2012 року, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради №42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин вул. Надслучанська, визнання незаконним та скасування рішення Моквинської сільської ради № 183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту  по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення Моквинської сільської ради № 202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Визнано недійсним державний акт серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131.

Припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності на яку посвідчене державним актом серія ЯМ № 267097 виданим 09листопада 2012 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в Рівненській області, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Моквинська сільська рада вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зазначає про те, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗК не передбачено.

Вказує на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції безпідставно не враховано положення ст.ст. 1216, 1218, 1225 ЦК України та норми ст.ст.116, 121, 125 Земельного кодексу України, якими обґрунтовано правомірність набуття права на земельну ділянку ОСОБА_3, а також правові приписи ст.ст. 22, 30, 67 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, щодо правомірності набуття права на землю спадкодавцем.

Заперечуючи права ОСОБА_10 на земельну ділянку, суд першої інстанції фактично вибірково застосовує норми статті 28 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року , якою обґрунтовується правомірність набуття права власності на землю позивачкою і які чомусь не захищають права суміжного землекористувача.

За наявності будь-якої вказівки в оскаржуваному рішенні на наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та з врахуванням положень п. г ч.1 ст. 121 ЗК України щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, Моквинська сільська рада діяла у точній відповідності з приписами ст.ст. 13, 19 Конституції України і з додержанням вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, в зв’язку з чим суд безпідставно постановив рішення про визнання незаконним і скасування рішення Моквинської сільської ради № 202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_3 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Вказує на те, що твердження суду першої інстанції є безпідставним та не підтверджується наявними у справі доказами, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не є одноособовими власниками двох окремих житлових будинків, а є співвласниками одного будинку.

Виділення землі двом співвласникам одного житлового будинку має здійснюватися відповідно до вимог діючої на даний час ст. 120 ЗК України, ч.4 якої закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами – право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності такого жилого будинку – а не кожному окремо, оскільки виділення відокремлених земельних ділянок власникам квартир одного будинку законом не передбачено взагалі.

Згідно долучених до матеріалів справи документів ОСОБА_8 обґрунтовує необхідність відведення для обслуговування одного житлового будинку 0,16 га. для неї особисто та 0,17 га для ОСОБА_11, таким чином, загальна площа земельної ділянки на якій розташований житловий будинок, співвласниками якого є ОСОБА_8 і ОСОБА_9 повинен складати на погляд позивачки – 0,33 га, що суперечить ст.ст. 30, 67 ЗК України (на час винесення рішень) і ст. 121 ЗК України на даний час.

Таким чином, суд першої інстанції не розібравшись у фактичних обставинах справи помилково дійшов висновку про наявність двох окремих будинків, що є відокремленими спорудами за адресами: вул. Надслучанська № 117 та вул. Надслучанська № 117 А, на обслуговування яких відповідно було виділено дві окремі земельні ділянки ОСОБА_8 0,16 га та ОСОБА_11 0,17 га, однак будинки №117 та №117А по вул. Надслучанська є частинами однієї споруди, що до документального розмежування мала одну адресу : вул. Надслучанська №117, та відповідно як одна споруда не могла жодним чином мати двох ділянок для обслуговування 0,16 га та 0,17 га так як у такому випадку їхня сумарна площа становила б 0,33 га, що суперечило б ст.ст. 30,67 ЗК України (діючого на час винесення рішень) і ст. 121 ЗК України на даний час.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам ОСОБА_3 щодо відсутності у ОСОБА_11 будь-яких документів на земельну ділянку. Висновки суду зроблені на основі погосподарських книг є хибними так як по господарські книги не є земельно-кадастровою документацією.

Окрім того, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що порушення Моквинською сільською радою права приватної власності позивача на землю є триваючим і відбувається по цей час, чим об’єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном.

З цих підстав просила рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позову відмовити.

Сільський голова ОСОБА_1 та представник Моквинської сільської ради – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представники ОСОБА_8 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили апеляційну  скаргу ОСОБА_3 та Моквинської сільради  відхилити, покликаючись на подані заперечення, рішення  суду першої інстанції  залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інвентаризаційної справи № 230 Рівненського МБТІ та свідоцтва про право особистої власності від 1 квітня 1961 року власником домоволодіння, яке складається з одного жилого будинку за адресою с. Моквин вул.. Леніна (тепер вул. Надслучанська) 117, був ОСОБА_12 (т.1 а.с. 226).

Згідно витягу з погосподарської книги с. Моквин за 1955-57 роки, його сім’я з чотирьох чоловік, в тому числі син ОСОБА_13 мали в користуванні земельну ділянку площею в 1955-56 роках – 0, 25 га , а в 1957 році 0,15 га.(т.2 а.с.7).

В березні 1962 року зазначене домоволодіння було перереєстроване за двома співвласниками: батьком ОСОБА_12 та його сином ОСОБА_13 та відповідно до технічного паспорта почала застосовуватись нумерація квартир №1 та № 2 (частин цього будинку 117 та 117 а.) (т.1 а.с. 230).

Згідно витягу з погосподарської книги, особовий рахунок № 850, ОСОБА_13 разом з дружиною ОСОБА_8 та дітьми в 1964-66 роках мали в користуванні земельну ділянку площею 0,15 га. За попередні роки відомості відсутні, оскільки як зазначено в цьому витягу рік збудови будинку 1963, хоч згідно витягу з погосподарської книги рік побудови цього будинку 1937, а згідно техпаспортів 1961 – рік інвентаризації. Така ж площа земельної ділянки в 0,15 га була в користуванні господарства ОСОБА_13 і в 1971-73 роках (т.2 а.с.4-5, 7,8).

Коли головою господарства (б.117а) вже стала ОСОБА_8, то почало обліковуватись за господарством в 1991- 1994 роках 0,16 га, а в 1995 році 0,21 га (т.2 а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №29315538 від 11.11.2014 року ОСОБА_8 є власником житлового будинку № 117а по вул. Надслучанській в с. Моквин Березнівського району (т.1 а.с.155).

Згідно довідки Моквинської сільської ради № 63 від 07.02.2014 року, у земельно-кадастрових документах сільської ради за гр. ОСОБА_8 обліковується земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,16 га. (т.1 а.с.11).

Рішенням виконкому Моквинської сільської ради №27 від 30.07.1996 року ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га. (т.1 а.с. 140).

Технічна документація із землеустрою на передану їй земельну ділянку ОСОБА_8 не виготовлялась, межі земельної ділянки не визначались та не виносились в натурі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_14 (дружини першого власника будинку ОСОБА_12) за господарством (б.117) спадкоємиці ОСОБА_11 в 1991-1994 роках обліковувалась земельна ділянка 0,17 га.(т.2 а.с.13).

Житловий будинок № 117 по вул. Надслучанській в с. Моквин, Березнівського району, належить ОСОБА_11 на підставі рішення Березнівського районного суду від 20.01.2014 року у справі №555/3366/13-ц, (Т.3 а.с.56).

Як вбачається із вказаного рішення, ОСОБА_11 набула у власність будинок в порядку спадкування, прийнявши спадщину, вступивши в управління спадковим майном після смерті баби ОСОБА_14, померлої 02.03.1991 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідки Моквинської сільської ради №269 від 23.08.2012 року, за померлою ОСОБА_14 до дня її смерті 02.03.1991 року обліковувалась земельна ділянка в с. Моквин по вул. Надслучанська, 117, орієнтовною площею 0,17 га. (т.1 а.с. 142).

Згідно ст.106-1 Земельного кодексу УРСР 1970 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_14, оскільки Земельний кодекс України 1990 року введений в дію після її смерті з 15 березня 1991 року, перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.

Технічна документація із землеустрою на вказану земельну ділянку з визначенням її меж спадкодавцем не виготовлялась та рішенням сільської ради їй у власність не передавалась, відповідно не виготовлявся державний акт на земельну ділянку.

Земельна ділянка біля успадкованого будинку всупереч зазначеної ст.106-1 ЗК УРСР 1970 року, перейшла в користування спадкоємиці ОСОБА_11 по факту, про що свідчать витяги з погосподарської книги наведені вище.

Отже, що стосується права ОСОБА_11 на присадибну земельну ділянку, то оскільки вона не зверталась до місцевої ради з заявою про надання їй присадибної ділянки, належним чином не оформила право користування нею, то документом що посвідчує її право на земельну ділянку 0,17 га не може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах, оскільки такий запис внесений без будь-яких законних на той час підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ст.23 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються

сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня  1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», дію ст.23 ЗК було зупинено.

Згідно п. 3 Декрету, приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно витягів з погосподарської книги за господарством ОСОБА_10 обліковувалось в 1955-57, 1970-73 роках 0,15 га, в 1991-94 0,17 га, а в 1995 році 0,38 га.(т.2 а.с.6,9,12).

Рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради №42 від 26 листопада 1996 року ОСОБА_10 для будівництва і обслуговування будинку у приватну власність було передано земельну ділянку площею 0,24 га (т.1 а.с. 137).

Згідно свідоцтва на спадщину внучка Федас (тепер ОСОБА_3) І.Г. є спадкоємцем після смерті свого діда ОСОБА_10 померлого 20 березня 1999 року (т.1 а.с. 53).

Рішенням Моквинської сільської ради № 76 від 30 червня 2011 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку (т.1 а.с.14).

Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 була затверджена технічна документація та передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,24 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул. Надслучанській 119 в с. Моквин, Березнівського району Рівненської області (т.1 а.с.20.) та межує із земельною ділянкою позивача.

09 листопада 2012 року ОСОБА_3 був виданий державний акт серії ЯМ № 267097 кадастровий номер земельної ділянки 562 048 7001:01:003:0131.

Всі дані, щодо площі земельних ділянок сторін в справі виписані з земельно-кадастрових книг.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на час виникнення спору), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

З витягу з Генерального плану с. Моквин, який був діючим станом на 1996 рік, та є достатньо інформативним, вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_10 по вул.. Надслучанській 119, є за площею більшою за земельну ділянку ОСОБА_8 по Надслучанській 117, 117а. Лінія розмежування між цими ділянками є рівною та проходить ближче до будинку ОСОБА_8, а не є зигзагоподібною та проходить впритул до господарських будівель домоволодіння ОСОБА_3 (т.1 а.с.186, 133).

Доказів внесення змін до Генплану села в частині спірних земельних ділянок по справі не має, а тому наведене вище свідчить про зміщення межі в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 за рахунок чого безпідставно збільшилась площа земельної ділянки належної до будинку 117 та 117 а по вул.. Надслучанській в с. Моквин.

Після приведення площі ділянки ОСОБА_3 до 0,24 га у відповідність до оскаржуваних рішення Моквинської сільської ради № 202 від 14.09.2012р., державного акту серії ЯМ №267097, загальна площа земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_11Б зменшилась до 0,2614 га додаток №4 Експертного висновку №41010/2_ПС (Т.1 а.с. 132-136), однак площа цієї земельної ділянки є більшою ніж первісно була у користуванні попереднього єдиного власника будинку № 117 ОСОБА_12, а саме 0,25 га.(т.2 а.с.7).

Більша вона також і за розмір передбачений ст. 67 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на час передачі їй землі у власність, тобто тих же 0,25 га, а також нині діючої - пункт г. ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.

Як зазначено вище ОСОБА_11 у встановленому законом порядку не набула права користування присадибною земельною ділянкою, тому відповідно п.3 Декрету КМУ 15-92 від 26 грудня 1992 року, який набув чинності з дня опублікування від 15 січня 1993 року,не може на підставі відповідного запису у земельно-кадастрових документах визнаватись за нею право власності на земельну ділянку площею 0,17 га біля будинку 117.

Отже, загальна і реальна площа 0,2614 га земельної ділянки розташованої біля будинку 117, 117 по вул.. Надслучанській в с. Моквин значно перевищує площу земельної ділянки 0,16 га, яка обліковується за ОСОБА_8.

З гідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Місце розташування та права ОСОБА_8 щодо переданої їй у власність земельної ділянки площею 0,16 га є відомими, не оспорюються, однак як зазначено вище, межі цієї земельної ділянки відповідно до вимог землеустрою нею не визначались, а тому порушення свого права, а саме щодо зменшення площі належної їй земельної ділянки 0,16 га вона не довела, як то передбачено ст.10,60 ЦПК України.

ОСОБА_11 в даному провадженні не заявляла про порушення своїх прав та з відповідними вимогами до суду не зверталась і перед судом їх не доводила й не уповноважувала на це ОСОБА_8.

З огляду на викладене посилання ОСОБА_8 в обґрунтування своїх вимог, як на доказ встановлення меж між спірними ділянки виходячи з тої обставини, що біля її будинку має бути земельна ділянка площею 0,33 га не заслуговує на увагу, оскільки є хибним.

Аналогічне посилання ОСОБА_3 заслуговує на увагу та є вірним, оскільки площа, межі та конфігурація її земельної ділянки визначені відповідно до площі успадкованої земельної ділянки 0,24 га та технічної документації із землеустрою, не суперечить нормі ст. 67 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на час передачі її спадкодавцю землі у власність, тобто 0,25 га, а також нині діючої - пункту г. ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.

Посилання ОСОБА_8 на непогодження нею меж між спірними земельними ділянками не є підставою для відмови ОСОБА_3 у визначенні меж її земельної ділянки, оскільки відмова від підпису нічим не обґрунтована, крім припущень, що біля її будинку має бути земельна ділянка площею 0,33 га.

Надання Моквинською сільрадою ОСОБА_3 дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації присадибної земельної ділянки не може порушувати права ОСОБА_8, оскільки відповідно до глави 31 Земельного кодексу України, це є вимогою землеустрою, як для власника земельної ділянки так і для органу місцевого самоврядування.

Крім того, рішення сільради про надання дозволу на виготовлення технічної документацію не несе наперед ніякого права для ОСОБА_3 чи обов’язку для ОСОБА_8, оскільки існує ще й процедура затвердження цієї документації

Як зазначено вище, Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 була затверджена технічна документація та передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,24 га для будівництва і обслуговування належного їй жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Підстав не погоджувати Моквинській сільській раді документацію із землеустрою виготовлену щодо земельної ділянки ОСОБА_3, зокрема передбачених ч.17 ст.186 та ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України, по справі не встановлено. Площа виділеної їй земельної ділянки не перевищує норму визначену законом. Її місце розташування відповідає визначеному на Генплані села і межі її визначались та погоджувались, про що складено сільрадою відповідний акт та затверджено рішенням Моквинської сільської ради №183 від 22 червня 2012 року. (т.3 а.с.26,27).

Підстави визнання незаконним та скасування зазначеного рішення № 183 викладені в заяві ОСОБА_8 про збільшення позовних вимог (т.3 а.с.42-44) є надуманими, які не відповідають обставинам справи, з намаганням спростувати факт встановлення та погодження меж між двома спірними земельними ділянками.

Посилання ОСОБА_8 майже через 20 років і в даному спорі, що суміжна земельна ділянка площею 0,24 га спадкодавцю ОСОБА_10 в 1996 році була виділена не на сесії сільської ради, а рішенням виконкому не заслуговує на увагу і з-за зазначених підстав не може бути скасовано, оскільки порушиться принцип правової визначеності. Крім того, рішення виконкому вже виконане (реалізоване) всіма громадянами, яких воно стосувалось (т.2 а.с.175-179) і суд не вбачає підстав для вибіркового його скасування щодо ОСОБА_10 Слід зазначити, що ОСОБА_8 рішенням того ж виконкому, а не на сесії сільради, виділялась земельна ділянка площею 0,16 га в 1996 році, однак правомірність володіння своє земельною ділянкою вона під сумнів не ставить (т.1 а.с.140), про що свідчить позов про захист права, яке відповідно до її ж правової позиції в спорі, у неї не виникло.

Однак, право на свої земельні ділянки з зазначеними площами 0,16 га та 0,24 га згідно земельно-кадастрової документації має як ОСОБА_8 так мав і покійний спадкодавець ОСОБА_10, яке перейшло до спадкоємиці ОСОБА_3, відповідно до зазначеного вище п.3 Декрету КМУ 15-92 від 26 грудня 1992 року та п.7 перехідних положень Земельного кодексу України.

Отже, виходячи з наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав порушення Моквинською сільською радою та ОСОБА_3 земельного законодавства, яке призвело до порушення земельних прав ОСОБА_8.

З метою ефективного захисту своїх земельних прав ОСОБА_8 відповідно до вимог землеустрою мала б виготовити землевпорядну документацію та отримати свідоцтво про право на земельну ділянку з визначенням її меж, однак цього впродовж кількох десятків років вона не зробила, а тому й не довела порушення своїх прав.

Натомість ОСОБА_3 виконали вимоги земельного законодавства, у встановлений законом спосіб визначила межі своєї земельної ділянки, отримала державний акт на неї та спростувала в суді позовні вимоги ОСОБА_8.

Оскільки ОСОБА_8 не доведено порушення своїх земельних прав, то відсутні підстави для задоволення її позовних вимог, зокрема про визнання незаконними і скасування рішень Моквинської сільської ради що стосуються надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою, її затвердження, погодження меж та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року   кадастровий номер  5620487001:01:003:0131.

Не підлягають до задоволення і вимоги позивачки ОСОБА_8 про припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 оскільки в законі чітко визначені підстави для цього, однак, як вбачається з правової позиції ОСОБА_8 вони ґрунтуються не на нормі ст.140 ЗК України, а фактично є похідними від вимог про скасування права власності ОСОБА_3 права власності на землю та державного акту, підстав для скасування яких, як зазначено вище немає.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі по 874, 28 грн. та 874,50 грн., які підлягають до стягнення з ОСОБА_8 (ОСОБА_11 3, а.с.106,129).

За таких обставин, місцевий суд не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, 309 , 313-315, 316, 317, 324,325  ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційні скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області та ОСОБА_3- задовольнити.

          Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року - скасувати.

          В задоволенні позову ОСОБА_8 до Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасування рішення Моквинської сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., визнання недійсним державного акта серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності  на яку посвідчене державним актом серія ЯМ від 09 листопада 2012 року, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради №42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин вул. Надслучанська, визнання незаконним та скасування рішення Моквинської сільської ради № 183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту  по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 рокувідмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Моквинської сільської ради Березнівського району судові витрати з оплати судового збору в сумі 874,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору в сумі 874,50 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

          Головуючий : С.В. Боймиструк

          Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_15

Повний мотивований текст рішення виготовлений 22 вересня 2017 року.