Справа № 2а-4911/09р.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 листопада 2009 року місто Луганськ
Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Таранова О.П. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій посадових осіб неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області в якому просить суд визнати неправомірними бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо перерахунку його премії у зв’язку зі зміною розміру додаткового виду грошового забезпечення /премії/ з 01.04.2007 року та зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок його пенсії, починаючи з 01.04.2007 року до 31.12.2007 року з урахуванням премії у розмірі 134 % від його грошового забезпечення та виплатити утворену заборгованість з пенсійного забезпечення.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак до початку судового засідання надав до суду заяву в якій просив суд розглянути дану справу за його відсутністю, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник головного управління Пенсійоного Фонду України в Луганській області в судове засідання не з’явився, однак до початку судового засідання надав до суду заперечення в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю та просив суд розглянути справу за його відсутністю.
Представник Луганського обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явився однак до початку судового засідання надав до суду заперечення в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю та просив суд розглянути справу за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних сил України з 05.08.2005 року і йому призначена пенсія за вислугу років служби. На момент звернення з позовом до суду, виплату пенсії здійснює відповідач ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Оклад за посадою, з урахуванням якого позивачу нараховувалася пенсія: з 01.04.2007 року до 31.05.2007 року становив 512 грн.; з 01.06.2007 року по 30.09.2007 року становив 647 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року становив – 676 грн. Вислуга років у Зброєних Силах позивача: календарна 23 роки.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, яки перебували, у тому числі на військової службі, визначаються Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та деяких інших осіб”, про що зазначено безпосередньо у його преамбулі.
Порядок перерахунку пенсій визначений розділом 8 даного Закону, ст. 63 якого визначає умови перерахунку раніше призначених пенсій. Частиною третьою даної статті зазначено, що усі призначені за цім Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, яки мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
КМ України своєю постановою від 13.02.2008 року за № 45 (надалі Постанова 45) встановив порядок перерахунку пенсій. До встановлення зазначеного порядку КМ України діяв Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 30-1.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28.03.2007 року “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році ” за № 594 (далі – Постанова 594) з метою підвищення рівня соціального захисту в/с надав МО України дозвіл на їхнє преміювання у поточному році, починаючи з 1 квітня 2007 року, понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення ЗС України у 2007 році.
На підставі цієї постанови МО України своїм наказом від 14.04.2007 року № 175 (далі – наказ 175) з 01.04.2007 року змінив в/с ЗСУ щомісячне грошове забезпечення. Замість премії у розміру 33.3% в/с з 01.04.2007 року на підставі наказу 175 з урахуванням вимог Положення, було встановлене розмір премії в залежності від посадового окладу та безперервної вислуги років у конкретному розміру для кожного в/с ЗСУ згідно до додатку № 1 до наказу 175.
В/с ЗС України, яки мали на 01.04.2007 року оклади за посадою в межах від 300 грн. та безперервну вислугу в межах від 20 до 25 років, було встановлено розмір премій в 134 %.
З довідки про розрахунок пенсії та посвідчення позивача убачається, що розмір його посадового окладу становить 512 грн., а безперервну вислугу з якої нараховувалася пенсія він має 23 роки. Тому граничний розмір премії, з урахуванням якого повинна з 01.04.2007 року нараховуватися пенсія позивачу згідно додатка № 1 до наказу 175, повинен складати 134%.
Тому суд вважає, що на підставі зміни премій з 01.04.2007 року у відповідної до позивача категорії в/с ЗС України, відповідно до вимог частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" 2262, позивач має право на перерахування та отримання пенсії з урахуванням премії у розміру 134 %.
Військовослужбовцям ЗС України, яки звільнялися зі служби після 01.04.2007 року, пенсія нараховувалась з урахуванням збільшеного з 01.04.2007 року розміру премій.
Стаття 43 Закону України 2262 передбачає нарахування пенсій з урахуванням премій в розміру встановленому законодавством.
Пункт 7 Постанови КМ України від 17.07.1992 року за № 393 „Про затвердження порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової службі та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, яка була видана відповідно до Закону 2262, вимагає нараховувати пенсії з щомісячних премій.
Згідно вимог пункту 5 Постанові 45, при перерахунках пенсій повинні враховуватися щомісячні премії.
Враховуючи це, суд дійшов до висновку, що збільшені премії, яки введені у ЗС України на підставі наказу 175, є щомісячні, їхні розміри встановлені законодавством, тому вони повинні враховуватися для перерахунку пенсій.
Посилання відповідача на неможливість перерахунку пенсії суд вважає незаконними , тому що суперечать вимогам ч.3 ст. 63 закону 2262, обмежують право позивача на соціальний захист з боку держави, яке є недоторканим та передбачено ст. ст. 3, 46 Конституції України.
Постанова № 549 не має вимог щодо нарахування або перерахунку пенсій та не вимагає від керівників силових структур обов’язкового збільшення розміру премій.
Наказ № 175 не реєструвався та не був опублікований в офіційних джерелах, а лише був надісланий до військових частин.
Позивач скористувався досудовим порядком вирішення спору, коли звернувся особисто до начальника ГУ ПФУ України в Луганської області з заявою та проханням провести перерахунок його пенсії. Йому було в перерахунку відмовлено.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник третьої особи Луганського обласного військового комісаріату просив застосувати строк позовної давності, однак позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що про факт порушення його прав стало відомо лише після отримання ним відповіді на його звернення до відповідача для вирішення спору в позасудовому порядку, якою в задоволенні його вимог відповідачем відмовлено. Враховуючи віковий стан позивача, відсутність юридичної освіти суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи це, суд дійшов до висновку, що позов був поданий в межах строків, передбачених КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду в Луганській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 в зв’язку зі зміною розміру додаткового виду грошового забезпечення /премії/ з 01.04.2007 року.
Зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України у Луганської області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням щомісячної премії у розмірі 134 % виходячи з розміру посадового окладу: з 01 квітня 2007 року по 31 травня 2007 року – 512 гривень; з 01 червня 2007 року по 30 вересня 2007 року – 647 гривень; з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 676 гривень і виплатити утворену заборгованість, яка виникла у зв’язку з цим перерахунком.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий: суддя Таранова О.П.