Судове рішення #6646536

Справа № 2а-141/2009



                       

                                                                                 

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 лютого 2009 року         Артемівський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді:     Труфанової М.О.

                                    при секретарі:               Костоварової Т.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районої м. Луганську ради, третя особа Головне управління державного казначейства України у Луганській області про визнання дій неправомірними,


В С Т А Н О В И В:


             Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача УПСЗН, який в 2000-2008 роки виплатив позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, по 2005 рік інваліду 3 групи, а з 2006 року, інваліду 2 групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС,  компенсацію на оздоровлення  у зменшеному розмірі, ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі Закон),  стягнути з УПСЗН недоплачену суму на оздоровлення за 2000-2008 роки у сумі 10465,50 грн., мотивуючи тим, що вказана компенсація нараховувалась на підставі  постанов Кабінету Міністрів України №836, № 562, положення яких, на думку позивача  порушують його право на соціальний захист і достатній життєвий рівень.

          Позивач у судове засідання не з`явився представив заяву про слухання справи за його відсутністю, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

            Представник  відповідача – УПСЗН у судове засідання не з`явився, згідно наданих письмових заперечень, позов не визнав, мотивуючи тим, що УПСЗН при  нарахуванні позивачеві компенсації, діяло у межах своїх повноважень. К онкретні розміри виплат на оздоровлення ліквідаторів аварії на ЧАЕС в 2000-2005 р.р. визначалися постановою КМУ № 836, відповідно до якої, позивачу у вказаний період виплачена допомога на оздоровлення у розмірі 21,50 грн,  з серпня 2005р. вступила в дію постанова КМУ № 562 від 12.07.2005 року, якою було скасовано пункт «є» пункту 1 постанови № 836 та інвалідам 2 групи встановлений новий розмір компенсації у сумі 120,00 грн. В таких розмірах компенсація на оздоровлення і виплачена позивачу. Згідно ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік », дію ст. 48 Закону зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог. Компенсація на оздоровлення у 2008 р. виплачена у розмірі встановленому постановою КМУ, згідно із Законом та ЗУ «Про державний бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з 2000 по 2006 р.р.

    Представник третьої особи  ГУДКУ, згідно письмових заперечень, вважає позовні вимоги не підлягаючими  задоволенню, посилаючись на те, що УПСЗН діяло в межах повноважень, виплачувало допомогу у передбаченому законом порядку.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у судовому засіданні встановлено  позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з 27.09.1999 р. інвалід 3 групи, а з 12.05.05 року інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на пільги і компенсації, що передбачені Законодавством України для даної категорії громадян. Перебуває на обліку у відповідача з 01.05.2000 року, за місцем проживання.  

            У 2000-2005р.р. УПСЗН виплатило позивачу компенсацію на оздоровлення, у розмірі по 21,50 грн., у 2006 – 2008р.р. по 120 грн., встановлених постановами  КМУ від 26 липня 1996 р. № 836,  від 12.07.2005 року № 562.  

           Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов’язані з забезпеченням соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом, а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що не суперечать чинному законодавству та Конституції.

             Відповідно до ст. 48 Закону , передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3-ої групи 4 мінімальних заробітних плати, та 2-гої групи 5 мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

            Відповідно до ст.8, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. В України визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

            В рішеннях Конституційного Суду України у справах  № 5- рп/2002 від 20.03.02р., № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р., № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., № 6-рп/2007 від 9.07.07р., 10-рп/2008 від 22.05.08р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

            Враховуючи, що КСУ ніяких рішень щодо визнання неконституційними положень ЗУ «Про державний бюджет» у 2001, 2002, 2006 роках, якими встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірах менших, ніж передбачено Законом  не приймалося, суд вважає, що допомога позивачеві за вказані роки  виплачена у повному обсязі , як то передбачено діючим законодавством, тому у цієї частині позову вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.

            При цьому, з моменту прийняття КМУ Постанов № 836, № 562 ними встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме - для інвалідів 3 групи у 2003 - 2005р.р. по 21,50 грн., для інвалідів 2 групи у 2006 - 2008р.р. по 120 грн., які залишалися незмінними, тоді як Закон встановлює розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, до того ж, ВРУ неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався Держбюджет.

          Оскільки ні ВРУ ні КМУ в наступному будь-яких рішень щодо належного врегулювання цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАСУ, підлягають застосуванню ст. 48 Закону та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007,2008р.р., а не постанови  КМУ № 562 , № 836.  

             Застосування   вказаних постанов суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст.22, 46 Конституції України .                   Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державног          

              Права позивача порушені, підлягають судовому захисту

              Таким чином, розмір компенсації, з відрахуванням отриманих позивачем сум, повинен складати  у 2003р. у сумі 718,50 грн. (185х4-21,50), у 2004р. у сумі 926,50 грн. (237х4-21,50),  у 2005 р. у сумі 1026,50 грн. (262х4-21,50), у 2007р. у сумі 1980,00 грн. (400х5-120), у 2008р. у сумі 2455,00 грн. (515х5-120) , тому сума не донарахованої і невиплаченої позивачеві компенсації, складає  6997,50 грн., які слід стягнути за рішенням суду.

               Частково задовольняючи позовні вимоги, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки на дані правовідносини він не розповсюджується взагалі, виходячи із наступного:

               Відповідно до ст. 99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод, інтересів. Інше встановлено нормами спеціального Закону, який регулює правовідносини в державі в зв`язку з Чорнобильською катастрофою та ЦК України. В ст. 48 Закону визначений обов`язок держави перед громадянами за шкоду завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи; виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи – 4 мінімальних заробітних плати, інвалідам 2 групи – 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров`я позовна давність не поширюється.

                На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17,99 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 19,22,46 Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:  


               Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районої м. Луганську ради, третя особа Головне управління державного казначейства України у Луганській області про визнання дій неправомірними -  задовольнити частково.

               Визнати дії УПСЗН Артемівської районної в місті Луганську ради в частині відмови в виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки неправомірними.  

               Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську Ради на користь ОСОБА_1  недоотримані суми на оздоровлення  за 2003р. у сумі 718,50 грн., за 2004р. у сумі 926,50 грн. за 2005 р. у сумі 1026,50 грн. за 2007р. у сумі 1980,00 грн. за 2008р. у сумі 2455,00 грн. а разом у сумі 6997,50 грн.                                        

           У іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Артемівський  районний суд м. Луганська шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

               

                      Суддя                                                                                   М.О. Труфанова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація