Номер провадження: 22-ц/785/5223/17

Номер справи місцевого суду: 521/19306/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення,-

В С Т А Н О В И Л А

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення, зобов’язання надати допуск до будинку інженеру КП «ОМБТІ та РОН» для проведення інженерно-технічних робіт – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2010 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визначено, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12, померлого 26 червня 2009 рок, до ОСОБА_2 перейшли права та обов’язки забудовника домоволодіння за адресою: м. Одеса, провулок 3-й Майський, будинок 42.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду від 22.10.2010 року, судом встановлено, що за час свого життя ОСОБА_12 збудував житловий будинок за адресою: м. Одеса, провулок Третій Травневий, будинок № 42, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Одеса провулок Третій Травневий, будинок № 42, виданим КП «ОМБТІ та РОН», інвентаризаційна справа № 5670. Судом при розгляді справи, враховано, висновки викладені у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, де вказується, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина 1 статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини. Таким чином, суд визначив, що оскільки за своїм правовим режимом об’єкт не зданий в експлуатацію, то прирівнюється до об’єктів самочинного будівництва та входить до спадкової маси відповідно до п.8 вказаної постанови.

Відповідно ст..334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації , виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Стороною позивачки не заперечувалося, що вищенаведене судове рішення ними ніяк не реалізовувалося, не реєструвалося, до відповідних органів, що уповноважені приймати рішення про прийняття будинку до експлуатації, про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 не зверталася.

Звертаючись до суду з позовом 05.11.2014 року, представник ОСОБА_2, посилаючись на статті 386 ЦК України та ст. 391 ЦК України, які регулюють права власника нерухомого майна, вказувала, що позивачка є забудовником будинку № 42 по 3-ому Травневому провулку у місті Одесі, який належить їй на підставі заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22.10.2010 року.

Проте, суд проаналізувавши судове рішення від 22.10.2010 року прийшов до вірного висновку, що судом не встановлювалися обставини на які послалася ОСОБА_2 у позовні заяві. У вказаному рішенні, судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12, померлого 26 червня 2009 рок, до ОСОБА_2 перейшли права та обов’язки забудовника домоволодіння за адресою: м. Одеса, провулок 3-й Майський, будинок 42.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ч.ч.1-2 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, зареєстровані у будинку № 42 по провулку 3-ому Травневому в м. Одесі, а саме: ОСОБА_4 з 1974 року; ОСОБА_5 з 1973 року; ОСОБА_7 з 1989 року; ОСОБА_6 з 1985 року. Зазначені обставини підтверджуються довідкою та випискою з домової книги про склад сім’ї та прописку № 878 від 29.06.2016 року. Право власності у відповідачів на житловий будинок № 42 по провулку 3-й Травневий в м. Одесі – відсутнє.

Отже, відповідно до наданих сторонами доказів по справі, судом встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, провулок 3-й Травневий, яка мала б бути передана в оренду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12 знаходиться два житлових будинки, які мають різну нумерацію, один з яких під № 42, а інший під № 42/2.

Тому, за встановлених обставин, суд першої інстанції на підставі ст.ст.317, 383 ЦПК України, прийшов до вірного висновку, що позивачка по справі не є власницею житлового буднику № 42 по провулку 3-ому Травневому у місті Одесі, а тому позбавлена права ставити питання щодо усунення перешкод у користуванні власністю перед іншими особами шляхом їх виселення, враховуючи, що ці особи мешкають за місцем своєї реєстрації тривалий час, а відповідачі ОСОБА_6В та ОСОБА_6 з часу свого народження.

Щодо позовних вимог про вселення в будинок представника позивачки ОСОБА_3, то суд першої інстанції вірно зазначив, що, ні наданою довіреністю від 20 січня 2015 року, ні законодавством України не передбачено право на вселення представника позивачки( яка є сторонньою особою) у спірній житловий будинок.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин справи, колегія приходить до висновку, що позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-59 ЦПК України, в підтвердження своїх вимог.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3– відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення та вселення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_13