КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/3757/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Жук Г.А.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача: Хуторянець О.В. за довіреністю від 27.06.2017, Філатова Н.А. за довіреністю від 06.11.2015;

від відповідача: Сердюк О.В. за довіреністю від 07.11.2016;

від третьої особи: Сметанкіна Т.В. за довіреністю від 17.03.2016;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інфузія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017

у справі № 910/3757/17 (суддя І.М. Отрош)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного акціонерного товариства "Інфузія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

про стягнення 2866802 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інфузія" (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 31287944) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) суму основного боргу у розмірі 1481877 (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 101809 (сто одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 1127611 (один мільйон сто двадцять сім тисяч шістсот одинадцять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 40669 (сорок тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп.

В іншій частині позову відмовлено. Видано наказ.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Інфузія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у частковому задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" про стягнення основного боргу у розмірі 1 481 877,23 грн., 3% річних у розмірі 101 809,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 127 611,06 грн. та судовий збір у розмірі 40 669,46 грн. відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інфузія" у справі №910/3757/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інфузія" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Жук Г.А., Алданова С.О.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у частковому задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" про стягнення основного боргу у розмірі 1 481 877,23 грн., 3% річних у розмірі 101 809,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 127 611,06 грн. та судовий збір у розмірі 40 669,46 грн. відмовити повністю.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про фіксацію судового процесу.

У судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові заперечення.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 12.09.2017 представник третьої особи заявив клопотання про відкладення.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання вирішила відмовити в його задоволенні з огляду на те, що дане клопотання направлене третьою особою лише на зловживання своїми процесуальними правами з метою перешкоджання у здійсненні своєчасного розгляду даного господарського спору по суті.

У судове засідання 12.09.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у частковому задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" про стягнення основного боргу у розмірі 1 481 877,23 грн., 3% річних у розмірі 101 809,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 127 611,06 грн. та судовий збір у розмірі 40 669,46 грн. відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у частковому задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" про стягнення основного боргу у розмірі 1 481 877,23 грн., 3% річних у розмірі 101 809,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 127 611,06 грн. та судовий збір у розмірі 40 669,46 грн. відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Інфузія", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Інфузія" (покупець) укладено Договір № 23, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю скляних пляшок для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів, пробок гумових для закупорювання флаконів з інфузійними та трансфузійними розчинами, з гумової суміші FA-55 типу LK-4C, ковпачків алюмінієвих типу К-3-34 (продукція), а покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість за ціною та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 23 від 08.12.2009 підпис представника покупця на накладній свідчить про факт поставки продукції.

Згідно з п. 5.1 Договору № 23 від 08.12.2009 (в редакції Додаткової угоди № 6 від 15.01.2013) покупець проводить оплату продавцю за поставлену продукцію на умовах відтермінуванню платежу 80 календарних днів з моменту поставки на склад покупця.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 23 від 08.12.2009 днем отримання продукції є дата, вказана у накладній згідно з п. 6.1 даного договору.

Згідно з п. 6.1. Договору № 23 від 08.12.2009 продавець надає покупцю наступні документи на товар, що постачається у відповідності до договору - рахунок-фактуру на товар, товарну накладну, податкову накладну, сертифікат якості заводу-виробника.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 23 від 08.12.2009 загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до накладних або специфікацій, що додаються до нього.

Згідно з п. 10.2 Договору № 23 від 08.12.2009 цей договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010.

Додатковою угодою № 1 від 03.12.2010 строк дії договору продовжено до 31.12.2011; Додатковою угодою № 4 від 29.12.2011 - до 31.12.2012, Додатковою угодою № 5 від 30.01.2013 - до 31.12.2013, Додатковою угодою № 7 від 30.12.2013 - до 31.12.2014.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що він набув права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за вказаним договором поставки (Договором № 23 від 08.12.2009) щодо оплати товару, поставленого третьою особою відповідачу на загальну суму 1943798 грн. 08 коп. (за накладними № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп., № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп., № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп., № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.) на підставі укладеного між банком (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

При цьому, позивач зазначає, що частина грошових коштів у розмірі 416920 грн. 85 коп. була сплачена на користь позивача, у зв'язку з чим заборгованість Приватного акціонерного товариства "Інфузія" становить 1481877 грн. 23 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Так, судом встановлено, що 05.10.2011 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (фактор, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (клієнт) укладено Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38, відповідно до умов якого фактор (банк) зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 право грошової вимоги (право вимоги) - право клієнта, що відступається фактору (банку) відповідно до умов даного договору, вимагати від третьої особи - боржника сплатити грошову суму відповідно до умов контракту. Таке право виникає в момент укладення цього договору відповідно до умов контракту на підставі документів або може виникни ту у майбутньому після укладення цього договору в процесі виконання контракту клієнтом на підставі документів, що будуть оформлені у майбутньому; факторингове фінансування - операція фінансування під відступлення права вимоги, відповідно до якої фактор (банк) зобов'язується передати на умовах цього договору грошової кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові (банку) свої права вимоги; факторинг з регресом - факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов'язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед фактором (банком) за контрактом у розмірі, визначеному умовами цього договору; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту); реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами; перший платіж - сума грошових коштів в межах ліміту, що сплачується фактором (банком) клієнту в рахунок факторингового фінансування за всіма відступленими правами вимоги після підписання реєстру; боржник - третя особа - боржник за контрактом, права вимоги клієнта до якої відступаються факторові (банку) за цим договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, суд дійшов висновку, що вказаний договір містить елементи договору факторингу (в частині фінансування позивачем клієнта за відступлення клієнтом прав вимог до боржників) та договору поруки (в частині забезпечення виконання клієнтом зобов'язань боржників щодо сплати заборгованості на користь кредитора у зв'язку з відступленням прав вимог).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 ліміт на боржника - частина вартості прав вимоги до окремого боржника, визначена у додатковій угоді до цього договору, в межах якої фактор (банк) здійснює перший платіж; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту).

Відповідно до п. 1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 право вимоги є відступленим клієнтом фактору (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору, яка укладається в порядку, визначеному статтею 2 цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов'язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг т інших обов'язків, що випливають з такої поставки.

Згідно з п. 2.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 умови придбання фактором (банком) прав вимоги визначаються додатковими угодами, що складаються за формою згідно з Додатком № 2 до цього договору. Додаткові угоди щодо придбання фактором (банком) прав вимоги можуть укладатися протягом 12 місяців з дати набуття чинності цим договором. Клієнт має право ініціювати перегляд переліку боржників, лімітів, тощо, не частіше одного разу на 6 місяців та не пізніше 10 календарних днів до закінчення строку дії ліміту на відповідного боржника.

Відповідно до п. 2.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 для відступлення прав вимоги шляхом укладення додаткової угоди клієнт зобов'язаний попередньо надати фактору (банку) відповідну заявку (за формою, визначеною фактором) разом з наступними документами: копію контракту, укладеного з боржником; інформацію про боржника за формою згідно з договором; оригінал стандартного повідомлення боржника за контрактом за формою, визначеною договором, з доказами його отримання боржником; документи щодо повноважень посадових осіб клієнта, що підписуватимуть додаткову угоду; документи, що підтверджують зміни у правовому, фінансовому статусі клієнта порівняно із станом, що існував на дату укладення договору, або відсутність таких змін; інші документи та інформацію щодо правового статусу, фінансового стану клієнта, додаткового забезпечення, тощо, відповідно до вимог фактора. Фактор має право в будь-який час самостійно визначити документи та інформацію, їх форму та порядок надання, які є необхідними для прийняття фактором рішення про можливість придбання прав вимоги до конкретного боржника та умови укладення додаткової угоди. Встановлені фактором вимоги є обов'язковими для клієнта.

Згідно з п. 2.3 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 придбання прав вимоги, підписання реєстрів та/або сплата першого платежу здійснюються фактором лише при одночасному виконанні таких умов: подання клієнтом заявки разом з документами, відповідно до п. 2.2 договору, яка за формою і змістом задовольняють фактора; наявність поточного рахунку клієнта в установі фактора; відповідність прав вимоги, що пропонуються до відступлення клієнтом, контракту, вимогам фактора, нормам законодавства України та умовам договору; належне виконання клієнтом законодавства України та умов договору; подання для підписання реєстрів здійснюється в межах строку дії ліміту на боржника та сума першого платежу за правами вимоги згідно з такими реєстрами не перевищує розміру невикористаного ліміту на конкретного боржника; відсутність обставин дефолту або випадку дестабілізації ринку; укладення та належне виконання договорів забезпечення та страхування предмету застави.

Судом встановлено, що в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, якими сторони встановлювали, зокрема, ліміт на визначених боржників (контрагентів клієнта) та вартість прав вимоги, а саме Додаткова угода від 05.10.2011, Додаткова угода від 01.11.2011, Додаткова угода від 01.02.2012, Додаткова угода від 10.04.2012, Додаткова угода від 29.08.2012, Додаткова угода від 20.09.2012, Додаткова угода від 14.03.2013, Додаткова угода від 21.05.2013, Додаткова угода від 23.05.2013, Додаткова угода від 07.08.2013.

Зокрема, Додатком № 2 до Додаткової угоди від 07.08.2013 сторони погодили, що ліміт на боржника (Приватне акціонерне товариство "Інфузія") за Контрактом № 23 від 08.12.2009 становить 2500000 грн. 00 коп., вартість прав вимоги за контрактом - 3125000 грн. 00 коп.; максимальний розмір першого платежу - 80% від повної вартості прав вимоги, строк платежу за контрактом - 80 днів, реквізити контракту - Договір № 23 від 08.12.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, враховуючи умови п. 1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 (право вимоги є відступленим клієнтом фактору (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору, яка укладається в порядку, визначеному статтею 2 цього договору) та беручи до уваги дату укладення між сторонами за вказаним договором факторингу Додаткової угоди № 017/42-0-1/138/10 (07.08.20.13), суд дійшов висновку, що 07.08.2013 позивач набув права вимоги до відповідача (Приватного акціонерного товариства "Інфузія") за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 3125000 грн. 00 коп.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами.

Згідно з п. 3.1.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 для отримання першого платежу клієнт надає фактору (банку) такі документи разом із заповненим реєстром, підписаним уповноваженою особою клієнта та скріпленим печаткою клієнта (два екземпляра): оригінали документів, які відповідно до контракту, підтверджуються поставку/надання клієнтом боржнику товарів/послуг (рахунок-фактуру, залізничну накладну, товарно-транспорту накладну, видаткову накладну, акти приймання-передачі товарів/надання послуг); копії податкових накладних, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта.

Позивачем долучено до позовної заяви: - копію Реєстру № 10 від 30.01.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 50 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 175100 грн. 00 коп., сума першого платежу - 140080 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 50 від 30.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 175100 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 11 від 30.01.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 51 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 75000 грн. 00 коп., сума першого платежу - 60000 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 76500 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 13 від 05.02.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 72 від 04.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 301875 грн. 00 коп., сума першого платежу - 241500 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 24.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 12.05.2014; копію видаткової накладної № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 04.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 301875 грн. 00 коп.; копію Реєстру № 14 від 03.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 98 від 14.02.2014, накладною № 100 від 17.02.2014 та накладною № 101 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 339043 грн. 72 коп., сума першого платежу - 271234 грн. 98 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014/07.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014/22.05.2014; копію видаткової накладної № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., копію видаткової накладної № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію видаткової накладної № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп., копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп., копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 181125 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 16 від 17.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 99 від 14.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 79859 грн. 36 коп.., сума першого платежу - 63887 грн. 49 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп.; - копію Реєстру № 17 від 28.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 82 від 10.02.2014 та накладною № 85 від 10.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 146200 грн. 00 коп., сума першого платежу - 116960 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 30.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 15.05.2014; копію видаткової накладної № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та копію видаткової накладної № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 52200 грн. 00 коп. та копію податкової накладної від10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 108000 грн. 00 коп. - копію Реєстру № 18 від 01.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 96 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 254200 грн. 00 коп., сума першого платежу - 203360 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 07.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 22.05.2014; копію видаткової накладної № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 255200 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 19 від 03.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 92 від 13.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 230000 грн. 00 коп., сума першого платежу - 184000 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 13.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 234000 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 20 від 14.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія", що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 79 від 12.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 316920 грн. 00 коп., сума першого платежу - 253536 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 12.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 319920 грн. 00 коп.

Оригінали вказаних реєстрів, видаткових та податкових накладних долучено позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 20.06.2017.

Відповідно до п. 2.7 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 після підписання реєстру фактор надсилає зазначеним в ньому боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 10, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп.; копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 11, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 13, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 14, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. та № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 16, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 17, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 18, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 19, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. та копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 20, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 фактор (банк) не пізніше банківського дня, наступного за днем підписання фактором реєстру, перераховує грошові кошти в сумі першого платежу, розмір якого визначений реєстром, на поточний рахунок клієнта.

Судом встановлено, що 30.01.2014 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" грошові кошти у розмірі 140080 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 10 від 30.01.2014); 30.01.2014 - грошові кошти у розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 11 від 30.01.2014); 01.04.2014 грошові кошти у розмірі 203360 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 01.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 18 від 30.01.2014); 03.04.2014 - грошові кошти у розмірі 184000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 6 від 03.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 19 від 03.04.2014); 17.03.2014 - грошові кошти у розмірі 63887 грн. 49 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 17.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 16 від 17.03.2014); 28.03.2014 - грошові кошти у розмірі 116960 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 28.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 17 від 28.03.2014); 05.02.2014 - грошові кошти у розмірі 241500 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.02.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 13 від 05.02.2014); 05.03.2014 - грошові кошти у розмірі 271234 грн. 98 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 14 від 05.03.2014); 14.04.2014 - грошові кошти у розмірі 253536 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 14.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 20 від 14.04.2014); копії вказаних меморіальних ордерів долучено позивачем до позовної заяви.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, надавши третій особі грошові кошти на підставі укладених реєстрів (про відступлення прав вимоги до відповідача за Договором № 23 від 08.12.2009).

Водночас, набувши права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 1943798 грн. 08 коп. (на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 та додаткових угод до нього), позивачу фактично було сплачено грошові кошти у розмірі 416920 грн. 85 коп., у зв'язку з чим загальний розмір невиконаних зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за Договором № 23 від 08.12.2009, права вимоги яких набув позивач, станом на 30.08.2016 становить 1481877 грн. 23 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що у 2015 році Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_10 заборгованості у розмірі 4444580 грн. 17 коп (справа № 285/1462/15-ц); копія відповідної позовної заяви у справі № 285/1462/15-ц (як зазначає позивач) долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 21.04.2017.

Крім того, судом встановлено, що у 2015 році Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_11 заборгованості у розмірі 4444580 грн. 17 коп. (справа № 285/1480/15-ц); копія відповідної позовної заяви у справі № 285/1480/15-ц (як зазначає позивач) долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 21.04.2017.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2015 цивільні справи № 285/1462/15-ц та № 285/1480/15-ц об'єднано в одне провадження для спільного розгляду з огляду на однорідність позовних вимог (№ 285/1462/15-ц).

21.04.2017 позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2015 у справі № 285/1462/15-ц.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, обгрунтовуючи позовні вимоги у справі № 285/1462/15-ц, позивач вказав на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" було укладено Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідно до умов якого (враховуючи укладені між сторонами додаткові угоди та реєстри відступлення прав вимог) позивач набув права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором № 23 від 08.12.2009, а саме за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014 (за реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014). Крім того, на підставі вказаного Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 позивач набув права вимоги до ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" щодо оплати товару, поставленого за Договором № 25 від 08.12.2009 року, а саме за накладними № 215 від 09.03.2014, №143 від 09.03.2014, №186 від 07.03.2014, №129 від 03.03.2014, №135 від 05.03.2014, №133 від 04.03.2014, №128 від 03.03.2014, №127 від 28.02.2014, №114 від 27.02.2014, та до ТОВ "Юрія Фарм" щодо оплати товару, поставленого за Договором № 35 від 13.09.2012, а саме за накладними № 206 від 24.03.2014, № 205 від 24.03.2014, № 198 від 24.03.2014.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач у справі № 285/1462/15-ц зазначив, що відповідно до п. 5.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 сторони домовились, що клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма") виступає поручителем за виконання боржниками клієнта (Приватного акціонерного товариства "Інфузія", ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та ТОВ "Юрія Фарм") зобов'язань перед фактором (банком) по оплаті коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором (банком) за виконання боржником зобов'язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язань з оплати прав вимоги конкретним боржником по контракту, є момент підписання сторонами реєстру.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач зазначив, що вказані боржники прострочили виконання своїх зобов'язань перед банком за вказаними договорами (накладними), з огляду на що станом на 03.03.2015 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (враховуючи, що товариство є солідарним поручителем вказаних боржників відповідно до п. 5.1 договору факторингу) становить 1481877 грн. 23 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ПрАТ "Інфузія", 1605622 грн. 32 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", та 928980 грн. 00 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ТОВ "Юрія Фарм".

Крім того, згідно з п. 4.1.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 ТОВ "Юнік Фарма" зобов'язане сплачувати проценти за користування грошовими коштами в сумі фактичної заборгованості за першим платежем згідно з реєстром з дня перерахування першого платежу на поточний рахунок клієнта до дати отримання фактором грошових коштів за контрактом та документами в сумі першого платежу від боржника або від клієнта як поручителя по зобов'язанням боржника.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач (банк) у справі № 285/1462/15-ц зазначив, що станом на 03.03.2015 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" зі сплати процентів становить 158865 грн. 36 коп. (за відступлення прав вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія"), 172131 грн. 51 коп. (за відступлення прав вимоги до ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод") та 97103 грн. 75 коп. за відступлення прав вимоги до ТОВ "Юрія Фарм").

При цьому, як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач вказав на те, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 було забезпечене порукою з ОСОБА_10 на підставі Договору поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75 від 07.08.2013, відповідно до умов якого поручитель (відповідач у справі № 285/1462/15-ц) зобов'язався відповідати перед банком солідарно за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" забезпечених зобов'язань, якими є всі та окремі грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" перд банком, що випливають з умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

Так само, виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 було забезпечене порукою з ОСОБА_11 на підставі Договору поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76 від 07.08.2013, відповідно до умов якого поручитель (відповідач у справі № 285/1462/15-ц) зобов'язався відповідати перед банком солідарно за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" забезпечених зобов'язань, якими є всі та окремі грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" перед банком, що випливають з умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

За таких обставин, як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за виконання вказаним товариством зобов'язань за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, позивач (банк) у справі № 285/1462/15-ц просив суд стягнути з вказаних відповідачів (поручителів) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, яка станом на 03.03.2015 становила суму 4444580 грн. 17 коп. (1481877 грн. 23 коп. заборгованості за правами вимоги до ПрАт "Інфузія" та 158865 грн. 36 коп. нарахованих процентів за відступлення прав вимог; 1605622 грн. 32 коп. заборгованості за правами вимоги до ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та 172131 грн. 51 коп. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог; 928980 грн. 00 коп. заборгованості за правами вимог до ТОВ "Юрія Фарм" та 97103 грн. 75 коп. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог).

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц у позові Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено у зв'язку з тим, що порука за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75 від 07.08.2013 та за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76 від 07.08.2013 припинилась станом на дату звернення позивача до суду.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц залишено без змін.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що лише встановлені судом факти мають преюдиційне значення, а вказано, що таке (преюдиційне) значення мають обставини, встановлені рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Інфузія" (відповідач у даній справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (третя особа у даній справі) були третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі № 285/1462/15-ц.

Крім того, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" було позивачем у справі № 285/1462/15-ц та є позивачем у даній справі.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015, та набрало законної сили 01.10.2015), по відношенню до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Приватного акціонерного товариства "Інфузія" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" не потребують доказування при розгляді даної справи (відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Зокрема, у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц встановлено, що станом на 03.03.2015 загальний розмір заборгованості ТОВ "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування становить 4444580,17 грн., в тому числі: 1481877,23 грн. - заборгованість за правами вимоги до ЗАТ "Інфузія"; 158865,36 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ЗАТ "Інфузія".

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма") виступає поручителем за виконання боржниками клієнта (Приватного акціонерного товариства "Інфузія", ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та ТОВ "Юрія Фарм") зобов'язань перед фактором (банком) по оплаті коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором (банком) за виконання боржником зобов'язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язань з оплати прав вимоги конкретним боржником по контракту, є момент підписання сторонами реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 вбачається, що третя особа (клієнт) виступає поручителем за виконання відповідачем (боржником, Приватним акціонерним товариством "Інфузія") зобов'язань за контрактом (Договором № 23 від 08.12.2009) в сумі несплаченої вартості прав вимоги щодо оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, у рішенні суду у справі № 285/1462/15-ц встановлено розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 як поручителя (відповідно до п. 5.1 договору факторингу) Приватного акціонерного товариства "Інфузія", зокрема, станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп. (що є заборгованістю за правами вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за Договором № 23 від 08.12.2009, а саме за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014 та за відповідними реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014 (враховуючи обгрунтування позовних вимог у справі № 285/1462/15-ц).

Водночас, з огляду на те, що поручитель (в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма") і боржник (в даному випадку Приватне акціонерне товариства "Інфузія") відповідають як солідарні боржники (у тому ж обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки - відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що по суті у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області суду від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц було встановлено розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інфузія" (як боржника) за Договором № 23 від 08.12.2009 з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014, та право вимоги за якими перейшло до позивача (банку) на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідних додаткових угод до нього та реєстрів переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014, і розмір такої заборгованості станом на 03.03.2015 становить 1481877 грн. 23 коп.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015, та набрало законної сили 01.10.2015), в якому встановлено станом на 03.03.2015 розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 як поручителя (та відповідно солідарного боржника) Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за зобов'язаннями, які виникли з Договору № 23 від 08.12.2009, у розмірі 1481877 грн. 23 коп., тобто, по суті, встановлено розмір Приватного акціонерного товариства "Інфузія" (як боржника) за Договором № 23 від 08.12.2009 з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014, та право вимоги за якими перейшло до позивача (банку) на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідних додаткових угод до нього та реєстрів переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені у рішенні суду у справі № 285/1462/15-ц, не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, тобто поза межами перегляду вказаного рішення суду в касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015, зокрема щодо розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" як поручителя Приватного акціонерного товариства "Інфузія" (солідарного боржника) за видатковими накладними і реєстрами, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі, а, по суті, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за вказаними видатковими накладними та реєстрами станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп., не можуть ставитися судом при розгляді даної справи та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, тобто поза межами перегляду вказаного рішення суду в касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

Водночас, як встановлено судом, відповідач та третя особа у даній справі заперечують проти задоволення позову, зазначаючи, що невиконані зобов'язання між відповідачем та третьою особою за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними) відсутні, так як зобов'язання між сторонами за деякими видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, ніколи не виникали (за видатковими накладними № 50 від 30.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014 та № 98 від 14.02.2014), в частині інших накладних (№82 від 10.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014) зобов'язання виникли на інші суми та товар, поставлений за ними, відповідачем повністю оплачений, а в частині накладних № 99 від 14.02.2014, № 100 від 17.02.2014 та № 101 від 17.02.2014 зобов'язання припинились так як відповідач повністю оплатив товар, поставлений за ними.

Крім того, третя особа вказує на те, що умови, на яких банк придбав право вимоги, визначаються Додатками № 2 до договору факторингу. Однак, на думку третьої особи, такі додатки можуть бути укладені лише до 05.10.2012, що встановлено в п. 2.1. договору факторингу. Зміни до цього пункту договору не вносилися та строки не подовжувалися. Таким чином, за твердженням третьої особи, з урахуванням обмеження в праві укладати Додатки № 2 - до 05.10.2012, до відома можуть бути прийняті лише Додатки № 2 з лімітами на 3000000,0 грн., 6000000,0 грн, 8000000,0 грн, 8480000,0 грн., укладення сторонами наступних Додатків № 2 на суми лімітів 10000000,0 грн, 6000000,0 грн, 6000000,0 не може братися до уваги, оскільки вони укладені за межами 12 міс, встановлених у п.2.1. договору.

При цьому, третя особа зазначила, що реєстри відступлення прав вимоги, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги так як відносяться до недійсних лімітів фінансування.

До того ж, у судовому засіданні 24.04.2017 представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що по накладним № 50, № 51 та № 72 банк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" про зворотнє відступлення прав вимоги - тобто від Приватного акціонерного товариства "Інфузія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (повідомлення про зворотне відступлення від 08.05.2014 та від 13.05.2014).

Однак, суд зазначає що викладені заперечення відповідача та третьої особи щодо наявності/відсутності та розміру заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інфузія" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними та відповідними реєстрами переданих вимог), та право вимоги за якими перейшло до банку на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, заперечення щодо недійсності вказаних реєстрів та додаткових угод до договору факторингу, пояснення щодо зворотного відступлення прав вимоги та інші пояснення, викладені у відзивах на позовну заяву, поданих до суду 27.03.2017 та 28.03.2017, не можуть досліджуватись судом в межах розгляду даної справи, так як вони фактично ставлять під сумнів обставини, встановлені у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015, а саме, ставлять під сумнів встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості станом на 03.03.2015 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" як поручителя Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за видатковими накладними і реєстрами, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі, а, по суті, наявності та розміру заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за вказаними видатковими накладними та реєстрами станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп., що, по суті, порушує принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що всі вказані заперечення та доводи відповідача і третьої особи щодо підстав відсутності заборгованості (у зв'язку з її оплатою чи зворотнім відступлення прав вимог) стосуються періоду до винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.

Тобто, всі ті обставини, про які зазначають відповідач та третя особа, мали місце на дату винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц, а тому мали бути враховані, оцінені та досліджені судом у справі № 285/1462/15-ц у випадку подання Приватним акціонерним товариством "Інфузія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (або сторонами у справі) належних та допустимих доказів на їх підтвердження при розгляді справи № 285/1462/15-ц.

Таким чином, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/1462/15-ц встановлені обставини щодо розміру заборгованості за Договором № 23 від 08.12.2009 (за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014) станом на 03.03.2015, та відповідно наявність такої заборгованості станом на дату винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Крім того, 15.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказала про наявність у провадженні СВ Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області кримінального провадження № 12017060090000316 від 26.02.2017, відкритого за ознаками кримінального правопорушення за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у зв'язку з підробленням накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом позову.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Таким чином, у випадку скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Крім того, у випадку винесення судом вироку у кримінальному провадженні № 12017060090000316 щодо встановлення обставин фальшивості документів або речових доказів, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у справі № 285/1462/15-ц за нововиявленими обставинами

При цьому, суд зазначає, що будь-яких доказів припинення зобов'язань відповідача (Приватного акціонерного товариства "Інфузія") за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними), в тому числі шляхом здійснення оплат чи у зв'язку з зворотнім відступлення прав вимоги від банку до клієнта (п. 10.1 договору факторингу) після винесення Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області рішення у справі № 285/1462/15-ц - 13.08.2015, сторонами суду не надано.

Отже, враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом у справі № 285/1462/15-ц (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015) обставини щодо наявності станом на 03.03.2015 заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інфузія" за Договором № 23 від 08.12.2009 (за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014), право вимоги за якими перейшло до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 (за реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014) у загальному розмірі 1481877 грн. 23 коп., та відсутність в матеріалах даної справи доказів сплати (часткової сплати) вказаної суми грошових коштів на користь позивача (банку) відповідачем або третьою особою, здійснених у період після 13.08.2015 (винесення судом у справі № 285/1462/15-ц рішення), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інфузія" суми основного боргу у розмірі 1481877 грн. 23 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, що стосується доводів відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 27.03.2017, щодо неповідомлення позивачем про відступлення прав вимоги, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.7 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 після підписання реєстру фактор надсилає зазначеним в ньому боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 10, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп.; копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 11, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 13, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 14, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. та № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 16, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 17, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 18, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 19, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. та копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 20, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які як зазначає позивач є доказами направлення відповідачу та отримання відповідачем вказаних повідомлень про переуступку прав вимоги.

Відповідачем не спростовано суду належними та допустимими доказами, що надані позивачем копії вказаних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення є доказами надсилання відповідачу/отримання відповідачем саме вказаних повідомлень про переуступку прав вимоги (за спірними видатковими накладними та реєстрами), зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що у вказані на рекомендованих повідомленнях дати ним була отримана від позивача будь-яка інша поштова кореспонденція.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 257314 грн. 00 коп. за загальний період нарахування з 23.05.2014 по 30.08.2016, враховуючи здійснені часткові оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, 08.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Інфузія", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Інфузія" (покупець) укладено Договір № 23, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю скляних пляшок для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів, пробок гумових для закупорювання флаконів з інфузійними та трансфузійними розчинами, з гумової суміші FA-55 типу LK-4C, ковпачків алюмінієвих типу К-3-34 (продукція), а покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість за ціною та в строки, передбачені цим договором.

Як встановлено судом, згідно з п. 5.1 Договору № 23 від 08.12.2009 (в редакції Додаткової угоди № 6 від 15.01.2013) покупець проводить оплату продавцю за поставлену продукцію на умовах відтермінуванню платежу 80 календарних днів з моменту поставки на склад покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати товар не пізніже ніж через 80 календарних днів від дати поставки товару.

Тобто, оплату товару за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп. відповідач повинен був здійснити у строк до 20.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп. - у строк до 20.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп. - у строк до 25.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп. - у строк до 05.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 05.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. - у строк до 01.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп. - у строк до 01.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. - у строк до 04.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп. - у строк до 03.05.2014 (включно).

Судом встановлено, що 11.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 25262 грн. 68 коп., 12.06.2014 - грошові кошти у розмірі 5453 грн. 81 коп., 16.06.2014 - грошові кошти у розмірі 6160 грн. 20 коп., 18.06.2014 - грошові кошти у розмірі 269019 грн. 83 коп., 19.06.2014 - грошові кошти у розмірі 224 грн. 70 коп., 23.06.2014 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп., 25.06.2014 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп., 04.07.2014 - грошові кошти у розмірі 720 грн. 00 коп., 09.07.2014 - грошові кошти у розмірі 9040 грн. 02 коп., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи 21.04.2017, та відображено у розрахунку 3% річних, долученому позивачем до позовної заяви.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, позивач здійснює нарахування 3% річних за загальний період з 23.05.2014 по 30.08.2016, зокрема позивачем нараховано 3% річних у розмірі 101214 грн. 24 коп. за період з 23.05.2014 по 30.08.2016 на суму заборгованості 1481877 грн. 23 коп. (сума основного боргу); 39 грн. 45 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 10.06.2014 на суму 25262 грн. 68 коп. (сплачена 11.06.2014); 35643 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 11.06.2014 на суму 5453 грн. 81 коп. (сплачена 12.06.2014); 42339 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 15.06.2014 на суму 6160 грн. 20 коп. (сплачена 16.06.2014); 574 грн. 89 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 17.06.2014 на суму 269019 грн. 83 коп. (сплачена 18.06.2014); 0 грн. 50 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 18.06.2014 на суму 224 грн. 70 коп. (сплачена 19.06.2014); 46388 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 22.06.2014 на суму 500 грн. 00 коп. (сплачена 23.06.2014); 13150 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 24.06.2014 на суму 500 грн. 00 коп. (сплачена 25.06.2014); 17930 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 03.07.2014 на суму 720 грн. 00 корп. (сплачена 04.07.2014) та 34 грн. 92 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 08.07.2017 (сплачена 09.07.2014).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем періоду нарахування (враховуючи дати здійснення третьою особою часткових оплат, строків настання оплат та кількості календарних днів прострочення).

Водночас, при здійсненні розрахунку 3% річних (в межах заявленого періоду) позивачем були допущені арифметичні помилки, що призвело до визначення неправильного розміру 3% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування та з урахуванням здійснених часткових оплат та їх дат).

Отже, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 101809 грн. 38 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інфузія" 3% річних у розмірі 257314 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 101809 грн. 38 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1127611 грн. 06 коп. за загальний період нарахування з 23.05.2014 по 30.08.2016, враховуючи здійснені часткові оплати.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем періоду нарахування (враховуючи дати здійснення третьою особою часткових оплат, строків настання оплат та періодів прострочення) та обґрунтованим в арифметичному відношенні, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інфузія" інфляційних втрат у розмірі 1127611 грн. 06 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інфузія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/3757/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3757/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Г.А. Жук

С.О. Алданова