ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/2560/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                  Іщук Л.П.,

суддів                                                                      Попка Я.С., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання                    Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі – Хустського ОУПФ України в м. Закарпатській області) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 14.11.2016 року позов задоволений: визнано протиправними дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов'язано Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня набуття ним права на призначення пільгової пенсії, а саме з 14 лютого 2015 року.

Відповідач - Хустське ОУПФ України в Закарпатській області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з’ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, який дає право на призначення пільгової пенсії. Крім того, зазначає, що позивачем не надано належними чином оформленої уточнюючої довідки, у зв’язку з чим неможливо зарахувати роботу позивача до пільгового стажу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області з відповідною заявою про призначення пенсії згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

11 березня 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по його заяві від 13.02.2015 року.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням позивач звернувся до суду для захисту порушених прав. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року роз’яснено, що ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2.

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області і просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14 лютого 2015 року згідно поданої заяви від 13.02.2015 року.

Листом № 37/П-01 16 травня 2016 року Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовило йому в призначенні пенсії за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що записи про роботу майстром та виконробом у трудовій книжці позивача підтверджують його стаж, жодних інших первинних документів на підтвердження цього факту не потрібно, а тому у позивача є право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 цього Закону передбачено, що особи, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Відповідно до п.10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.

Як вбачається із матеріалів справи, до заяви позивачем було додано трудову книжку, серії БТ-I № 9836266, в якій містяться записи про його роботу майстром з 05.11.1979 року до 01.03.1984 року, виконробом з 01.03.1984 року по 30.01.2010 року в Хустській ПМК-118 треста «Закарпатбуд», яка наказом №200 від 20.12.1990 року перейменована в ПБМР-4 треста «Закарпатбуд», яке наказом №49-к від 18.05.1993 року перейменовано в «БУ-4» ВАТ треста «Закарпатбуд», яке наказом від 28.08.1996 року перейменовано в ЗАТ «БМУ-Хуст», та виконробом в з 01.07.2010 року в ЗАТ «БМУ-Хуст», яке наказом №61-к від 15.11.2010 року перейменовано в ПрАТ «БМУ-Хуст».

Оскільки трудова книжка ОСОБА_1, як основний документ про трудову діяльність працівника, містить достатні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, підстав для застосування п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, про що просить апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами повністю підтверджується факт наявності пільгового стажу позивача та зайнятості позивача на роботі, яка передбачає право на призначення пільгової пенсії.

Апеляційний суд зазначає також ту обставину, що ПАТ «БМУ-ХУСТ», на якому працював позивач, відшкодовувало фактичні витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1М на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 14.02.2015 року по 31.08.2017 року.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі № 309/1164/15-а встановлено, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки має наявний пільговий стаж та працював за роботах, передбачених за Списком № 2. Таким чином, така обставина встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо дати, з якої слід призначити пенсію, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно п.12 цього Порядку, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Як свідчать письмові докази, на час звернення з заявою 13.02.2015 року ОСОБА_1 надав всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах та мав достатній стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача ОСОБА_1, де записані всі періоди його роботи та не врахував обставин, встановлених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року про право позивача на призначення пільгової пенсії .

На підставі наведеного апеляційний суд вказує на те, що позивачем належним чином підтверджено можливість віднесення спірних періодів роботи до роботи, яка підтверджує наявність пільгового стажу та підстав для призначення пільгової пенсії.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані відповідні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільгового стажу, тобто він має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні такої пенсії.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Хустського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі № 309/1933/16–а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      Л.П. Іщук

Судді                                                                                          Я.С Попко

                                                                                          ОСОБА_2

Ухвала складена в повному обсязі 20.09.2017 року