Номер провадження: 22-ц/785/71/17

Номер справи місцевого суду: 520/10491/13-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Лопотанові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаметра. ОСОБА_2», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги та зобов’язання виконати споживчий договір, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3, Головне Одеське обласне управління по справах захисту прав споживачів, Національний банк України про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року,-

встановила:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09.11.2006 року у розмірі 97118,95 доларів США, що еквівалентно 1437770,78 грн., посилаючись на неналежне виконання останнім умов кредитного договору.

26.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаметра. ОСОБА_2», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій просив визнати договір купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року, який укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», недійсним, зобов’язати ТОВ «Діаметра. ОСОБА_2» виконати споживчий договір про надання послуг по розрахунку із банківською установою від 04.04.2014 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виписка з договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року не містить посилання на № 11074286000 від 09.11.2006 року, тому ОСОБА_1 вважає ПАТ «Дельта Банк» неналежним позивачем.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що для погашення заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк» ним було укладено з ТОВ «Діаметра. ОСОБА_2» споживчий договір про надання послуг по розрахунку із банківською установою від 04.04.2014 року, на виконання якого ОСОБА_1 було здійснено перший платіж, але на підставі п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору ТОВ «Діаметра. ОСОБА_2» як сторона договору відмовляється від виконання зобов’язань.

10.11.2014 року з зустрічними вимогами звернулася до суду ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що при надання Банком кредиту в іноземній валюті, а також здійснення платежів на погашення кредиту та сплати відсотків було грубо порушено законодавство. Позивачка також зазначила, що умови договору є несправедливими.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 97118,95 доларів США, що еквівалентно 1437770,78 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3441 грн..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5, районний суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, чим порушив умови договору, та внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками, підстави ж для визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, зобов’язання виконати споживчий договір, визнання кредитного договору та іпотечного договорів недійсними- відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 09.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11074286000, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 65 000 дол. США строком до 09.11.2016 року із відсотковою ставкою 11,3 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань 09.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким іпотекодавці передали іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов’язання по наданню кредитних коштів позичальнику.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Згідно виписки із вказаного договору, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 11074286000 від 09.11.2009 року, що вбачається із дослідженого судом акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов’язання, чим порушив умови договору, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту № 11074286000 від 09.11.2009 року. Так, станом на 11.11.2014 року заборгованість за вказаним договором становить 97 118,95 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 1437770,78 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 50 965,17 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 754499,84 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 46153,78 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 683270,94 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Статтями 6, 627 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України.

Пунктом 9.13 договору про надання споживчого кредиту від 09.11.2006 року № 11074286000 визначено, що підписання даного Договору позичальником свідчить, що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного Договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання апелянта на те, що Банк не мав права на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки не отримував індивідуальної ліцензії на право надання кредиту в іноземній валюті, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, так як відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дозволяє зробити висновок, що наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Крім того, зазначена позиція викладена у ч. 10 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якій роз'яснено законність укладення кредитних договорів фінансовими установами в іноземній валюті у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством.

Положеннями абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України про розгляд цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2013 року роз’яснено, що суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: ст. 303; 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9