АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/4163/17 Головуючий 1 інст. - Шарко О.П.

Справа № 645/5280/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» вересня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретарів: Каюкова Ю.В., Баранкової В.В., Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання умов іпотечного договору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки такими, що не підлягають виконанню,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича. В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 21 грудня 2006 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» укладено кредитний договір № Ф2084/12-06 про надання їй кредиту в розмірі 29600,00 доларів США на строк до 01 грудня 2011 року на поточні потреби. В забезпечення виконання її зобов'язань перед банком за кредитним договором 21 грудня 2006 року між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м., яка належить їй на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бесєдою О.Д. 15 жовтня 2004 року за реєстровим № 4016.

Зазначила, що 06 жовтня 2010 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № Ф2084/12-06 від 21 грудня 2006 року та 12 квітня 2011 року - договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, однак її ані банк, ані товариство про це не повідомляли.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року, стягнуто з неї на користь товариства 210108,00 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вказала, що 07 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зареєстровано за товариством квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м. на підставі договору іпотеки, серія та номер 2438, виданий 21 грудня 2006 року, акту оцінки, що передається в іпотеку, договору про відступлення права за іпотечним договором, серія та номер 839, виданий 12 квітня 2011 року.

Зазначила, що на теперішній час в спірній квартирі постійно проживають та зареєстровані вона та її малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, іншого житла ні вона, ні її малолітня дочка у власності не мають.

Вважала, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій», а тому не може бути відчужена без згоди власника, яку вона не надавала. Також відповідного попереднього дозволу органу опіки та піклування у відповідача не має.

Зазначила, що у нотаріуса не було всіх передбачених чинним законодавством документів, на підставі яких можливо перереєструвати право власності за товариством. Також нотаріусом не було перевірено те, що договір іпотеки є похідним від кредитного договору, свою згоду на відчуження спірної квартири вона не надавала, чим нотаріусом порушено вимоги Закону України «Про мораторій».

Вважала, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки набуває лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, які, в свою чергу, необхідно перевірити не тільки на наявність, а й на зміст та повноту поданих документів.

Просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м., яка складається з двох кімнат), за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., індексний номер 31797154 від 10 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 16826454, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1050791763101; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на її користь ? частину понесених судових витрат; стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. на її користь ? частину понесених судових витрат.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м., яка складається з двох кімнат), за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., індексний номер 31797154 від 10 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 16826454, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1050791763101; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,21 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, за змістом якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що укладаючи договір іпотеки позивач гарантувала, що предмет іпотеки знаходиться у її власності, під забороною та заставою не перебуває, у ній не мешкають та не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти; що укладаючи договір іпотеки позивач засвідчила, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки; що позивач уклавши кредитний договір та договір іпотеки надала згоду на відчуження предмета іпотеки іпотекодержателем одноособово в позасудовому порядку шляхом прийняття предмета іпотеки у власність та визначила, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виступає договір іпотеки та наявне в ньому іпотечне застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя; що договір іпотеки було укладено значно раніше ніж набрав чинність Закон України «Про мораторій» на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а тому, введені законом норми не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при реєстрації права власності на спірну квартиру, Чуловським В. А. порушено норми чинного законодавства.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України можна зробити висновок про те, що законодавець визначає три способи захисту для задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» укладено кредитний договір № Ф2084/12-06 про надання їй кредиту в розмірі 29600,00 доларів США на строк до 01 грудня 2011 року на поточні потреби.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15 жовтня 2004 року за реєстровим № 4016.

Пунктом 5.4.1 договору іпотеки передбачено, що рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібне. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

06 жовтня 2010 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором, а 12 квітня 2011 року - договір відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Пунктом 8.6 договору іпотеки передбачено, що відступлення права за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором.

Зазначені договори є чинними.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року із змінами та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 з подальшими змінами.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року із змінами передбачено підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, зазначено, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Пунктами 6 - 9 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав. У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів. Разом з заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. проведено державну реєстрацію права власності спірної квартири. Заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано 07 жовтня 2016 року ОСОБА_5, яка за довіреністю від 06 жовтня 2016 року діяла від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та мала права подавати відповідну заяву (повідомлення) про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав іншого речового права (припинення іпотеки), заяву про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав обтяження речового права (припинення заборони, іпотеки), отримувати картки прийому заяв, рішення щодо державної реєстрації, інформацію з Державного реєстру речових прав тощо та здійснювати інші, пов'язані з цим дії, (в тому числі підписувати всі, пов'язані з цим документи).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що право власності зареєстровано на підставі договору іпотеки, договору про відступлення права за іпотечним договором та акта оцінки спірної квартири.

Пунктом 2.3. договору про відступлення права за іпотечним договором передбачено, що права за договором іпотеки вважаються відступленими з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення.

Пунктом 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Як вбачається з матеріалів справи така вимога надіслана ОСОБА_1 16 лютого 2016 року, яку отримано нею особисто 25 лютого 2016 року.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства 210108,00 грн. заборгованості за кредитним договором.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що заборгованість за кредитним договором не погашено. На сьогоднішній день залишок заборгованості склав 199007, 23 грн.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що своєї згоди ОСОБА_1 на укладання договору про відступлення права вимоги не надавала, що про наявність такого договору її не повідомили, що представник ОСОБА_5 не мала права укладати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» договір про відступлення права вимоги, що приватним нотаріусом Чуловським В.А. при реєстрації права власності порушено норми чинного законодавства є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, наведеними вище.

Аналізуючи зазначене, судова колегія вважає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції безпідставно скасував реєстрацію спірної квартири, яку проведено з додержанням норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року - скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії