УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі Іванові О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської Раді до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року,
встановила:
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання, посилаючись на те що, 25 червня 2006 року ОСОБА_1 повідомил міського голову про проведення тривалої інформаційної компанії „Азатлик" з розбивкою інформаційного намету на площі ім. Леніна в м. Сімферополі. Позивач вважає, що проведення інформаційної компанії з розбивкою намету може створити погрозу порушення громадського порядку, блокувати роботу державних, громадських, культурних установ, створить перешкоди пересуванню громадян.
Виконавчий комітет просив заборонити ОСОБА_1 організацію та проведення тривалої інформаційної компанії з розбивкою намету на площі ім. Леніна в м. Сімферополь.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року позов задоволен. Суд зобов'язав ОСОБА_1 організацію та проведення тривалої інформаційної компанії з розбивкою намету на площі ім. Леніна в м. Сімферополь.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як ухвалену з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що проведення інформаційної компанії не завдавало перешкод для вільному пересуванню пішоходів, а також находження намету на площі не блокувало роботу державних установ не порушувало санітарних та гігієнічних норм.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, організатори акції без попередження органа виконавчої влади або місцевого самоврядування про час, кількість учасників, місце, тривалість інформаційної компанії 13 травня 2006 року на площі ім. Леніна в м. Сімферополь встановили намет.
Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини (Рим, 1950; далі - Конвенція), яка з 11 вересня 1997 року набрала чинності для України, передбачено обов'язок держави забезпечити ефективне використання особою права мирних зборів, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному сус-
Справа № 22а-5542/2006
Головуючий у першій
інстанції____________________ Шильнов М.О.
Доповідач Ісаєв Г.А.
пільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до ст. 39 Конституції України право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких вони завчасно сповіщають органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, може бути обмежене судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4 - рп/2001 вказано, що строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Таким чином про відповідні зібрання та інші заходи необхідно у будь-якому випадку своєчасно сповістити (повідомити) органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
У сенсі вказаних правових норм, це є необхідною умовою для проведення вказаних заходів.
У розумінні підп. З п. б ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань про проведення мітингів, зборів та ін. є повноваженнями, делегованими державою саме органам місцевого самоврядування і тому саме до цих органів повинні були звернутися організатори масових заходів.
Проте, відповідач не сповістив (не повідомив) про проведення вказаних заходів органи місцевого самоврядування з метою запобігання цими органами небезпеки заворушень, злочинів, загроз здоров'ю населення або правам і свободам інших громадян. Це достовірно встановлено судом і відповідачем не спростовано.
З підстав наведеного, судова колегія вважає, що дійсно, організаторами проведення інформаційної компанії не були виконані всі необхідні і суттєві, передбачені ч. 2 ст. 39 Конституції України та ст. 11 Конвенції умови для проведення цього масового заходу.
Таким чином, не був дотриманий необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів мешканців міста Сімферополь і іншого населення і цілями, на досягнення яких були спрямовані оскаржувані дії.
Вищевказане, як вважає колегія суддів, означає не тільки право самої людини вимагати дотримання зазначених у Конституції України прав, але й обов'язковість будь-якої людини самої неухильно дотримуватися положень Конституції та діючих законів України.
Інші дії порушують конституційний принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Тому рішення суду першій інстанції відповідає положенням ст. 39 Конституції України, ст. 182 КАС України.
У зв'язку з тим, що відповідачем не дотримано вказаного вище безумовного порядку повідомлення (сповіщення) органів місцевого самоврядування, - доводи апеляційної скарги щодо застосування частини 2 статті 182 КАС України є безпідставними.
Згідно зі статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає постанову суду законною і обґрунтованою і такою, що не суперечить фактичним обставинам і колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
На підставі вказаного і керуючись статтями 182, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця.