УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляцій­ного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді    Панкова М.В. суддів    Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі    Іванові О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну спра­ву за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської Раді до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року,

встановила:

Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про обмеження права на мирні зібрання, посилаючись на те що, 25 червня 2006 року ОСОБА_1 повідомил міського голову про проведення тривалої інформацій­ної компанії „Азатлик" з розбивкою інформаційного намету на площі ім. Леніна в м. Сім­ферополі. Позивач вважає, що проведення інформаційної компанії з розбивкою намету може створити погрозу порушення громадського порядку, блокувати роботу державних, громадських, культурних установ, створить перешкоди пересуванню громадян.

Виконавчий комітет просив заборонити ОСОБА_1 організацію та проведення тривалої інформаційної компанії з розбивкою намету на площі ім. Леніна в м. Сімферо­поль.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року позов задоволен. Суд зобов'язав ОСОБА_1 організацію та проведення тривалої інформаційної компанії з розбивкою намету на площі ім. Леніна в м. Сімферополь.

На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як ухвалену з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що проведення інформаційної компанії не завдавало перешкод для ві­льному пересуванню пішоходів, а також находження намету на площі не блокувало робо­ту державних установ не порушувало санітарних та гігієнічних норм.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, організатори акції без попередження органа ви­конавчої влади або місцевого самоврядування про час, кількість учасників, місце, трива­лість інформаційної компанії 13 травня 2006 року на площі ім. Леніна в м. Сімферополь встановили намет.

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини (Рим, 1950; далі - Конвенція), яка з 11 вересня 1997 року набрала чинності для України, перед­бачено обов'язок держави забезпечити ефективне використання особою права мирних зборів, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному сус-

Справа № 22а-5542/2006

Головуючий у першій

інстанції____________________ Шильнов М.О.

Доповідач                                Ісаєв Г.А.

пільстві    в    інтересах    національної    або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і сво­бод інших людей.

Відповідно до ст. 39 Конституції України право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких вони завчасно сповіщають органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, може бути обмежене судом відповідно до за­кону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобі­гання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і сво­бод інших людей.

Рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4 - рп/2001 вказано, що строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи вико­навчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки прове­дення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.

Таким чином про відповідні зібрання та інші заходи необхідно у будь-якому випа­дку своєчасно сповістити (повідомити) органи виконавчої влади чи органи місцевого са­моврядування.

У сенсі вказаних правових норм, це є необхідною умовою для проведення вказа­них заходів.

У розумінні підп. З п. б ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань про проведення мітингів, зборів та ін. є повноваженнями, де­легованими державою саме органам місцевого самоврядування і тому саме до цих органів повинні були звернутися організатори масових заходів.

Проте, відповідач не сповістив (не повідомив) про проведення вказаних заходів органи місцевого самоврядування з метою запобігання цими органами небезпеки завору­шень, злочинів, загроз здоров'ю населення або правам і свободам інших громадян. Це до­стовірно встановлено судом і відповідачем не спростовано.

З підстав наведеного, судова колегія вважає, що дійсно, організаторами проведен­ня інформаційної компанії не були виконані всі необхідні і суттєві, передбачені ч. 2 ст. 39 Конституції України та ст. 11 Конвенції умови для проведення цього масового заходу.

Таким чином, не був дотриманий необхідний баланс між несприятливими наслід­ками для прав, свобод та інтересів мешканців міста Сімферополь і іншого населення і ці­лями, на досягнення яких були спрямовані оскаржувані дії.

Вищевказане, як вважає колегія суддів, означає не тільки право самої людини ви­магати дотримання зазначених у Конституції України прав, але й обов'язковість будь-якої людини самої неухильно дотримуватися положень Конституції та діючих законів України.

Інші дії порушують конституційний принцип верховенства права (ст. 8 Конститу­ції України).

Тому рішення суду першій інстанції відповідає положенням ст. 39 Конституції України, ст. 182 КАС України.

У зв'язку з тим, що відповідачем не дотримано вказаного вище безумовного по­рядку повідомлення (сповіщення) органів місцевого самоврядування, - доводи апеляційної скарги щодо застосування частини 2 статті 182 КАС України є безпідставними.

Згідно зі статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд пер­шої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додер­жанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони належним чином були повідомле­ні про дату, час та місце апеляційного розгляду.

Приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає постанову суду законною і обґрунтованою і такою, що не суперечить фактичним обставинам і колегія суддів не вба­чає підстав для її скасування.

На підставі вказаного і керуючись статтями 182, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивіль­них справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Залізничного районно­го суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і мо­же бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця.