Справа № 815/3165/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А1942 ОСОБА_2, військової частини А1942 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік; визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2017 року № 851 щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та стягнути з військової частини А1942 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 року у розмірі обчисленого з повного розміру місячного грошового забезпечення на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що п. 1 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 липня 2016 року № 93 його звільнено із посади заступника командира батальону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв’язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зараховано у розпорядження командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Заявою від 26 квітня 2017 року він звернувся до командира військової частини А1942 ОСОБА_2 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, однак відповідачами матеріальної допомоги не надано, звернення не було вирішено і з приводу його не було вжито необхідних заходів та не надано вичерпної відповіді.

Позивач вказує, що командир військової частини А1942 ОСОБА_2 проявив протиправну бездіяльність внаслідок недбалого ставлення до військової служби та бездіяльності військової влади щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки не виконав вимоги статтей 58 і 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що його стосується, зокрема: не проявив чуйності та уваги до його потреб, не вник в проблеми його побуту, не забезпечив соціальну та правову захищеність, не прийняв рішення за його зверненням, не вжив заходів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та не звернувся у разі необхідності з клопотанням за нього перед старшими командирами (начальниками).

Крім того, позивач зазначив, що будь-яких засобів для існування не має, оскільки перебуває на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом, а ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік погіршує стан і так незадовільного соціального благополуччя, що впливає на стан здоров’я.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити, проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача - військової частини А1942 у судове засідання, призначене на 07.09.2017 року не з'явився, про явку сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що наказом Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» визначено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовцям слід здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат: у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції; у другу - щомісячне грошове забезпечення іншим військовослужбовцям та розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю - грошова допомога для оздоровлення; у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів). Відповідно до роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року №248/3/9/1/119 у зв’язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення, видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювати тільки у таких випадках: важкий стан здоров’я військовослужбовця або членів його сім’ї (поранення контузія, інвалідність та інші випадки тяжких захворювань) за наявності посвідчення або відповідного висновку лікаря; смерть рідних по крові або по шлюбу; пожежа або стихійне лихо; одруження військовослужбовця; народження дитини у військовослужбовця або її одруження.

Щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду заяви позивача від 26 квітня 2017 року № 851, представник військової частини А1942 вказав, що командуванням військової частини було розглянуто заяву позивача та листом № 674 від 26 квітня 2017 року повідомлено про результати розгляду.

Відповідач, Командир військової частини А1942 ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 07.09.2017 року, не з'явився, про явку сповіщений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги не підтримує, оскільки наказом Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» визначено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовцям слід здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та у встановленому порядку. Крім того, роз’ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року №2 48/3/9/1/119 у зв’язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення, встановлено випадки видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте позивач у заяві від 26 квітня 2017 року не зазначив жодної із визначених підстав.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02.07.2016 року наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 93 ОСОБА_1 звільнено із посади заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв’язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України та наказано вважати таким, що перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а.с. 10).

13.02.2017 року наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 17 пункт 1 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 02 липня 2016 року № 93 викладено в новій редакції, відповідно до якої ОСОБА_1 вважати таким, що перебуває у розпорядженні командира 37 окремого полку зв’язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а.с.11).

27.03.2017 року фінансово-економічним управлінням Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на заяву ОСОБА_1 від 21.03.2017 року № Д-09/2 щодо отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік листом № 154/24/1-344 доведено до відома, що відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, Міністром оборони України прийнято рішення № 1223/з/12 від 15.02.2017 року щодо виплати у 2017 році додаткових видів грошового забезпечення, а саме: у зв’язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення надано право командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) здійснювати видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тільки у випадках: важкий стан здоров’я військовослужбовця або членів його сім’ї (поранення контузія, інвалідність та інші випадки тяжких захворювань) за наявності посвідчення або відповідного висновку лікаря; смерть рідних по крові або по шлюбу; пожежа або стихійне лихо; одруження військовослужбовця; народження дитини у військовослужбовця або її одруження та повідомлено, що у заяві відсутні підстави визначені у рішенні Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року (а.с. 39).

26.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А1942 із заявою про надання матеріальної допомоги за 2017 рік для вирішення соціально-побутових питань, у якій зазначив, що грошовим забезпеченням, як єдиним джерелом існування для забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму встановленого законом, його не забезпечено з вересня 2016 року внаслідок бездіяльності Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та військової частини А1942 та він є особою переміщеною з тимчасово окупованої території України без забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання чи службового жилого приміщення чи орендованого житла, а також зазначив що це погіршує стан його здоров’я (а.с.12, 50).

Військовою частиною А1942 листом № 674 від 26.04.2017 року за підписом командира військової частини А1942, ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву від 26 квітня 2017 року щодо виплати матеріальної допомоги розглянуто та ,посилаючись на п. 7 наказу Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 88 Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» та роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119, відмовлено в задоволенні заяви (а.с. 51).

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 4 ст. 9 Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно ч. 2 цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 3 частини 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до розділу XXXIII «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 33.2. Інструкції матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пунктом 33.3. Інструкції встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

09.02.2017 року Міністерством оборони України з метою організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного та економного використання бюджетних коштів, своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати, оптимізації витрат на відрядження та нагородження особового складу, прийнято наказ № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» (а.с. 59-71).

Так, п. 7 наказу Міністерства оборони України №88 встановлено - витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат:

у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду;

у другу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями;

у третю - грошова допомога для оздоровлення;

у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, передбачена п. 33.1 Інструкції №260, відповідно до п. 7 наказу Міністерства оборони України №88 від 09.02.2017 року є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке виплачується в останню чергу за наявності коштів.

Пунктом 9 наказу № 88 встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення). Накази на виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров’я військовослужбовців або членів його сім’ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Відповідно до роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119 у зв’язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення, видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань рекомендовано здійснювати тільки у таких випадках:

важкий стан здоров’я військовослужбовця або членів його сім’ї (поранення контузія, інвалідність та інші випадки тяжких захворювань) за наявності посвідчення або відповідного висновку лікаря;

смерть рідних по крові або по шлюбу;

пожежа або стихійне лихо;

одруження військовослужбовця;

народження дитини у військовослужбовця або її одруження (а.с.53-54,73-75).

Рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року погоджено роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119 (а.с. 72).

Таким чином, доводи позивача, що роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119 є лише доповідною запискою Міністру оборони України та є неналежним доказом, суд вважає необгрунтованими, оскільки Департамент фінансів Міністрства оборони України є структурним підрозділом апарату Міністерства оборони України, який призначений для участі у формуванні та реалізації державної політики з питань фінансового забезпечення Збройних Сил України, порядку та умов виплати фінансового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівників Збройних Сил, виконання функцій бухгалтерської служби Міністерства оборони, формування зведеного кошторису Міністерства оборони, здійснення моніторингу виконання кошторису Міністерства оборони, фінансування військ, ведення реєстру військових частин як суб’єктів господарської діяльності, аналізу витрат та перспектив фінансування потреб Збройних Сил України, та, відповідно, ці роз’яснення були погодженні Рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 26.04.2017 року підставою для виплати матеріальної допомоги за 2017 рік для вирішення соціально-побутових питань ним зазначено, що грошовим забезпеченням, як єдиним джерелом існування для забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму встановленого законом, його не забезпечено з вересня 2016 року внаслідок бездіяльності Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та військової частини А1942, він є особою переміщеною з тимчасово окупованої території України без забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання чи службового жилого приміщення чи орендованого житла та це погіршує стан його здоров’я. При цьому документу на підтвердження важкого стану здоров’я, зокрема посвідчення чи відповідного висновку лікаря, як це передбачено рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року, в заяві не зазначено та до неї не додано. Отже, заява ОСОБА_1 від 26 квітня 2017 року про надання матеріальної допомоги за 2017 рік для вирішення соціально-побутових питань не містить підстав визначених рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та стягнення з військової частини А1942 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 року у розмірі обчисленого з повного розміру місячного грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2017 року № 851 щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки командиром військової частини А1942 ОСОБА_2 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26 квітня 2017 року та листом вих. № 674 від 26.04.2017 року відмовлено в задоволенні заяви, що підтверджується зібраними доказами по справі та факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до командира військової частини А1942 ОСОБА_2, військової частини А1942 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальної допомоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, ч. 6 ст. 128, 159 - 163, 254, 256 КАС України, суд, -          

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до командира військової частини А1942 ОСОБА_2, військової частини А1942 про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік; визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А1942 ОСОБА_2 щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 квітні 2017 року №851 щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та стягнення з військової частини А1942 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 року у розмірі обчисленого з повного розміру місячного грошового забезпечення на користь ОСОБА_1, в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

          Суддя                                                                                            О.А. Левчук