Справа № 365/46/17 Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О.

Провадження № 22-ц/780/3784/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.

Категорія 38 20.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, Згурівської районної державної адміністрації Київської області, головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: відділ Держгеокадастру у Згурівському районі Київської області, про визнання права на завершення приватизації та право на отримання свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина за законом. До складу спадщини входить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, що розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, яка було передана спадкодавцю згідно з розпорядженням Згурівської РДА від 21 грудня 2011 року № 729 та на підставі якого було виготовлено технічну документацію.

Спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. Проте нотаріус відмовив позивачам в оформленні спадкових прав на спірне майно у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, так як померла за життя не встигла здійснити державну реєстрацію права власності зазначеної земельної ділянки, тому просять визнати за ними як спадкоємцями за законом ОСОБА_4 право на завершення процедури приватизації та на право на реєстрацію на своє ім'я в реєстраційних органах права власності по 1/2 частці спірної земельної ділянки за кожною.

Під час судового розгляду позивачі зменшили розмір позовних вимог та просили визнати за ними як спадкоємцями за законом ОСОБА_4 право на завершення процедури приватизації та право на реєстрацію на своє ім'я в реєстраційних органах права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, по 1/2 частці за кожною.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, право на завершення процедури приватизації та на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, що розташована в адміністративно-територіальних межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, право на завершення процедури приватизації та на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, що розташована в адміністративно-територіальних межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ Держгеокадастру у Київській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував усі докази у справі та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до необґрунтованого висновку про задоволення позову.Зкорема суду було відомо, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.06.2016 року надано іншій особі дозвіл на розробку документації щодо відведення спірної земельної ділянки у власність та наказом від 15.11.2016 року ця земельна ділянка передана у власність.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі скаржник просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачі зазначили, що вони змінили позовні вимоги, не наполягали на визнання за ними права на завершення приватизації конкретно визначеної земельної ділянки з врахуванням того, що вона була виділена учаснику АТО, а просили надати їм право на приватизацію іншої земельної ділянки такою ж площею в адміністративних межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області. Також вони надали суду довідку, видану виконавчим комітетом Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, в якій вказано про наявність вільної земельної ділянки на території сільської ради, яка може бути виділена позивачам і додали схему розташування цієї земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідь головуючого судді у справі, пояснення сторін по справі, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом в рівних частках після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та прийняли спадщину. Заведено спадкову справу. Інших спадкоємців судом не встановлено.

До спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, що розташована в адміністративно-територіальних межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Вартість спірної земельної ділянки становить 58784,00 грн.

Спадкодавець за життя розпочала процедуру приватизації зазначеної земельної ділянки, неодноразово звертаючись до Згурівської РДА, яка надавала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із відповідними заявами від 15.09.2003 та від 06.05.2011 (87, 92) та передавала спірну земельну ділянку у власність. Проте спадкодавець не завершила процедуру приватизації цієї земельної ділянки у зв'язку зі смертю.

Рішенням Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області від 19.10.2000 № 43-12-ХХІІІ «Про надання земельних ділянок працівникам соціальної сфери» ОСОБА_4 було передано в постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 1 га та в тимчасове користування для сінокосіння - площею 1 га (а.с.146-147).

Розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 24 лютого 2004 року № 106 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Малоберезанської сільської ради» ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,0 га (ріллю) для ведення особистого селянського господарства (а.с.85, 86).

16.04.2004 розпорядженням № 202 «Про встановлення граничних розмірів земельних ділянок для надання у приватну власність для ведення особистих селянських господарств на території Малоберезанської сільської ради» Згурівська районна державна адміністрація Київської області встановила граничний розмір земельних ділянок для передачі у приватну власність для ведення особистих селянських господарств із земель державної власності на території Малоберезанської сільської ради: для працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа до 2 га (а.с.106).

ОСОБА_4 була працівником соціальної сфери (а.с.117).

Розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 30 березня 2006 року № 251 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян України (працівникам соціальної сфери) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в межах Малоберезанської сільської ради» було затверджено розроблену ТОВ «Земля і ринок» на підставі розпоряджень голови адміністрації відповідну технічну документацію та передано, зокрема ОСОБА_4 як працівнику соціальної сфери, у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (рілля) (а.с.130, 131-132).

21.12.2011 Згурівська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням № 729 «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області» надала дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, площею 2,0000 га, у приватну власність із земель державної власності (а.с.88, 89-91, 92).

Відповідно до проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та встановлено в натурі (на місцевості) її межі (а.с.18-27).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області наказом від 07.06.2016 № 10-11468/15-16сг надало ОСОБА_5, як учаснику АТО, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення зазначеної спірної земельної ділянки у власність та наказом від 15.11.2016 № 10-23829/15-16сг передало спірну земельну ділянку у приватну власність (а.с.34).

ОСОБА_4 уклала із ДП «Малоберезанське» ТОВ СГ підприємства ім.А.Г. Кравченка договір оренди землі, без дати, який не було зареєстровано у встановленому порядку. Земельна ділянка площею 2 га була передана в оренду строком на 10 років, із 2012 року по 2022 рік. Це підприємство впродовж 2012-2014 років виплачувало орендну плату ОСОБА_4 (а.с. 95).

Нотаріус відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне спадкове майно у зв'язку із відсутністю на нього правовстановлюючого документу (а.с.14).

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що надані позивачем докази у справі доводять неможливість закінчення приватизації на спірну земельну ділянку у зв'язку зі смертю їх матері, а тому були всі достатні правові підстави для задоволення позовних вимог і визнання права власності на спірну земельну ділянку за спадкоємцями.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/13, набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Посилання скаржника на те, що спірна земельна ділянка вже передана у власність громадянину ОСОБА_6 не може бути взята апеляційним судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зазначену обставину.

Враховуючи вище викладені норми чинного законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те що позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4, до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв'язку зі смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія

суддів,

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Київській області відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий

Судді