ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2017 Справа № 907/627/17

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", м. Ужгород

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 17769,90 грн., (в тому числі сума 14870,11 грн. - основний борг, сума 779,29 грн. - пеня, сума 29,74 грн. - інфляційні витрати та сума 91,12 грн. - 3% річних, 1999,64 грн. - штраф).

Представники:

від позивача - Орос В.В., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", м. Ужгород заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 17769,90 грн., (в тому числі сума 14870,11 грн. - основний борг, сума 779,29 грн. - пеня, сума 29,74 грн. - інфляційні витрати та сума 91,12 грн. - 3% річних, 1999,64 грн. - штраф).

21.08.2017 року, ухвалою господарського суду Закарпатської області, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.09.2017 року.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.09.2017 року, у зв'язку з неявкою відповідача, з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення розгляд справи судом відкладено на 19.09.2017 року. При цьому, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, надіслана йому поштова кореспонденція суду, за юридичним адресом відповідача, яка міститься в ЄДРЮОФОП, повернута суду без вручення адресату. Відтак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався: у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті спору та заявленим вимогам не подав, в т.ч. контррозрахунку заявленої до стягнення суми, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив.

Представник позивача, в ході судового розгляду, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.01.2016 року між ТОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі - позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач, споживач) укладений Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №1141856Q97DP016 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п.2.9.3 п.2.9 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно з договором, позивач у травні 2017 року передав, а відповідач прийняв 2,303 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 20440,14грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу №ЗЗК00014504 та №33К00014317 від 31.05.2017 року.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу в повному розмірі, здійснив часткову сплату боргу на суму в розмірі 5128,71 грн., а тому заборгованість станом на 16.08.2017 року склала 14870,11 грн. за травень 2017 року.

У зв'язку з несплатою заборгованості, 20.06.2017 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості у 7-денний термін з моменту отримання такої вимоги.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно доданих розрахунків, сума фінансових санкцій за невиконання зобов'язання відповідачем складає 900,15 грн. (779,29 грн. - пеня, 29,74 грн. - інфляційні витрати та 91,12 грн. - 3% річних).

Окрім того, пунктом 1.3 договору, визначено планові обсяги постачання газу по місяцях, зокрема, плановий обсяг газу у травні становить - 0,050 тис.куб.м.

У відповідності до п. 2.4 договору, місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більше ніж ± 5%.

Однак, всупереч умовам договору, фактичний обсяг спожитого відповідачем у травні 2017 року природного газу становив 2,303 тис. м. куб газу, що перевищує підтверджений за договором обсяг газу понад допустиме відхилення ± 5%.

Так, за період травень 2017 року ТОВ «Закарпатгаз Збут» передано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято 2,303 тис. м. куб газу на загальну суму 20440,14 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу: №ЗЗК00014504 від 31.05.2017 року на обсяг 0,026 тис.м.куб., на суму 230,76 грн.; №ЗЗК00014317 від 31.05.2017 року на обсяг 2,277 тис.куб.м., на суму 20209,38 грн.;

Таким чином, фактично поставлений у травні 2017 року відповідачу обсяг природного газу перевищує підтверджений обсяг на 0,050 тис. м. куб.

Згідно з п. 5.4.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної розділом ІІ договору, а також правилами постачання природного газу.

Пунктом 6.2.3 договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К.

У зв'язку з наведеним, керуючись п. 6.2.3. договору, позивачем нараховано відповідачу штраф за перевищення обсягу постачання газу у розмірі 1999,64 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

У зв'язку з невиконання відповідачем основного зобов'язання, відповідно до договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 779,29 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 17769,90 грн., (в тому числі 14870,11 грн. - основний борг, 779,29 грн. - пеня, 29,74 грн. - інфляційні витрати, 91,12 грн. - 3% річних, 1999,64 грн. - штраф) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (88000, АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (88015, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 35982749) заборгованість в сумі 17769,90 грн., (в тому числі 14870,11 грн. - основний борг, 779,29 грн. - пеня, 29,74 грн. - інфляційні витрати, 91,12 грн. - 3% річних, 1999,64 грн. - штраф), (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн. 90 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

3.Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.09.2017 року.

Суддя Андрейчук Л.В.